5. Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання

Великі обсяги і широкий ареал виробництва сільськогоспо­дарської продукції, високий рівень її товарності, необхідність за­везення значної маси ресурсів промислового походження для здійснення в сільському господарстві відтворювального процесу, виконання аграрними підприємствами будівельно-монтажних ро­біт зумовлюють високий рівень транспортоємкості цієї галузі. Даний показник визначається діленням обсягу транспортних ро­біт у тоннах перевезеного вантажу й окремо в тонно-кілометрах на площу ріллі. В багатьох підприємствах транспортоємність становить 90—100 т і 1500—1700 ткм.

В аграрних підприємствах обсяг вантажів у тоннах визнача­ють за технологічними картами вирощування сільськогосподар­ських культур і виробництва продукції тваринництва з одночас­ним урахуванням перевезень різних матеріалів (наприклад, буді­вельних), мінеральних добрив, нафтопродуктів, палива тощо, об­сягу робіт по обслуговуванню соціальної сфери. Знайдений обсяг вантажів множать на коефіцієнт повторності їх перевезень і в та­кий спосіб одержують обсяг транспортних робіт (вантажопе­ревезень) у тоннах. Коефіцієнти повторності розраховують по кожному виду вантажів діленням загального обсягу перевезень певного виду продукції (виду вантажу) на обсяг її виробництва. Наприклад, якби зерно від комбайна транспортували прямо на елеватор, то коефіцієнт повторності становив би одиницю. Але оскільки зерно транспортується спочатку на тік, а потім після до­робки — на елеватор, в комору, а з комори — в кормоцех, на по­ле (насіння), на ринок і т. д., то коефіцієнт повторності значно зростає. Як свідчить практика, цей коефіцієнт по зерну є в межах 2—2,4, по картоплі — 1,6—1,8, овочах, фруктах — 1,5—1,6, кор­мових коренеплодах— 1,7—2,0, сіну з сіяних трав — 1,5— 1,7, зеленій масі — 1,1—1,2, мінеральних добривах — 1,8, по будівель­них матеріалах — 1 і т. д.

Обсяг транспортних робіт у тонно-кілометрах, або вантажооборот обчислюють множенням обсягу вантажопереве­зень у тоннах на середню зважену відстань перевезень, яку ви­значають на основі звітних даних. При плануванні цього показ­ника враховують також можливі зміни у вантажопотоках. Обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажооборот у тонно-кілометрах по підприємству залежить від площі землекористування, рівня врожайності культур і продуктивності тварин, спеціалізації гос­подарства, його віддаленості від переробних і заготівельних ор­ганізацій, залізничної станції, а також від обсягу здійснюваних господарським способом будівельно-монтажних робіт. Чим біль­ший обсяг транспортних робіт по підприємству, тим більше йому потрібно мати транспортних засобів для перевезення вантажів. Водночас на потребу в цих засобах істотно впливає і такий фак­тор, як клас вантажів.

Залежно від питомої ваги вантажів і зумовленого нею коефіці­єнта використання вантажопідйомності транспортних засобів роз­різняють п'ять таких класів. До першого класу відносять вантажі, які забезпечують використання вантажопідйомності на 100% (зерно, крім вівса і кукурудзи в качанах, картопля свіжа, борош­но, фрукти свіжі в ящиках, камінь, цемент, добрива мінеральні тощо), до другого — з використанням вантажопідйомності на 99—71 % (вовна пресована, зелень городня в ящиках, капуста свіжа, комбікорм, кукурудза в качанах, сіно і солома пресовані, насіння соняшнику тощо), до третього — на 70—51 % (вовна непресована, молоко свіже в бідонах і автоцистернах, нафтопродук­ти, силосна маса, тютюн, худоба домашня велика тощо), до чет­вертого — на 50—41 % (зелень городня навалом, кокони шовко­пряда, розсада овочева без упаковки, худоба домашня дрібна то­що), до п'ятого класу — з використанням вантажопідйомності менше ніж на 41 % (бавовна). Транспортні роботи в аграрних підприємствах виконуються такими видами транспорту: автомобільним, тракторним, гужовим і в незначних обсягах — трубопровідним (водопроводи, молоко­проводи). Співвідношення між окремими видами транспорту і розподіл обсягу перевезень за видами транспортних засобів уста­новлюються у кожному підприємстві з урахуванням таких фак­торів, як клас вантажу, дорожні умови, відстань перевезень, тер­міновість, погодні умови, спосіб виконання вантажно-розванта­жувальних робіт, технологія виробництва сільськогосподарської продукції. За інших однакових умов критерієм вибору транспорт­ного засобу є мінімізація витрат на тонну перевезеного вантажу.

