- •Витрати виробництва і собівартість продукції (робіт, послуг) аграрних підприємств
- •1. Категорія собівартості продукції і характеристика її видів
- •5. Поняття виробничого бюджету і обґрунтування шляхів зниження собівартості продукції
- •Лекція 2 Тема : Кінцеві результати діяльності аграрних підприємств
- •1. Валова продукція сільського господарства
- •2. Товарна продукція і методика визначення показників товарності
- •3. Кінцева продукція аграрних і агропромислових формувань
- •4. Чиста продукція і прибуток аграрних підприємств та методика їх визначення
- •Лекція 3 Ефективність діяльності аграрних підприємств та економічні важелі її формування та підвищення
- •2.Рентабельність виробництва і методика визначення її показників
- •3. Графічний та математичний способи визначення точки беззбитковості виробництва.
- •4. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості
- •Тема 13. Нематеріальні активи (ресурси) підприємств
- •1. Поняття і види нематеріальних ресурсів
- •2. Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)
- •3. Амортизація нематеріальних активів (ресурсів)
- •4. Методичні підходи до визначення ринкової вартості нематеріальних активів — об'єктів інтелектуальної власності
- •1. Суть авансованого капіталу та його структура
- •2. Джерела формування авансованого капіталу, його класифікація і відмінність від категорії виробничого потенціалу
- •3. Позичковий капітал та критерій доцільності його залучення
- •4. Власний капітал аграрних підприємств та їх платоспроможність
- •5. Ефективність використання авансованого капіталу
- •1. Характеристика земельних ресурсів України.
- •2.Земельний кодекс України
- •3. Земельний кадастр і грошова оцінка землі
- •Персонал аграрних підприємств і продуктивність праці
- •2.Поняття продуктивності праці і методика її визначення
- •3.Досягнутий рівень продуктивності праці і фактори його підвищення
- •4.Заміна живої праці капіталом
- •Тема: Основні виробничі фонди і виробничі потужності аграрних підприємств
- •1. Характеристика, класифікація і структура основних фондів.
- •3. Грошова оцінка основних засобів і амортизація основних засобів
- •3. Джерела і форми відтворення основних засобів. Лізинг в сільському гос- подарстві
- •4. Ефективність використання основних виробничих фондів
- •5. Поняття виробничої потужності підприємств, методи її визначення і показники використання
- •Тема 11. Матеріально-речові елементи основних виробничих фондів та ефективність їх використання
- •1. Функціональна роль матеріально-речових елементів основних виробничих фондів та їх місце у формуванні енергетичних ресурсів
- •2. Тракторний парк і ефективність його використання
- •4. Ефективність використання комбайнового парку
- •5. Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання
- •Тема 12. Оборотний капітал аграрних підприємств
- •1. Економічна суть оборотного капіталу та його склад
- •2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх виробничому споживанні
- •3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг
- •4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу
- •5. Мінімізація потреби у виробничих запасах і фактори поліпшення
- •Тема 15. Інвестиції та їх ефективність
- •1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності. Джерела інвестицій
- •2. Капіталовкладення аграрних підприємств
- •3. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансово-економічними показниками
- •Тема 18. Якість продукції
- •1. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції
- •2. Методи визначення якості продукції і вплив її рівня на результати виробництва
- •3. Витрати на поліпшення якості продукції і напрями забезпечення
- •4. Стандартизація і сертифікація продукції
- •Тема 17. Ціни на сільськогосподарську продукцію
- •1. Ціна в ринковій економіці і характеристика її видів
- •2. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність
- •3. Ціноутворення і ціни на сучасному етапі розвитку ринкової економіки
- •4. Паритет цін і механізм його забезпечення в ринковій економіці
- •Тема 19. Науково-технічний прогрес та інноваційна діяльність аграрних підприємств
- •1. Суть нтп та інноваційної діяльності. Загальна характеристика напрямів нтп
- •2. Основні риси нтп в ринковій економіці та важливість переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку
- •3. Агрохімічний напрям нтп. Ефективність застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення
- •4. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин
- •5. Біологічний напрям науково-технічного прогресу
- •6. Методика визначення економічної ефективності окремих нововведень
- •1. Поняття інтенсивності й економічного типу розвитку аграрних підприємств і методика його визначення
- •2. Показники інтенсивності та методика їх визначення
- •5. Розподіл валового продукту і його вплив на формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств
- •1. Суть і фактори розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва
- •2. Форми спеціалізації й методика визначення виробничого напряму підприємства
- •3. Галузі й галузева структура аграрних підприємств та методика її визначення
- •Тема 22. Агропромислова інтеграція
- •2. Регіональні агропромислові формування
- •22.3. Принципові аспекти побудови економічного механізму інтеграції аграрних і агропереробних підприємств
- •Тема 23. Концентрація виробництва та диверсифікація
- •1. Концентрація виробництва та її вплив на економіку підприємств
- •2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції
- •3. Диверсифікація аграрних підприємств, її форми і види
- •4. Переваги і загрози диверсифікації виробництва та методика визначення її рівня
- •Економіка виробництва зерна
- •1. Виробництво зернових і зернобобових культур на душу населення (кг)
- •2. Динаміка і структура посівних площ зернових культур в господарствах усіх категорій Миколаївської області
- •3. Динаміка виробництва зерна у господарствах усіх категорій
- •4. Економічна ефективність виробництва зерна в Миколаївській області
4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу
та її факторний аналіз
Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу, визначення потреби в ньому і обґрунтованого управління процесом прискорення обороту застосовують низку економічних показників. Серед таких показників одним з найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного капіталу. В економічній аграрній літературі нерідко пропонується розраховувати цей показник відношенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин, до середньорічної вартості оборотного капіталу.
