методичка з рецептури

чи змінюють дію основної лікарської речовини. Їх застосовують зовнішньо або внутрішньо.

Новогаленові препарати це водні, водно-спиртові, хлороформо-спиртові витяжки з рослинної сировини. Від галенових вони відрізняються тим, що максимально очищені від баластних речовин і мають більшу фармакологічну активність. Новогаленові препарати призначають парентерально. Випускають в ампулах (чи флаконах) з точно визначеною активністю. Наприклад, адонізид (витяжка з горицвіту), гітален і кордигід (з наперстянки), конвазид і корглікон (з конвалії), флавін (із цмину піскового).

Галенові й новогаленові препарати це стійкі лікарські форми, які зберігаються тривалий час, навіть за кімнатної температури. До галенових і новогаленових препаратів належать настойки, екстракти, сиропи, слизи, фармацевтичні рідини, води, спирти, олії. Всі вони виписуються офіціально нероздільно.

Настойки (Tincturae, -a, -ae) рідка лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування, що являє собою прозору, забарвлену в різні кольори спиртово-водну або спиртово-ефірну витяжки із рослинної сировини, одержані без нагрівання і видалення екстрагента. Відповідно настойки: спиртові, водноспиртові, ефірно-спиртові.

Готують настойки частіше всього за кімнатної температури, використовуючи 40-, 60-, 70та 90%-ний спирт, оскільки в ньому розчиняється більшість діючих начал рослин (алкалоїди, глікозиди, смоли, ефірні олії) і він є добрим консервантом. Ефір застосовують для екстрагування смол, жирних та ефірних олій.

Рослинну сировину подрібнюють і беруть у вагових частинах, розчинники в об’ємних. Для настойок із лікарської сировини, що не містить отруйних і сильнодіючих речовин, береться співвідношення початкової сировини і готової настойки з нього 1:5, для сильнодіючих 1:10.

Настойки готують способами мацерації (настоюванням), перколяції (витискуванням) та розбавленням сухих або рідких екстрактів.

Виписують настойки офіцинально нероздільно.

Екстракти (Extracta, -um, -i) – водно-спиртова витяжка з рослинної сировини. Їх виготовляють на фармацевтичних заводах методом мацерації або перколяції, як і настойки, з тією різницею, що отриману рідку фракцію настойки згущують випарюванням у вакуум-апараті за температури 50–60 0С. Залежно від ступеня випаровуваності розрізняють: екстракт рідкий (Ext. fluidum) 1 л екстракту одержують з 1 кг лікарської сировини – забарвлені рухомі рідини; густий екстракт (Ext. spissum) темна густа, в’язка маса, що містить не більше 25% вологи; сухий екстракт (Ext. siccum) легка пориста маса, або порошок із вмістом вологи не більше 5%. Для виготовлення екстрактів, крім спирту, використовують чисту воду, або воду з додаванням кислоти, гліцерину, солей, іноді ефіру, чим прискорюють екстракцію діючих речовин. Екстракти досить стійкі, проте їх зберігають у холодному приміщенні у щільно закритому посуді.

Рецепти на екстракти виписують так, як і на настойки, але вказують консистенцію.

43

Сиропи (Sirupi, -us ,-і) це концентрований розчин цукру у воді, продуктових соків або рослинних витяжок.

Сиропи містять 62 64% цукру. За меншої концентрації відбувається плісневіння або бродіння, а за більшої кристалізація або “зцукріння” сиропу. Для консервації сиропу додають 5% спирту.

На практиці найчастіше використовуються такі сиропи: простий цукровий

(Sirupus simplex), алтейний (Sirupus Althaeae), вишневий (Sirupus Cerasi), малино-

вий (Sirupus Rubiidae), ревеневий (Sirupus Rhei). Сиропи виписують окремо або у складі лікарських форм.

Слизи (Mucilagines, -o, -nis) одержують шляхом обробки водою спеціальної рослинної сировини. Слизові речовини містяться в насінні льону, бульбах зозуленців (салепу), алтейному корені, аравійській камеді. У разі заварювання гарячою водою крохмалю (у відношенні 1:50) утворюється крохмальний слиз. Слиз застосовують для зменшення місцево подразнювальної дії лікарських речовин, сповільнення всмоктування ліків у кишках та зменшення всмоктування токсичних речовин зі шлунково-кишкового каналу при отруєннях. Добре діють слизи при запаленні слизової оболонки кишок і шлунка. Призначають їх через рот і ректально.

Слизи не сумісні з лугами, кислотами і спиртами. Виписують слизи офіцінально нероздільно. У рецепті можна вказувати співвідношення сировини і води.

Фармацевтичні рідини (Liquoris) розчини однієї або кількох лікарських речовин у воді, іноді з додаванням невеликої кількості спирту (розчин Люголя, рідина Кадикова).

