Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва

Показники	Види продукції
	яловичини	свинина	молоко
Середньодобовий приріст маси, г	700	650	-
Середній надій молока від однієї корови, кг	-	-	-
Витрати в розрахунку на 1 ц продукції праці, люд-од. кормів, ц к.од.	49,1 6,4	47,2 5,8	-
Виробнича собівартість 1-го ц продукції	719	614	-
Собівартість 1-го ц реалізованої продукції, грн.	758,00	538	-
Ціна реалізації 1-го ц продукції, грн.	1198	1202	-
Прибуток (+), збиток(-), грн.. в розрахунку:	192	189	-
Рентабельність продаж, %	+6	+7,7	-
Рентабельність(+), збитковість(-, %)	+6	+7.7	-

4.Характеристика галузі тваринництва, в якій в основному був задіяний студент( скотарство, свинарство).

На даний момент в господарстві утримується 74голів ВРХ, із них 25голів корів.

Теоретичною основою тваринництва є зоотехнія - наука, що на основі біологічних властивостей тварин розробляє і впроваджує способи їх ефективного розведення, годівлі, утримання і використання.

Інтенсивність травлення є також важливою біологічною властивістю тварин, що характеризує здатність тварин поїдати і ефективно перетравлювати певну кількість кормів.

Плодючість домашніх тварин характеризує їх здатність до розмноження. Основними показниками плодючості тварин є періодичність їх розмноження, кількість потомства в приплоді, скоростиглість і тривалість господарського використання.

Скоростиглість визначають, як здатність організму за певний час досягати статевої і господарської зрілості. Статева зрілість наступає з моменту фізіологічної можливості розмноження тварини, а господарська - з моменту першого господарського використання для розмноження і отримання потомства. Наприклад, корова народжує одне, рідко двоє і більше телят на рік, статева зрілість яких настає в 6-9 місячному, а господарська в 16-19 місячному віці. Порівняно висока продуктивність великої рогатої худоби зберігається до 10-12 річного віку.

Напрямок продуктивності характеризує здатність тварин породи давати збільшену кількість певної продукції, порівняно з іншими породами. Продуктивність тварин залежить від спадкових можливостей і умов утримання.

На основі аналізу біологічних властивостей сільськогосподарських тварин проводять їх оцінку, яка називається бонітуванням.

Бонітування проводять на основі зважування і вимірювання тварин, так як між зовнішніми формами тілобудови і продуктивністю існує значний зв"язок. Найважливішими промірами під час бонітування є висота в холці та крижах, глибина грудей, коса і пряма довжина тулуба, обхват грудей і п"ястка тощо.

На основі даних бонітування виділяють класи тварин. Найвищим рівнем бонітування є клас еліта-рекорд, який присвоюється тваринам з найвищими визначними показниками. Далі виділяють, в якісному зменшенні, такі класи, як еліта, перший клас, другий клас.

Для порівняння між собою тварин різних типів тілобудови, визначення відносного розвитку тварин, належності до певного напрямку продуктивності обчислюють індекси будови тіла, які розраховують у відсотках на основі відношення величини одного проміру до другого. Наприклад, індекс формату (розтягнутості) розраховують діленням косої довжини тулуба на висоту тварини в холці та множенням цієї величини на 100%; індекс компактності (збитості), аналогічно, - обхват грудей на косу довжину тулуба та на 100%.

Інтенсифікація тваринництва вимагає наявності високопродуктивних тварин певних якостей, яких можна отримати лише завдяки селекційно-племінній роботі.

Племінна робота - це система організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на покращення і вдосконалення існуючої породи. У систему племінної роботи входить годівля, утримання, використання племінних тварин, організація розмноження і вирощування молодняка.

Селекція - це наука, що займається створенням високопродуктивних сортів і гібридів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів. Селекція ґрунтується на відборі і підборі дослідного матеріалу.

Під відбором у тваринництві розуміють виділення із стада для збереження і подальшого розведення кращих тварин. Для відбору тварин враховують, насамперед, головні ознаки: продуктивність, конституцію, вагу, якість потомства, родовід тощо, а пізніше і другорядні - масть, форму і розмір рогів, довжину хвоста і ін.

На практиці розрізняють масовий та індивідуальний відбір. Під масовим розуміють оцінку великої кількості тварин за сукупністю зовнішніх ознак і продуктивністю. Індивідуальний відбір передбачає всебічну оцінку окремої тварини.

