методичка з рецептури

пілюлі в аптеках ручним способом. Під час їх виписування та виготовлення необхідно врахувати фізико-хімічні властивості, сумісність формоутворювальних речовин між собою та лікарською речовиною.

Упрактиці ветеринарної медицини пілюлі призначають птиці, собакам та котам. Це одна з найстаріших лікарських форм, зручна для використання тваринам із розвинутою пащею.

Позитивною їх стороною є портативність, можливість доволі точного дозування, послаблення неприємного смаку та запаху лікарських речовин; добре збереження за правильного підбору пілюльної маси.

Негативною їх стороною може бути не зовсім гігієнічний метод виготовлення та повільне розщеплення у травному каналі, особливо після тривалого зберігання, коли пілюлі висохли і ущільнилися.

Уформі пілюль зручно виписувати сильнодіючі або отруйні речовини, які призначають у малих дозах на тривалий курс лікування.

Пілюлі призначають всередину і виписують магістрально диспензаційно.

Болюси (Boli, -us, -i) щільна дозована лікарська форма консистенції розім’ятого м’якуша свіжого хліба, масою не більше 50 г, для внутрішнього застосування. При виборі формоутворювальних для даних лікарських форм потрібно врахувати певні співвідношення різних речовин.

Для отримання якісної маси із рослинних порошків, до них додають екстракти в чистому вигляді або у їх суміші з порошками, іноді ценомасу. До 1 частини рослинного порошку додають 1/2–1/3 частину екстракту, або 1/2–1/3 порошку алтейного кореня і води.

Неорганічні сполуки утворюють якісну пілюльну масу в комбінації з густими екстрактами, або рослинними порошками з водою, у співвідношенні 1 до 1/4–1/2

Неорганічні сполуки, що розкладаються при зіткненні з рослинними речови-

нами (Aregenti nitras, Ferrosi sulfas, Plumbi acetas), змішуються з білою глиною при додаванні декількох крапель води і гліцерину. Кількість глини залежить від розміру пілюль, частіше її беруть у співвідношенні 1:11:2.

Алкалоїди, глікозиди, дубильні речовини, фенілсаліцилат добре формуються із сухими і густими екстрактами частин рослин, багатих на крохмаль чи пектин, та водою.

Ефірні масла, ефірні екстракти, бальзами, фенол і його похідні у невеликих кількостях можна додавати до пілюльної маси з будь-якою основою, але ці речовини погано формуються у пілюлі, тому їх застосовують у інших лікарських формах.

Сухі соки, смоли та екстракти (алое та ін.) утворюють якісну пілюльну масу зі спиртом, рідким спиртовим екстрактом або зеленим милом (1/5–1/10 ваги лікарської речовини).

Вводять полюси всередину з допомогою болюсозадавача переважно крупним тваринам.

Болюси готують на 1–2 дні, тому що вони швидко висихають, твердіють і не розпадаються в шлуноково-кишковому тракті. Виписують їх магістрально диспензаційно.

Формоутворювальні речовини для пілюль та болюсів:

23

1.Екстракт кореня солодки Extractum radicis Glycyrrhizae.

2.Екстракт бобівника трилистого Extractum folii Trifolii.

3.Екстракт тирличу Extractum Gentianae.

4.Екстракт кульбаби Extractum Taraxaci.

5.Екстракт аїру Extractum Calami.

6.Порошок алтейного кореня Pulvis radicis Althaeae.

7.Порошок кореня кульбаби Pulvis radicis Taraxaci.

8.Борошно житнє Farina Secalinae.

9.Борошно лляне Farina Lini.

10.Ценомаса Cenomassa (це суміш порошку та екстракту дріжджів із гліцерином і водою).

11.Біла глина Bolus alba.

12.Зелене мило Sapo viridis.

13.Гліцерин Glycerinum.

14.Вода дистильована Aqua destillata.

Оскільки болюси мають м’якішу ніж пілюлі консистенцію, то вони швидше розпадаються у шлунково-кишковому каналі. Як формоутворювальні для них бажано брати речовини, що легко розщеплюються у шлунку. Частіше використовують: житнє та лляне борошно, рідше порошок алейного і солодкового кореня, білу глину, зелене мило. Співвідношення сухих та густих або рідких формоутворювальних речовин приблизно таке ж, як і при виготовленні пілюль.

