Тема 15 ПАТОФІЗІОЛОГІЯ НИРОК

сполук, які підлягають видаленню з організму. Цей процес пере- буває під регулятивним впливом нейроендокринних чинників, протікає з використанням значної кількості енергії макроергів і за участю групи ферментів і молекул-переносників. Завдяки цьо- му нирки у змозі виділити сечу, в 4 рази гіпертонічнішу за плаз- му.

У механізмі розвитку порушень канальцевої реабсорбції голо- вну роль відіграють:

порушення структури канальців (дистрофія, некроз), запа- лення, порушення кровопостачання, отруєння деякими отрутами та ін.;

зниження активності ферментів канальцевого апарата (дія інгібіторів, уроджені ферментопатії, виснаження ферментних си- стем надлишковим перевантаженням і т.ін.);

перевантаження реабсорбційного апарату надлишком пер- винної сечі і речовинами, що містилися в ній.

Наслідками порушення реабсорбції в канальцевому апараті можуть бути порушення реабсорбції:

глюкози (розвивається глюкозурія — підвищення вмісту цу- кру в сечі);

білка, що спричинюється до розвитку протеїнурії — підви- щення рівня білка в сечі;

амінокислот, що зумовлює розвиток аміноацидурії — підви- щення вмісту амінокислот у сечі;

води і натрію, внаслідок чого порушується концентраційна здатність нирок — її зниження (гіпостенурія), коли виділяється багато сечі (поліурія) з низькою об’ємною масою (1,006 замість 1,016 – 1,020), чи збільшення (ізостенурія), коли виділяється ба- гато сечі з високою об’ємною масою. Реабсорбція води, крім того, контролюється антидіуретичним гормоном (АДГ) гіпофіза, а на- трію — альдостероном кори надниркових залоз. При зниженні активності зазначених гормонів реабсорбція води і натрію знижу- ється.

Зменшення добової норми сечі (олігурія) чи повне припинення

їївиділення (анурія) виникають через зниження або припинення

їїклубочкової фільтрації (спазм судин) чи посилення канальцевої реабсорбції. Можливе також порушення відтоку сечі по сечови- відних каналах.

Показником порушення функції нирок може бути і наявність у сечі циліндричного епітелію (циліндрурія), складових частин крові (гематурія), лейкоцитів (лейкоцитурія), осаду солей.

Основними наслідками порушення функції нирок є: набряк,

анемія, ниркова гіпертензія, порушення зсідання крові, уремія.

154

Набряк. Патогенез ниркового набряку складний. Спочатку внаслідок зниження реабсорбції білка (протеїнурія) знижується онкотичний тиск плазми крові, що зумовлює перехід води із су- дин у тканини (початок набряку). При цьому знижується артері- альний тиск, регулюючі системи для приведення його в норму стимулюють виділення надлишку альдостерону, що зумовлює за- тримку натрію і підвищення осмотичного тиску плазми. У підсу- мку стимулюється виділення гіпофізом АДГ, що спричинює за- тримку води. Набряк зростає. Його розвитку сприяють підвищен- ня проникності судин через активацію протеолітичних ферментів та інші чинники.

Анемія. При недостатності нирок у них зменшується синтез еритропоетинів, водночас збільшується синтез інгібіторів еритро- поетинів. Крім того, у крові з’являються так звані гемолізуючі чинники — речовини, що руйнують еритроцити.

Ниркова гіпертензія розвивається внаслідок змін, які призво- дять до розвитку набряку, а також через вироблення ЮГА нирок надміру реніну (при ішемічній нирці, склерозі судин нирок тощо).

Порушення зсідання крові. Встановлено, що при захворюван- нях нирок знижується активність виділеного ними ферменту уро- кінази, внаслідок чого зменшується фібринолітична активність протизсідаючої системи.