Фармацевтичні води (Aquae medicinales) одержують розчиненням хімічних речовин у воді (вапняна вода) або перегонкою рослинної сировини з водяним паром, а також розчиненням ефірних олій у воді (ароматичні води). Ароматичні води застосовують як засіб для поліпшення запаху і смаку лікарських речовин.

Фармацевтичні спирти (Spiritus medicinales) розчини лікарських речовин у спирті (камфорний, саліциловий). Їх застосовують зовнішньо.

Фармацевтичні олії (Oleum medicinales) розчини лікарських речовин у рослинних оліях (камфорна олія для зовнішнього застосування). Їх використовують як самостійну лікарську форму назовні.

При виписуванні рецептів на рідини вказують офіцинальну назву рідини за препаратом або за прізвищем її автора, не зазначаючи її складових і способу приготування.

При виписуванні рецептів на фармацевтичні спирти і олії вказують їхню концентрацію і загальну кількість спирту чи олії.

44

Домашнє завдання. Виписати рецепти

1.Коню настойку валеріани (rhizoma Valerianae) 50 мл внутрішньо на один

прийом.

2.Собаці густого екстракту кореня солодки (radix Glycyrrhizae) внутрішньо по 1 чайній ложці 2 рази на день 3 дні поспіль.

3.Коту сиропу алтейного кореня (radix Althaeae) по 3 г 3 рази на день 5 днів поспіль.

4.Козі крохмального (Amylum) слизу 500 мл внутрішньо на один прийом.

5.Корові 10 мл строфантину К (Stropanthinum K), форма випуску 0,05%- ний розчин в ампулах по 1 мл.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Розчини в ампулах виписують:

а) офіцинально нероздільно; б) магістрально нероздільно; в) офіцинально диспензаційно; г) магістрально диспензаційно.

2. Емульсії бувають:

а) олійні; б) ефірні; в) спиртові; г) насіннєві. 3. До рідких лікарських форм відносять:

а) розчини; б) пастилки; в) глосети; г) супозиторії. 4. Настої латинською мовою:

а) species; б) tictura; в) mixtura; г) mucilago; д) infusum.

5. Місцева дія розчинів залежить від:

а) кількості лікарської речовини; б) концентрації лікарської речовини в розчині; в) розчинності лікарської речовини; г) кількості розчинника.

6.Методом мацерації, перколяції, розчинення готують: а) розчини; б) настойки; в) настої; г) екстракти.

7.До галенових препаратів відносять:

а) емульсії; б) настойки; в) олійні розчини; г) екстракти.

8. Відвари готують настоюванням рослинної сировини з водою у водяній бані протягом:

а) 15 хв; б) 20 хв; в) 10 хв; г) 30 хв.

9. Олійні розчини для парентерального введення готують на олії:

45

а) соняшниковій; б) лляній; в) персиковій; г) рициновій.

10.Якщо в рецепті не вказаний розчинник, то для приготування розчину використовують:

а) спирт 70%; б) спирт 90%; в) дистильовану воду; г) кип’ячену воду.

11.У якій лікарській формі лікарські речовини повністю не розчиняються, утворюючи опалесціюючі суміші чи суспензії?

а) емульсія; б) розчин; в) мікстура; г) настойка.

12.Екстракти бувають:

а) рідкі; б) каламутні; в) густі; г) в’язкі.

13.Для приготування 400 мл 20%-ного розчину глюкози потрібно відважити порошку глюкози:

а) 20 г; б) 40 г; в) 80 г; г) 100 г.

14.Об’єм 0,1%-ного розчину атропіну сульфату, що містить 0,02 г діючої речовини, становить:

а) 0,2 мл; б) 2,0 мл; в) 20,0 мл; г) 200,0 мл.

15.Суспензії утворюються, коли:

а) лікарські речовини не розчиняються у розчинниках; б) кількість речовини більша, ніж може розчинитися; в) як розчинник використовують спирт; г) речовини, що входять до лікарської форми, взаємодіють і утворюють осад.

16. У разі виготовлення розчинів масово-об’ємним способом:

а) речовину і розчинник вимірюють у грамах; б) речовину в грамах, розчинник в мілілітрах; в) речовину в грамах, а розчинник доводять до загального об’єму у мілілітрах.

17.Для прискорення розчинення деяких повільно розчинних речовин рекомендують використовувати:

а) холоду воду; б) теплу воду; в) електромішалку; г) підігрівати розчин.

18.Розчини для зовнішнього застосування можуть використовувати для:

а) парентерального введення; б) промивання слизових оболонок; в) клізм; г) примочок.