Відбір тварин з племінною метою завершується підбором, тобто складанням з відібраних тварин пар для розмноження, з тим, щоб отримати потомство з найкращими якісними показниками.

Система підбору і парування тварин є основою їх розведення. У практиці тваринництва виділяють основний метод розведення сільськогосподарських тварин: чистопородне .

Чистопородне розведення - це парування тварин, які належать до однієї породи. Застосовують для збільшення чисельності і збереження та вдосконалення основних властивостей породи. Чистопородне розведення проводять двома способами: неспорідненим та спорідненим паруванням.

Племінна робота з великою рогатою худобою м'ясного напрямку використання спрямована на підвищення м'ясних якостей та скороспілості тварин.

У м'ясному скотарстві основою відбору є конституційно-виробничий тип в цілому, враховується жива маса і особливості екстер"єру, приріст живої маси і оплата корму.

Тварини молочного напрямку продуктивності мають дещо розтягнутий тулуб, кутасті форми тіла, легку голову з тонкими рогами, високу і нешироку холку, велику відстань між ребрами, тонку шкіру. На добре розвинутому череві сильно виражені молочні вени, які прямують до об'ємного вимені. Загальна тілобудова молочної корови наближається до зрізаного конуса.

Породи м'ясного напрямку продуктивності характеризуються компактним тулубом, добре розвинутою мускулатурою, товстою шкірою. Передня, середня і задня частини тулуба розвинуті приблизно однаково. Тваринам характерна товста і коротка шия, голова мала з короткими рогами, проміжки між ребрами невеликі, холка, спина і поясниця широкі, ноги короткі. Вим'я слабо виражене. Надої молока невеликі - 1,5 - 3 тис. кг в рік. Жирність молока 3,8-4,5%. Тварини цього напрямку продуктивності добре відгодовуються, швидко ростуть, під час забою вихід м"яса становить 60-70%.

Раціони для корів складають з наявних у господарстві кормів. На 100 кг живої маси згодовують 0,5-2 кг грубих кормів, 5- 10 кг соковитих, в тому числі 7-8 кг високоякісного силосу. У раціонах з сіном доброї якості близько 25-30% грубих кормів можна замінити високоякісною соломою ярих. За великих даванок соковитих кормів, і особливо силосованих, грубих дають мінімальну кількість (до 0,5 кг на 100 кг живої маси) і, навпаки, під час максимальних даванках грубих дають мінімальну кількість соковитих кормів. В обох випадках корова отримує достатню кількість сухих речовин.

Даванку концентрованих кормів орієнтовно встановлюють з розрахунку на 1 кг молока та величини надою. Так, за 10-кілограмового надою дають до 100 г концентратів в розрахунку на 1 кг молока, за надою від 10 до 15 кг - 100-150 г, від 15 до 20 кг - 150-200 г, від 20 до 25 - 250-300 г, а за надою 25 кг і вище - 300-350 г (до 500 г). Часто даванку концентратів збільшують в більшій мірі.

Для складання раціонів важливо врахувати, що за силосного типу годівлі треба включати корми, які багаті на легкоферментуючі вуглеводи - цукрові, напівцукрові або кормові буряки. Цукрових буряків коровам слід давати 0,6-0,8 кг на 1 кг молока, але не більше 15-18 кг на добу. Кормових ж буряків - згодовують до 2-2,5 рази більше, ніж цукрових.

Під час згодовування кормів з годівниць спершу дають концентрати, потім соковиті і в кінці грубі, але можна згодовувати і їх суміш. Часто на основі різних кормових компонентів та добавок виготовляють повнораціонні комбікорми, які повністю забезпечують потреби тварин у поживних речовинах і енергії.

Роздавання кормів рекомендують проводити після доїння.

У літній період основу раціонів становлять зелені корми. Під час випасання корови за добу споживають до 60-70 кг зеленої трави. В цей період тваринам додатково згодовують концентрати, мінеральні добавки, а також, в разі потреби, силос або сінаж.

У сухостійний період перед отеленням необхідно організувати повноцінну годівлю корів для нормального росту плоду, розвитку вимені, відкладання поживних речовин в прозапас тощо.