Одержаний таким способом економічний показник характеризує більше віддачу оборотних засобів, а не швидкість їх обороту. У вартість товарної (валової) продукції включена амортизація і прибуток, які не варто було б брати до уваги при визначенні швидкості руху предметів праці —оборотних фондів. Адже амортизація є наслідком руху основних засобів, а прибуток безпосередньо залежить від продуктивності живої праці, каналів реалізації продукції, її якості, строків продажу тощо. Тому збільшення чи зменшення цих частин вартості продукції не повинно позначатися на показнику швидкості обороту оборотного капіталу.
Більш обґрунтовано даний показник можна обчислити діленням виробничих витрат підприємства без амортизації на середньорічну вартість оборотного капіталу. Для визначення швидкості обороту лише предметів праці необхідно матеріальні витрати підприємства (всі витрати за мінусом амортизації, витрат на оплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Матеріальні витрати являють собою спожиті в процесі виробництва предмети праці. В них, що дуже важливо для врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, знаходить відображення мале коло кругообігу оборотних фондів — внутрішньогосподарський оборот, коли частина авансованих предметів праці не проходить товарної стадії, а потрапляє до складу виробничих запасів.
Прискорення обороту оборотного капіталу має важливе економічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва в цьому ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу. Вивільнені при цьому кошти підприємство може направити на диверсифікацію виробництва, соціальний розвиток колективу тощо.
Для того щоб мати повніше уявлення про швидкість руху оборотного капіталу на виробничій та обіговій стадіях, його середньорічну величину доцільно визначати не тільки відповідно до фактичної наявності цього ресурсу, а і вилучивши з нього наднормативні запаси кормів, насіння і посадкового матеріалу. Завдяки цьому зменшиться знаменник формули визначення коефіцієнта
обороту, а отже, зросте його величина до рівня, який відповідає нормативній забезпеченості підприємства зазначеними видами (елементами) оборотного капіталу сільськогосподарського походження. Але оскільки сільськогосподарське виробництво залежить від природних умов, то підприємства життєво заінтересовані мати підвищений запас цих засобів, тому його створення розглядають як важливу умову їх стабільної роботи. Проте зі збільшенням вказаного запасу зростає і середньорічна вартість оборотних засобів, а отже, за рахунок цього фактора зменшуватиметься коефіцієнт їх обороту. Порівняння цього коефіцієнта, розрахованого за двома описаними методами, дасть змогу зробити правильний висновок про час повного кругообороту авансованого оборотного капіталу.
Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієнтом завантаженості. В практиці аналітичної роботи аграрних підприємств широко використовується показник тривалості одного обороту оборотного капіталу у днях (Тоб). Він визначається за формулою:
Тоб = Тп : Коб,
де Тп — тривалість періоду, за який розраховується показник; Коб — коефіцієнт обороту оборотного капіталу.
По сільськогосподарському виробництву коефіцієнт обороту визначається за наслідками господарського року, тому Тп = 365 днів. Якщо, скажімо, Коб = 1,1, то Тоб становитиме 332 дні. Для порівняння зазначимо, що в переробних виробництвах тривалість одного обороту є значно меншою. Наприклад, у виноробних цехах цей показник складає лише 60 днів.
Як уже зазначалося, залежно від коефіцієнта обороту оборотного капіталу може змінюватися потреба в ньому. За його збільшення певні елементи оборотного капіталу можуть вивільнятися з обороту, а за зменшення — виникатиме необхідність в їх додатковому залученні для виробництва того самого обсягу продукції. Відносне вивільнення (залучення) оборотного капіталу Вв через зміну коефіцієнта обороту визначається з формули:
Вв = Оо • Д ,
де Оо — одноденний оборот оборотного капіталу, який визначається діленням його середньорічної вартості на 365; Д — кількість днів зменшення (збільшення) тривалості одного обороту за рік.
Збільшення вкладень в оборотний капітал є доцільним тоді, коли воно веде до зростання валової продукції випереджаючими темпами. Тому для оцінки й аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу визначається показник фондовіддачі діленням валової продукції в порівнянних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу. Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання в підприємстві, і навпаки.
В роки інфляції через швидке зростання цін на ресурси показник фондовіддачі, розрахований за валовою продукцією в порівнянних цінах, не може бути використаний для динамічних зіставлень, оскільки не відображає реального співвідношення між вкладеннями підприємств в авансований оборотний капітал і віддачею від цих вкладень. Тому в цих умовах фондовіддачу оборотних фондів доцільно визначати через валову продукцію, в якій її нетоварна частина оцінена за собівартістю, а товарна — в поточних цінах реалізації.
Оборотні фонди в процесі виробництва сільськогосподарської продукції виробниче споживаються і набувають форми матеріальних витрат, що вклю- чаються в собівартість продукції. Для того щоб оцінити, як використовуються спожиті оборотні фонди, визначають показники матеріаловіддачі (відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломісткості (обернена величина показника матеріаловіддачі).
Між матеріаловіддачею і фондовіддачею оборотних фондів існує тісний зв'язок, оскільки виробниче спожитим оборотним фондам завжди передують відповідні авансовані вкладення в предмети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборотних фондів, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотних фондів, помножену на коефіцієнт їх обороту.
Матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість грошової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожиті оборотні фонди. Цей показник, як і фондовіддачу оборотних фондів, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою продукцією, оціненою раніше викладеним способом.
На матеріаловіддачу виробництва впливає низка факторів: обсяг виробництва продукції, натуральна затрата предметів праці (насіння, кормів, пального, мастил, добрив тощо) на виробництво даного обсягу продукції і ціна за одиницю названих ресурсів.