3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг

Оборотний капітал знаходиться у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу. Його запас на кожній стадії по­винен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприєм­ства. Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогоспо­дарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартос­ті власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробниче споживаються в процесі виробництва; виробничого нап­рямку підприємства і рівня розвитку головної галузі.

Забезпеченість підприємства оборотним капіталом визначає­ться за такими показниками:

• фондооснащеність виробництва, що визначається діленням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільсько­господарських угідь підприємства;

• ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіта­лом, що розраховується як частка від ділення його фактичної на­явності на кінець року на сукупний норматив цих засобів;

вартісне співвідношення між оборотними й основними фонда­ми, яке визначається діленням середньорічної вартості оборотних фондів на середньорічну вартість основних виробничих фондів.

Цінність наведених вартісних показників для аналізу стану еко­номіки підприємства й оцінки рівня забезпеченості його ресурсами повною мірою виявляється лише в умовах відносно стабільних цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що можливе за відсутності інфляції або помірних темпів її (до 5 % на рік). За ви­соких темпів інфляції забезпеченість підприємств, насамперед, обо­ротними фондами доцільно визначати й оцінювати за натуральни­ми показниками в розрізі найважливіших складових цього ресур­су — поголів'я тварин, кормів, насіння, пального і мастил тощо.

Потреба в оборотному капіталі, необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу знаходження авансованих коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності:

ГК – ВЗ – НВ – ГП – КР – ГК ,

де ГК — грошові кошти; ВЗ — виробничі запаси; НВ — незавер­шене виробництво; ГП — готова продукція; КР — кошти в роз­рахунках.

Особливістю руху авансованих оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізується, а спрямовується на відновлен­ня і поповнення виробничих запасів з метою подальшого викори­стання в наступному циклі виробництва (наприклад, корми, на­сіння). Тобто, утворюється мале коло кругообігу за схемою ВЗ -» НВ -» ГП -» ВЗ, існування якого вимагає специфічного під­ходу до визначення показників обороту оборотного капіталу.

Час повного кругообігу авансованих елементів оборотного ка­піталу залежить від часу їх знаходження на кожній стадії. Тому стає очевидним, що загальна швидкість руху авансованих засобів є прямо пропорційною швидкості їх руху на окремих стадіях. Ін­шими словами, чим менше часу ці засоби знаходяться на кожній із стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для пов­ного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка аван­сованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і, як наслідок, погіршуються умови відтворення, що нега­тивно позначається на кінцевих результатах виробництва.

На швидкість кругообігу оборотного капіталу впливає низка факторів. На виробничій стадії головним фактором є технологія виробництва. Важливу роль тут відіграє й організаційний фактор, наприклад, строки збирання культури і підготовки продукції до реалізації. На стадії обігу вирішальну роль відіграють організа­ційні фактори, пов'язані з реалізацією продукції і системою роз­рахунків. Платіжна криза, яка набула особливо великого розмаху в Україні в 1994 p., значно сповільнила рух коштів на розрахун­ковій стадії. Через це аграрні підприємства не одержували належ­них їм коштів за реалізовану продукцію, що позбавляло їх мож­ливості своєчасно придбати необхідні ресурси (добрива, пальне і мастила, отрутохімікати тощо) для ефективного ведення вироб­ництва. Безумовно, це негативно позначилося на результатах їх господарювання.

Особливістю кругообігу оборотного капіталу в аграрних під­приємствах є те, що він авансується на тривалий час, нерідко на рік і більше. Це, насамперед, зумовлено технологією виробниц­тва сільськогосподарської продукції, специфіка якої і визначає найбільше закріплення оборотних засобів на стадії виробництва. Але оскільки нова вартість створюється саме на цій стадії, то такий порядок є необхідним для забезпечення ефективної робо­ти аграрних підприємств у цілому. Через сезонність виробницт­ва в аграрних підприємствах має місце нерівномірність вкла­день оборотних засобів у виробничий процес, поступове, згідно з вимогами технологій, зростання цих вкладень аж до стадії ре­алізації продукції включно. Наприклад, за даними М. Я. Дем'яненка, на виробництві цукрових буряків витрати минулого року становлять 18,5 %, на підготовку грунту і посівів — 10,6, на до­гляд за посівами — 14,9 і на збирання — 56 %. Зрозуміло, що та частина засобів, яка вкладається на початку виробничого проце­су (у наведеному прикладі це — витрати минулого року), пере­буватиме в кругообігу найбільше часу, а та, що вкладена в кін­ці, — найменше.

Дана обставина дає змогу зробити висновок: чим більше обо­ротних засобів вкладається у виробництво на початку виробни­чого процесу, тим більше підприємство повинно їх авансувати для забезпечення нормального кругообігу, і навпаки. Оскільки через технологічні особливості і сезонність існує часовий розрив У вкладеннях коштів, то тривалість (період) виробництва продук­ції не збігається з часом перебування авансованих елементів обо­ротного капіталу на цій стадії.

Наприклад, на виробництві озимої пшениці витрати минулого року становлять 33,2 %, а тривалість їх закріплюваності дорівнює тривалості періоду виробництва — 11 міс, витрати на догляд за посівами складають 16,8 % з тривалістю закріплення 4,5 міс, ви­трати на збирання і доробку продукції — 50 % з часом їх закріп­люваності — 0,9 міс Підставивши ці дані в наведену формулу, матимемо, що середньозважена закріплюваність оборотних засо­бів на виробничій стадії кругообігу дорівнює 4,86 міс.

За інших однакових умов підприємству вигідніше розвивати ту галузь, яка має меншу середньозважену закріплюваність еле­ментів оборотного капіталу, оскільки тоді вимагається менше авансованих вкладень для забезпечення безупинності виробницт­ва й одержання заданих кінцевих результатів. Зрозуміло також, що одержаний показник значною мірою залежить від тривалості технологічного циклу (періоду) виробництва. Наприклад, за серед­нього рівня господарювання період вирощування і відгодівлі молод­няка великої рогатої худоби становить майже 1,5 року (18 міс). Якщо через певні несприятливі обставини середньодобові приро­сти живої маси будуть низькі, то період виробництва стане знач­но тривалішим, наближаючись до двох і більше років. У резуль­таті значно зростатиме середньозважена закріплюваність оборот­них засобів, істотно знижуватиметься ефективність виробництва.