Відповідно до вимог вказаного критерію науковими устано­вами вироблені рекомендації щодо вибору найбільш ефективних транспортних засобів для вико- нання певних транспортних робіт. Установлено, наприклад, що для перевезення великих партій ван­тажів на далеку відстань доцільно використовувати бортові авто­мобілі підвищеної вантажопідйомності. Особливо ефективним є застосу- вання автомобілів з причепами, які дають змогу підвищи­ти їх продуктивність на 45—55 % і знизити собівартість переве­зень на 25 %. На короткі відстані, особ- ливо для перевезення си­пучих вантажів, економічно вигідніше використовувати автомобілі-самоскиди.

Для внутрішньогосподарських перевезень, особливо вантажів ПІ і IV класів, найкраще використовувати тракторні поїзди. Цей вид транспорту себе також виправдовує на поганих дорогах і ко­ротких відстанях. Проте слід мати на увазі, що за інших однакових умов собівартість тонни перевезень тракторним транспортом в 1,5—2 рази вища, ніж автомобільним. Тому цей вид транспорту потрібно використовувати обмежено.

Важливо також пам'ятати, що автомобілі економічно не вигідно використовувати для перевезень вантажів на відстань менше 3 км. Чим вища вантажопідйомність автомобілів, тим раціональніше їх використання на далеких відстанях. Як свідчить практика, в су­часних умовах найефективнішим є застосування автомобілів ван­тажопідйомністю 4—6 т. Гужовий транспорт доцільно викорис­товувати для перевезення разових вантажів на невеликі відстані.

Вибір транспортного засобу повинен здійснюватися і з орієн­тацією на досягнення якісних показників транспортного обслу­говування, головними з яких є перевезення вантажів вчасно, без втрат і повнота виконання замовлень на транспортні перевезення.

Для того щоб визначити потребу в середньорічній кількості відповідних транспортних засобів, необхідно із загального обсягу транспортних робіт підприємства виділити їх частки, які доціль­но виконувати автомобільним, тракторним і гужовим транспор­том. Тоді потребу в середньорічній кількості автомобілів виз­начають діленням обсягу перевезень даним видом транспорту на продуктивність середньооблікової автомобіле-тонни (остання ко­ливається в межах 800—1190 т), а потім на середню вантажопід­йомність автомобіля. Потрібну кількість автомобілів (Па) мож­на визначити за місяцем найбільших перевезень ними вантажів, користуючись формулою :

Па = [ Ог • ( 2 • L / v + tнр ) ] / Д • Тд • В • Кв

де Ог — обсяг транспортних робіт, у тоннах; tнр — час простою автомобіля під навантаженням і розвантаженням, год.; Д - кількість днів у місяці; Тд — тривалість роботи автомобіля про­тягом дня, год.; В — вантажопідйомність 1 автомобіля, т; Кв — коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Середньорічну потребу в тракторних причепах визначають діленням обсягу перевезень у тоннах, що припадає на тракторний транспорт, на річну продуктивність причепів у розрахунку на тонну їх вантажопідйомності. Залежно від конкретних умов рі­вень наведеної продуктивності коливається в межах 380—420 т.

За рекомендаціями наукових установ, потреба в тракторних причепах в розрахунку на 1000 га сільськогосподарських угідь становить для Степу — 9,8 од., Лісостепу — 11,4 і для Полісся — 12,2 од. Потребу в робочих конях визначають, виходячи з того, що одиниця укомплектованого гужового транспорту може пере­везти в рік 390—420 т вантажів.

Структура вантажів, що формуються в процесі господарської діяльності аграрних підприємств, а також економічна доцільність використання відповідних транспортних засобів зумовлюють не­обхідність встановлення раціонального співвідношення між ав­томобільним, тракторним і гужовим видами транспорту.

Витрати на транспортні роботи включаються в собівартість сіль­ськогосподарської продукції і здорожують її виробництво. Знизити ці витрати можна лише завдяки ефективнішому використанню транс­портних засобів, насамперед вантажних автомобілів. Для оцінки й аналізу рівня їх використання застосовують ряд техніко-економічних показників, що відображають специфіку транспортного проце­су, продуктивність, умови і режим роботи транспортних засобів.

Для визначення окремих техніко-економічних показників ро­боти автотранспорту використовують такі поняття, як автомобіле-дні перебування в господарстві, автомобіле-дні в роботі, середньооблікова кількість автомобілів і їх вантажопідйомність. Авто­мобіле-дні перебування в господарстві розрахо- вують підсумову­ванням усіх календарних днів перебування кожного вантажного автомобіля в підприємстві протягом року, а автомобіле-дні в ро­боті – підсумовуванням днів їх роботи. Діленням автомобіле-днів перебування у гос- подарстві на 365 визначають середньооблікову кількість автомобілів, а ван- тажопідйомність середньооблікового автомобіля — діленням автомобіле- тонно-днів на авто­мобіле-дні перебування в господарстві.