Уремія виникає у разі порушення реабсорбційної властивості нирок. При цьому продукти, особливо азотисті (сечовина, креате- нін, амінокислоти, аміак), замість виділення, затримуються в крові. Накопичення їх у загальному кровотоці зумовлює розвиток ознак отруєння організму з порушенням функції центральної нер- вової системи.

>Заняття 26. ПОРУШЕННЯ ВИДІЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ НИРОК

Мета: дослідити в експерименті на тваринах зміни діурезу в умовах порушення його регуляції.

При підготовці до заняття треба засвоїти теоретичний мате- ріал про: регуляцію фільтрації, реабсорбцію і секрецію в нирках і їх порушення; порушення гомеостазу при зміні функції нирок; чинники, що викликають порушення функції нирок; порушення клубочкової фільтрації (утворення первинної сечі); порушення канальцевої реабсорбції і секреції (утворення вторинної сечі); основні показники порушення функції нирок; наслідки недоста- тності нирок; механізм розвитку ниркових набряків, гіпертензії й анемії.

155

Студент повинен уміти: аналізувати етіологію і патогенез по- рушень механізму нейрогуморальної регуляції діурезу, а також процес утворення первинної і вторинної сечі; виконувати ін’єкції, працювати з еритрогемометром і рефрактометром.

a Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. — С. 271 – 284.

Патологічна фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 525 – 544.

Патологическая физиология / Под ред. А.Д. Адо и М.А.Адо. — М.: Триада-

Х, 2000. — С. 547 – 574.

Патофизиология: Курс лекций / Под ред. П.Ф. Литвицкого. — М.: Меди-

цина, 1997. — С. 574 – 592.

Лютинский С.И. Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. — М.: Колос, 2001. — С. 405 – 422.

Мазуркевич А.И. Патологическая физиология сельскохозяйственных жи- вотных. Практикум. — К.: Выща шк., 1991. — С. 159 – 164.

Руководство к практическим занятиям по патологической физиологии / Под ред. Н.Н. Зайко и Л.Я. Даниловой. — С. 158 – 164.

Руководство по патологической физиологии / Под ред. Н.Н.Сиротинина. —

Т. 4. — С. 617 – 645.

Посібник для практичних занять з патологічної фізіології / За ред. Ю.В. Би-

ця, Л.Я. Данилової. — К.: Здоров’я, 2001. — С. 344 – 351.

Оснащення: кріль, жаба, білі миші; шприци ін’єкційні на 2,0, 10,0 мл, голки ін’єкційні, лійки діаметром 10 см із сіточкою для розміщення тварин, градуйовані пробірки, штатив для тримання лійок із тваринами і пробок, секундомір, клітка для кроля з по- двійним дном для збору сечі, ножиці, ваги, катетер, урометр, прилади для визначення вмісту гемоглобіну і еритроцитів, гема- токриту, рефрактометр для визначення білка плазми крові; 50 % розчин глюкози для ін’єкцій, 0,65 % розчин NaCl, фізрозчин для ін’єкцій, 2 % розчин сечовини для ін’єкцій, пітуїтрин в ампулах, 5 % розчин йоду, гепарин.

vДослід 1. Вивчення змін діурезу в жаби після введення антидіуретичного гормону

Хід досліду: 1. Збирають установку для збору сечі дрібних тва- рин (штатив, лійка скляна із сіточкою, внизу градуйована пробі- рка для визначення кількості виділюваної сечі).

2. Підбирають 6 жаб однакової маси і статі (3 дослідні, 3 конт- рольні).

156

3.Жабам дослідної групи вводять підшкірно залежно від маси 0,5 – 1 MО (0,1 – 0,2 мл) пітуїтрину (можна застосовувати вазо- пресин). Жаб вміщують по одній у лійку.

4.Через 10 хв усім жабам у різних місцях тіла вводять однако- ву кількість (5—10 мл залежно від маси) 0,65 % розчину NaCl і знову вміщують у лійки.

5.Спостерігають за виділенням сечі жабами протягом 60 – 70 хв, реєструючи об’єм її через кожні 20 хв.