Добовий раціон тільних сухостійних корів орієнтовно повинен включати 3-6 кг якісного сіна, 15-20 кг силосу, 5-10 кг коренеплодів і 1-3 кг концентратів. У літній період такі тварини, крім випасання, підгодовуються 2-3 кг концентратів.

Для биків-плідників годівля повинна бути індивідуальною, а раціон складають з врахуванням інтенсивності використання, віку і живої маси. На 1 корм. од. корму в раціоні бика повинно припадати 140 г перетравного протеїну, 7 г Са, 6 г Р і 70-90 мг каротину.

Утримують велику рогату худобу стійлово-пасовищною системою,що характерно : тварин цілий рік утримують в спеціально обладнаних приміщеннях - корівниках, а в літній період ще й щоденно виганяються на пасовища.

В сільськогосподарському підприємствы застосовують - прив'язне і безприв'язне утримання великої рогатої худоби з різними модифікаціями.

Стаціонарна доїльна установка, яку встановлюють на молочних фермах, складається з вакуумного насоса, системи вакуумних трубопроводів, кранів для підключення доїльних апаратів, агрегатів первинної переробки молока і ін.

Доїльний апарат - це спеціальний пристрій для видоювання молока з вимені корови, який складається 4-х доїльних стаканів, колектора, пульсатора, резинових шлангів, відра і деяких інших частин.

В основу роботи доїльного апарата покладений принцип ссання вимені телям. На молокофермах використовують 3-тактні (такти: ссання, зжимання, відпочинок).

Після видоювання молоко безпосередньо на фермі піддають первинній переробці, яка включає очищення (фільтрування), охолодження, зберігання за низької температури. Далі молоко транспортують на молокозаводи, де піддають повній переробці.

Технологія виробництва яловичини включає виробничі процеси, пов"язані з кормовиробництвом, системою годівлі та утримання худоби під час вирощування та відгодівлі.

Для відгодівлі на м"ясо використовують молодняк, який не планують для розмноження і отримання молока, а також відбракованих дорослих тварин. Тварин розділяють на групи за статтю, віком, живою масою, початковою вгодованістю і залежно від цього складають раціони відгодівлі. Тривалість відгодівлі дорослої худоби 60-70 днів. Під час інтенсивного вирощування відгодівля молодняку триває 180-240 днів і розпочинається з 6-8 місячного віку за початкової маси 180-200 кг. Завершується відгодівля після досягнення тваринами маси 400-450 кг і більше.

У господарствах використовують два способи відгодівлі: нагул в літній період на пасовищах і прив"язна стійлова відгодівля.

Свинарство - це галузь тваринництва, що дає 30-35% м'яса від всього м"ясного балансу країни і є скороспілим тваринництвом, що за інтенсивного розвитку в короткі строки може дати значне зростання виробництва м"яса.

На сьогодні в господарстві утримується 145 голів свиней, в тому числі свиноматки 10голів.

Свині володіють рядом біологічних особливостей, що має велике значення для їх розведення: висока плодючість і скороспілість, всеядність, здатність легко пристосовуватись до різних умов довкілля, високий забійний вихід м"яса високої якості тощо.

Свиням властива висока плодючість. Свиноматка здатна приводити два опороси за рік, які мають 10-12, інколи до 16 поросят. Період виношування (супоросності) короткий - 112-114 днів. Після народження поросят достатнім вважається підсисний період 60 днів, а то і менше.

Скороспілість свиней висока. Свиноматки в 13-14-місячному віці дають приплід. У 6-7 місяців та якісній відгодівлі свині досягають маси 80-120 кг, прибавляючи щодоби 600-800 г, а дорослі тварини - до 1-1,2 кг живої маси.

У м"ясі свиней більше 40% сухих речовин, що дозволяє готувати з неї широкий асортимент консервованих виробів. Після консервування і тривалого зберігання свинина не знижує своїх смакових якостей. Забійний вихід продукції високий: після м'ясної відгодівлі - 70-75%, а сальної - 83-85%.

Годівля свиней значною мірою пов"язана з їх всеядністю. Тварини добре поїдають корми рослинного і тваринного походження, а також такі специфічні види кормів, як відходи харчування людини тощо.

В господарстві використовують чистопородне розведення свиней. Його метою є удосконалення існуючих порід, збільшення їх чисельності і поширення, збереження постійності ознак в певних рамках мінливості.