Усі показники використання автотранспорту поділяються на три групи: інтенсивності, продуктивності й економічності. До показників інтенсивності відносять:

коефіцієнт використання автопарку, який визначають ді­ленням автомобіле-днів перебування в господарстві на автомобі­ле-дні в роботі;

коефіцієнт технічної готовності, що розраховується ділен­ням різниці між автомобіле-днями перебування в господарстві і автомобіле-днями в ремонті на автомобіле-дні перебування в го­сподарстві;

середню технічну швидкість, яку обчислюють діленням за­гального пробігу автомобілів на час перебування в русі; середню експлуатаційну швидкість, що є часткою від ділення загального пробігу на час перебування автомобілів у наряді;

середню відстань перевезень тонни вантажу, яку розрахо­вують діленням вантажообороту в тонно-кілометрах на загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах;

середньодобовий пробіг автомобіля в кілометрах, який ви­значають діленням загального пробігу автомобілів на автомобіле-дні в роботі;

коефіцієнт використання пробігу, що дорівнює відношенню пробігу автомобілів з вантажем до загального пробігу;

коефіцієнт використання вантажопідйомності, який роз­раховують за формулою:

Кв = (Зво – Воп ) / ( Пв • Вп ) ,

де Кв — коефіцієнт використання вантажопідйомності; Зво — загальний вантажооборот, ткм; Воп — вантажооборот причепів, ткм; Пв — пробіг з вантажем, км; Вп — вантажопідйомність середньооблікового автомобіля, т.

Показники продуктивності автотранспорту: виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобіле-тонну:

Вт Ва = --,

Атд : 365

де Ва — виробіток автомобілів на 1 середньооблікову автомобіле-тонну; Вт — кількість перевезених вантажів, т; Атд — автомобіле-тонно-дні;

кількість тонно-кілометрів на середньооблікову автомобіле-тонну в тонно-кілометрах, що розраховується з виразу:

Зво Вткм = ----,

Атд : 365

Показники економічності автотранспорту:

собівартість тонно-кілометра (десяти або ста тонно-кілометрів), яка визначається діленням прямих експлуатаційних витрат по автотранспорту на вантажооборот;

прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу й окремо на тонну перевезеного вантажу, грн;

витрати пального на 100 км пробігу й окремо на 100 ткм.;

витрати пального на тонну перевезеного вантажу.

Рівень наведених техніко-економічних показників коливається приблизно в таких межах: коефіцієнт використання автопарку — 0,70—0,75, технічної готовності — 0,81—0,85, використання пробігу — 0,50—0,55, використання вантажопідйомності — 0,85—0,90, середньотехнічна швидкість — 22—26 км, середньо-експлуатаційна — 13—16 км, середня віддаль перевезень — 18— 23 км, виробіток на середньооблікову автотонну — 900—1200 т і 15—25 тис. ткм.

Витрати пального (в літрах) на тонну вантажу, а також змінна норма виробітку істотно коливаються залежно від відстані пере­везень. Так, для автомобілів ГАЗ-САЗ 53 Б, САЗ — 3502, ГАЗ — 53Б на дорогах другого класу при відстані перевезень зерна 0,5— 1 км витрати пального на тонну зерна становлять 0,22 л, а норма виробітку — 94,6 т; за відстані перевезень 1,1—1,5 км ці показ­ники складають відповідно 0,36 л і 58,7 т, 1,6—2 км 0,14 л і 52,4 т і т.д., а за відстані 8,1—9 км — відповідно 1,47 л і 21,5 т. При ви­значенні цих показників відстань береться без урахування переїз­ду по полю від комбайна до дороги.

Найбільш повно про ефективність використання автомобі­льного парку можна судити за показниками продуктивності й економічності. Підвищення їх рівня досягається, коли абсо­лютна величина коефіцієнтів використання автопарку, техніч­ної готовності, використання пробігу і вантажопідйомності найменше відхиляються від одиниці, а також коли зростає середньодобовий пробіг і середньоексплуатаційна швидкість, зменшуються простої автомобілів під навантаженням і розван­таженням.

Для розрахунку й аналізу вантажообороту автопарку (Откм) використовують формулу:

Откм = Вп • Ка • Кв • Кп • L • 365,

де Вп — вантажопідйомність автопарку (загальний тоннаж), т; Ка — коефіцієнт використання автопарку; Кв — коефіцієнт ви­користання вантажопідйомності; Кп — коефіцієнт використання пробігу; L — середньодобовий пробіг автомобілів, км.

Дану формулу можна використовувати і для визначення та аналізу вантажообороту по окремих марках автомобілів.