Техніка приготування пілюль і болюсів

Після послідовного відважування і ретельного розтирання кожної з лікарських речовин, поступово додають формоутворювальні, які добре змішують у ступці до отримання тістоподібної консистенції, з якої викачують паличку рівномірної товщини. Довжина палички залежить від кількості пілюль, які необхідно отримати. Паличку розділяють на окремі шматочки різаком і за допомогою лінійки надають форми невеликих кульок.

На відміну від пілюль, болюси формують яйцеподібно.

Кашки (Electuaria, -um, -i) лікарська форма тістоподібної консистенції для внутрішнього застосування, що складається з лікарських і формоутворювальних речовин. Як формоутворювальні застосовують ті ж речовини, що й при виготовленні болюсів. Кашки повинні мати добрий смак та в’яжучі властивості.

Готують кашку у ступках, ретельно розтираючи порошкоподібні речовини, поступово додаючи рідкі та напіврідкі сполуки до одержання однорідної маси. Співвідношення лікарських речовин і формоутворювальних у кашках різні від 1:2 до 1:4, тому розрізняють кашки густі (Electuaria spissa), які за консистенцією близькі до болюсної маси, та рідкі (Electuaria mollia), подібні до свіжого меду.

Враховуючи те, що складові сполуки кашок точно не дозуються, не рекомендується призначати в цій лікарській формі отруйні та сильнодіючі речовини. В ній не використовують також речовини, які легко окиснюються та швидко розщеплюються (калію перманганат, срібла нітрат). Вони дуже нестійкі, тому їх готують ex tempore, або не більше ніж на 1–2 доби. Зберігають їх у сухому, прохолодному

24

місці і видають у скляних банках або у пергаментному, вощеному, целофановому папері.

Частіше кашки призначають свиням, рідше коням, великій рогатій худобі, іноді собакам та вівцям. Виписують магістрально нероздільно, із вказівкою в сигнатурі способу дозування та кратності застосування.

Aquae destillatae quantum satis

Ut fiat electuarium

Da. Signa. Внутрішньо, на 2 прийоми.

Домашнє завдання. Виписати рецепти

1.Курці по 100 мг амонію хлориду (Ammonii chloridum) у формі пілюль 2 рази на добу 3 дні поспіль.

2.Коту вісмуту нітрату (Bismuthi subnitras) по 500 мг у формі пілюль. По 2 пілюлі 2 рази на добу 4 дні поспіль.

3.Коню по 5 г порошку листя наперстянки (Folium Digitalis) у формі болюсів. По одному болюсу на добу 3 дні поспіль.

4.Кобилі 2 болюси, що містять по 5 г танальбіну (Tannalbinum) і ксероформу (Xeroformium) та 3 г екстракту беладони (Extractum Belladonnae) на 1 прийом.

5.Собаці спазмолітину (Spasmolytinum) по 300 мг у формі рідкої кашки на 2 прийоми.

Тема 5. СВІЧКИ, КУЛЬКИ, ПАЛИЧКИ

Питання:

1.Характеристика свічок, кульок, паличок.

2.Особливості їх формоутворювальних.

3.Застосування у ветеринарній медицині свічок, кульок, паличок.

Свічки (Suppositoria, -um, -i) дозована лікарська форма, тверда за кімнатної температури та плавиться чи розчиняється за температури тіла. Залежно від форми розрізняються свічки, що мають форму конусу чи снаряда. Їх вводять у природні отвори, порожнини тіла тварини та ранові канали для місцевої чи загальної дії.

Необхідно враховувати, що речовини, які всмоктались у прямій кишці, будуть меншою мірою знешкоджуватись у печінці, тому що вони надходять у кау-

25

дальну порожнисту вену поза печінкою. Це потребує ретельного дозування лікарських речовин у разі їх призначення.

Кульки (Globuli, -us, -i) мають сферичну, овальну або плоску форму, із заокругленим кінцем. Один із видів свічок – suppositoria vaginalia, які вводять вагінально.