6.Середні показники досліджень дослідної і контрольної груп тварин оформлюють у вигляді графіка.

7.Отримані результати, їхній аналіз і висновки записують до протоколу заняття.

vДослід 2. Вивчення змін діурезу при навантаженні організму надлишком сечовини

Хід досліду: 1. Для досліду підбирають дві білі миші однакової маси і статі. Одній з них (дослідній) підшкірно вводять залежно від маси 1—2 мл 2 % розчину сечовини, другій — таку саму кіль- кість ізотонічного розчину натрію хлориду.

2.Мишей вміщують у скляні лійки під сіточку й у градуйовані пробірки збирають сечу протягом 80 – 90 хв.

3.Порівнюють кількість сечі, виділеної дослідною і контроль- ною тваринами.

4.Результати досліду, дані їх аналізу і висновки заносять до протоколу заняття, як у досліді 1.

v НАВЧАЛЬНОРОБОТА -ДОСЛІДНИЦЬКА

vДослід 1. Вивчення порушення діурезу і складу крові у кроля після навантаження його організму надлишком глюкози

Хід досліду: 1. Кроля зважують і вміщують на 3 год у спеціа- льну клітку для збору сечі. Визначають кількість виділеної сечі.

2. З крайової вушної вени беруть 1 – 2 мл крові в гепаринізо- вану пробірку для аналізу і вводять внутрішньовенно 50 % роз- чин глюкози з розрахунку 5 мл на 1 кг живої маси. Кроля знову вміщують на 3 год у клітку, відзначаючи об’єм сечі через кожні

30 хв.

157

3.Беруть кров щогодини. У взятій з вушної вени крові до й під час досліду визначають вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів (еритрогемометром), гематокрит (спіральною центрифугою) і від- соток білка (рефрактометром).

4.Порівнюють показники сечі й крові за вихідного стану і під час досліду, оформляють їх у вигляді такої таблиці:

5. Аналіз результатів і висновки заносять до протоколу занят- тя. Звертають увагу на динаміку показників крові до і під час до- сліду, а також на кількість сечі.

AТеми рефератів

1.Роль нирок у підтримці гомеостазу в нормі і за деяких пато- логічних станів екстраренального походження.

2.Основні механізми полі-, оліго- та анурії.

a Література

Гомеостаз / Под ред. П.Д. Горизонтова. — М.: Медицина, 1981.

Шюк О. Функциональное исследование почек: Пер. с чеш. — Прага, 1975. Використати літературу до заняття 26.

?Запитання для самоконтролю

1.Яке основне призначення нирок?

2.Які є основні групи чинників порушення функції нирок?

3.Якими є основні екстраренальні чинники порушення сечоутворення?

4.Якими є основні ренальні чинники порушення сечоутворення?

5.Які бувають форми порушення сечоутворення залежно від порушення етапів утворення сечі?

6.Які основні форми порушення процесів клубочкової фільтрації?

7.З яких причин посилюються клубочкова фільтрація і процес утворення первинної сечі?

8.З яких причин послаблюються клубочкова фільтрація і процес утво- рення первинної сечі?

158

9.Які є основні види порушення канальцевої реабсорбції?

10.Якими можуть бути наслідки посилення канальцевої реабсорбції?

11.Якими є наслідки послаблення канальцевої реабсорбції?

12.Які порушення механізмів гуморальної регуляції сечовиділення при- зводять до посилення канальцевої реабсорбції?

13.Які основні причини послаблення канальцевої реабсорбції?

14.Які основні показники порушення сечовиділення?

15.Що таке поліурія?

16.Що таке олігурія?

17.Що таке анурія?

18.Що таке глюкозурія?

19.Що таке протеінурія?

20.Що таке циліндрурія?

21.Що таке гематурія?

22.Що таке аміноацидурія?

23.Що таке гіпостенурія?

24.Що таке ізостенурія?