19. Для приготування розчинів як розчинник використовують: а) віск; б) дистильовану воду; в) вазелін; г) спирт етиловий. 20. Мікстури частіше призначають:

а) зовнішньо; б) внутрішньо; в) підшкірно; г) ректально. 21. При виготовленні настойок екстрагуючою речовиною є:

а) спирт; б) ланолін; в) вазелін; г) олія.

Тема 11. НОВІ НЕТРАДИЦІЙНІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ Мета заняття. Ознайомити із характеристикою нових твердих, рідких і га-

зоподібних лікарських форм.

Останнім часом у аптеках з’явилися нові офіцинальні лікарські форми, які дещо відрізняються від класичних. Із твердих лікарських форм це різновид таблеток: карамелі, пастилки, глюсети, драже, мікродраже; капсули: мікрокапсули, спансули, кахети. Із рідких лікарських форм: бальзами, магми, лимонади, ковтки, напої, ліки для інгаляції, аерозолі, зрошення, гліцерини, лосьйони, фарби, колодії, аплікації.

46

ні ефіри та ін. Мають антисептичні і дезодорувальні властивості, проявляють місцево подразнювальну дію, сприяють виділенню слизу, підвищують діурез.

Магми (Magma, -ae) суспензії з більших розміром часток, білих, нерозчинних у воді речовин (наприклад: магнезії окису).

Лимонади (Limonatum, -і) солодкі, підкислені рідини для введення всередину. Готуються шляхом розчинення у воді простих сиропів і хлористоводневої, лимонної, винно-кам’яної, фосфорної або молочної кислот.

Ковтки (Haustus, -і) рідка лікарська форма, призначаються для одноразового прийому внутрішньо на один ковток.

Напої (Patio, -is) рідка лікарська форма, до складу якої входять активні речовини, вода і різні сиропи. Вони являють собою підсолоджені мікстури. Призначаються для внутрішнього вживання ложками.

Зрошення (Nebula, -ae) водні, олійні або спиртові розчини лікарських речовин, які призначаються для нанесення на слизові оболонки носа або глотки за допомогою пульверизатора.

Гліцерин (Glycerinum, -і) розчини антисептичних або в’яжучих засобів у гліцерині.

Лосьйони (Lotio, -is) рідкі препарати, що призначаються для нанесення на шкіру. Як правило містять судинозвужуючі або антисептичні речовини. Деякі лосьйони готують спеціально для промивання очей, носа, вух і гортані.

Фарби (Pigmentum, -і) розчини органічних барвників для змащування інфікованих ділянок шкіри.

Колодії (Collodium, -і) розчини нітроцелюлози в алкоголі і ефірі, до яких додаються лікарські речовини. Вони створюють захисну плівку на ушкодженій шкірі. Призначаються для зовнішнього застосування.

Аплікації (Applicatio, -is) мазеподібні або рідкі препарати, що призначаються для нанесення на шкіру при лікуванні уражень шкіри, або для знищення ектопаразитів.

Лікарські аерозолі (Aerozolae, -um, -і) найдрібніші краплинки рідини (туман), або твердих часток (пил, дим), які знаходяться у газоподібному середовищі у завислому стані. Розмір частинок характеризує його проникну властивість у різні ділянки дихальних шляхів. Так, у легені проходять лише частинки діаметром 15 мкм. Крупніші за розміром (10 15 мкм) осідають у бронхах, а більші за 15 мкм затримуються на слизовій оболонці носової порожнини, гортані та трахеї. Зменшення діаметра частинок аерозолю призводить до багаторазового збільшення поверхні активно діючої речовини і підвищення її біологічної активності. При застосуванні цієї лікарської форми звертають увагу на наступне:

дія лікарських речовин починається вже через декілька хвилин після вве-

дення;

у зоні запалення створюється концентрація речовин у 10 100 разів вища, ніж при внутрішньом’язовому введенні тих же доз препарату;

у легенях утворюється депо антимікробного препарату, яке забезпечує його поступове всмоктування у кров. Так, терапевтична доза антибіотиків зберіга-

ється протягом 24 год, хоча при внутрішньом’язовому лише 6 12 год. Це до-

48

зволяє скоротити кількість лікувальних обробок до одного разу на добу та зменшити можливість виникнення побічної дії внаслідок значного зниження верхньої межі допустимої дози;

лікарські речовини, введені аерогенно, потрапляють у кров поза печінкою, тому їхня активність значно не змінюється;

у альвеолах активно розчиняються більшість речовин завдяки підвищеній кислотності альвеолярного повітря, високій його вологості і температурі;

препарати активно всмоктуються у разі зниження їхніх витрат у 4 рази;

речовини депонуються у лімфатичній системі легень і тривалий час підтримується висока концентрація їх у крові.

Зразки:

49