У свинарстві до розмноження допускають тварин з ознаками не нижче першого класу. Кнурів оцінюють за походженням, здоров"ям, плодовитістю і молочністю дочок, м"ясними і відгодівельними якостями потомства. Свиноматок оцінюють за плодовитістю, молочністю, м"ясними якостями приплоду.

На практиці оцінку кнурів і свиноматок проводять двома методами - контрольною відгодівлею та контрольним вирощуванням.

Годівля і утримання свиней залежить від віку, статті, фізіологічного стану, пори року тощо. Основними кормами для свиней є концентровані корми, коренебульбоплоди, силос, а в літній період ще і трава.

Існує вигульна і безвигульна системи утримання свиней. Вигульну систему використовують для утримання кнурів, холостих і супоросних маток та ремонтного (для розмноження) молодняка. Для організації прогулянок використовують вигульні площадки або обладнання для активного моціону.

Відокремлених від свиноматок поросят і свиней на відгодівлі утримують безвигульно.

Для годівлі свиней використовують раціони на основі концентрованих кормів - повнораціонний концентратний (100% повнораціонного комбікорму за поживністю) і концентратний (82% і більше концкормів) типи. У господарстві використовують корми власного виробництва, застосовують концентратний тип годівлі з введенням в раціон соковитих і зелених кормів (концентратно-коренеплідий, концентратно-картопляний, концетратно-трав"яний, змішаний концентратно-картопляно-коренеплідний). Питома частка концентратів у таких типах годівлі може сягати 77% за поживністю. Необхідно особливу увагу приділяти забезпеченості раціонів протеїном та його співвідношенню з цукрами, наявності незамінних амінокислот (лізину, метионіну і цистину), джерелом яких є зернобобові культури, ріпак, а також корми тваринного походження.

Свині, особливо молодняк, погано перетравлюють клітковину, тому її обмежують до 7-8% у молодняку свиней і до 10-12% від сухої речовини у дорослих тварин.

Відлучають поросят від свиноматок на комплексах за наявності повноцінних стартових комбікормів у віці 35-45 днів, а то і менше, а в інших випадках - 45-60-денному віці.

Після відлучення свиноматки поросят залишають у тому ж станку і протягом 8-10 днів рівень годівлі зменшують на 20-30%, використовуючи ті ж корми, якими годували в період підсосу. Спочатку годують стільки ж раз, як і в підсисний період, а потім - три рази на добу і стільки ж разів напувають.

Молодняку згодовують зернові корми бобових і злакових культур разом з коренеплодами і невеликою кількістю збираного молока, що забезпечує їх потребу у протеїні. Зелена трава, трав"яне борошно, комбінований силос, рибне і м"ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі та мінеральні добавки є джерелом для тварин вітамінів та мінеральних речовин.

Висновки

В цілому організація племінної роботи, спрямованої на формування високопродуктивного стада середнього рівня, і тому з кожним роком поголів'я тварин зменшується, а отже зменшується і вихід продукції тваринного походження,зменшуються прибутки. Розпорядок дня на фермі чіткий і злагоджений, кожен робітник виконує чітко визначену роботу вчасно. Не вистачає механізмів та обладнання для підготовки та роздачі кормів, а також видалення гною. Щотижневі контрольні надої та аналіз молока дає змогу слідкувати за якістю молока, вмістом жиру а також станом здоров'я корів. Вчасне втручання ветеринарної допомоги дає змогу перешкодити розвитку хвороб та збереження поголів'я тварин. Планова дератизація приміщення забезпечує на фермі порядок та гігієну, що є важливим фактором при розведенні худоби та свиней.

Господарство достатньо забезпечено водними ресурсами, є кормо-вигульні майданчики, природні пасовища. Система вентиляції в порядку, а також система опалення та каналізація, освітлення. Достатня кількість кормів, комбікормів. Заходи щодо осіменіння, кастрації, мічення та інше проводиться вчасно, високий рівень знань спеціалістів та робітників ферми.

Пропозиції:

1. Впровадження механізованої системи видалення гною.

2. Облаштування приміщення ферми за сучасними стандартами, тобто раціональне та компактне розміщення станків для утримання свиней, а також оновлених стійл для ВРХ.

3.Організація повноцінного моціону для свиноматок і молодняку – облаштування вигульних майданчиків.

4. Організація і проведення заходів з техніки безпеки, забезпечення тваринників спецодягом і оптимальним режимом праці.