25.Що таке лейкоцитурія?

26.До якої групи набряків (онкотичні, осмотичні, застійні, мембраноген- ні) відносять ниркові набряки?

27.Який механізм розвитку ниркового набряку?

28.Який механізм розвитку ниркової гіпертензії?

29.Як впливає розлад функції нирок на систему крові?

30.Як впливає розлад функції нирок на серцево-судинну систему?

31.Як впливає розлад функції нирок на водно-сольовий обмін?

32.Що характерно для патогенезу нирково-кам’яної хвороби?

33.Що таке уремія?

34.Які основні причини порушення виділення сечі?

35.Що таке поллакіурія?

36.Які її основні причини?

37.Що таке енурія?

38.Що таке ішурія?

Тема 16

ПАТОФІЗІОЛОГІЯ

ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

Теоретичні положення

Регуляція основних фізіологічних процесів в організмі здійс- нюється за участю нервової та ендокринної систем. Якщо нерво- вий імпульс викликає вузьколокалізований і короткочасний ефект, то залози внутрішньої секреції, що перебувають під регу- ляторним впливом нервової системи, котра змінює іннервацію гормонів, впливають на перебудову функції організму зміною внутрішнього середовища. Відомо, що не тільки нервова система впливає на ендокринні залози, але й останні можуть змінити її

159

діяльність. Виділяють три основних патогенетичних шляхи по- рушення функції ендокринних залоз:

1)порушення центральних механізмів регуляції залоз (невро- зи, порушення підкоркових центрів);

2)патологічні процеси в самих залозах (ендокринопатії — за- палення, пухлини, місцеві розлади кровопостачання, бактеріаль- на і вірусна інфекції тощо);

3)зміна активності гормонів на шляху переносу від залози до клітини-мішені; можливе також зниження чутливості клітини-мі- шені до дії гормону (аутоімунні реакції, отруєння речовинами, що блокують рецептори клітин, чутливих до певного гормону, і т.ін.).

Усі види порушень функції ендокринної системи поділяють на три основні групи: посилення функції; ослаблення функції; дис- функція (зміна співвідношень рівня функції різних залоз).

Наслідки порушення функції ендокринних залоз залежать від його характеру і сили. Так, при розладі центральних механізмів регуляції на перший план виступають множинні захворювання ендокринної системи. Оскільки залози внутрішньої секреції тісно взаємозалежні і взаємозумовлені, то часто патологія однієї з них призводить до істотних зрушень в інших ланках ендокринної сис- теми. Порушення функції окремих залоз супроводжується специ- фічними зрушеннями в обміні речовин, функції і часто в структу- рі органів-мішеней.

Деякі порушення ендокринного характеру виникають на фоні нормальної функції залоз внутрішньої секреції. Причинами їх є розлади в утворенні комплексів гормонів з білками плазми крові, обміну гормонів у печінці та нирках, руйнування гормонів білко- вого походження аутоантитілами, а також зниження чутливості клітин і тканин виконавчих органів до дії гормонів.

Усучасному інтенсивному тваринництві особливої важливості набуває визначення ролі залоз внутрішньої секреції, зокрема сис- теми гіпофіз — коркова речовина надниркових залоз, в адаптації організму до дії шкідливих чинників навколишнього середовища. При цьому відбувається істотна перебудова функції і структури ряду інших залоз внутрішньої секреції (насамперед щитоподібної, тимусу, статевих), що, у свою чергу, зумовлює значні зміни обміну речовин і функції органів та систем цілісного організму.

На дію несприятливих чинників організм реагує здебільшого розвитком або специфічних відповідних реакцій залежно від характеру подразника, або неспецифічних, які не залежать від якості подразника. До загальних специфічних відповідей можна віднести шок, інфекційний процес, інтоксикацію, до неспецифіч- них — стрес. Вплив неадекватних подразників на центральну нервову систему тварини найчастіше зумовлює виникнення

160