Палички (Bacilli, -us, -i) у формі циліндра із загостреним кінцем для введення у природні вузькі отвори тіла тварин, ранові ходи та нориці. Вони бувають різної довжини та ширини, про що вказується в рецепті.

При виготовленні свічок як формоутворювальні найчастіше використовують масло какао Butyrum Cacao, бутирол (суміш гідрогенізованих жирів з парафіном) Butyrolum; желатино-гліцеринову або мильно-гліцеринову суміш. Формоутворювальні повинні бути індиферентними, не мати подразнювального впливу, добре всмоктуватись слизовими оболонками та бути стійкими при зберіганні.

Лікарські речовини у формі свічок можуть використовувати як для місцевої, так і резорбтивної дії. Готують ці лікарські форми шляхом викачування, виливання, або пресування у спеціальних формах.

Супозиторії виписуються магістрально диспензаційно, палички магістрально диспензаційно, із зазначенням розміру. В рецепті необхідно зрозуміло вказувати у сигнатурі спосіб застосування.

Якщо свічки готують за офіцинальним прописом, то і виписують їх офіцина-

Домашнє завдання. Виписати рецепти

1. Свині внутрішньовагінально по 100 мг фурациліну (Furacilinum) у формі кульок. По 1 кульці на добу 6 днів поспіль.

2.Бичку етакридину лактату (Aethacridini lactas) по 500 мг у формі паличок довжиною 5 см, шириною 0,5 см, на 4 уведення в рановий хід.

3.Собаці по 0,2 г іхтіолу (Ichthyolum) у формі свічок. Ректально 1 раз на добу, ввечері, 5 днів поспіль.

26

Як мазеву основу використовують гідрофобні (тваринні і рослинні жири та їх похідні) та гідрофільно-колоїдальні основи (гліцерогелі, поліетиленоксиди, фітостерини та ін.).

Формоутворювальні для мазей паст, лініментів

1.Мінеральні речовини:

-вазелін Vaselinum,

-парафін Paraffinum,

-вазелінова або парафінова олія Oleum vaselini s. Paraffinum liguidum,

-гліцерин Glecerinum,

-віск Cera,

-поліетиленгліколь Poliaethylenglicolum,

-метилцелюлоза Methylcellulosa.

2.Речовини тваринного походження:

-очищений свинячий жир Adeps suillus depuratus,

-яловичий жир Sebum bovinum,

-баранячий жир Sebum ovillum,

-ланолін жироподібна речовина, яку отримують при промиванні шерсті

овець Lanolinum,

-спермацет (жир кашалота) Spermacetum.

3.Рослинні олії:

-соняшникова олія Oleum Helianthi,

-кунжурна олія Oleum Sesami,

-лляна олія Oleum Lini,

-конопляна олія Oleum Cannabis,

-бавовняна олія Oleum Cossypium

Готують мазі у звичайних ступках. Розчинні речовини розчиняють у вазеліновому маслі або воді. Нерозчинні лікарські речовини попередньо розтирають з невеликою кількістю вазелінового масла, або з розплавленою мазевою основою і тільки потім змішують з рештою формоутворювальних речовин.

Очні мазі готують в асептичних умовах. Пасти готують подібно мазям. Лініменти частіше готують у ступках, ретельно розтираючи масу пестиком. При доброму змішуванні речовин між собою лініменти готують у склянках. Леткі речовини додають в останню чергу.

Мазі, пасти, лініменти виписують магістрально нероздільно, або офіцинально нероздільно, якщо ліки готуються на фармацевтичних заводах.

Пластир (Emplastra, -um, -i) лікарська форма у вигляді пластичної маси, що здатна розм’якшуватись за температури тіла і щільно прилипати до шкіри. Цю масу можна наносити, наприклад, на тканину. Пластирі призначені для зовнішнього застосування.

Основою для пластирів є свинцеві мила, жири, віск, смоли, з якими змішують лікарські речовини і потім наносять на матерію. Пластирі завдяки цій основі добре прилипають до шкіри і довго тримаються.

28

На відміну від інших м’яких лікарських форм, пластир досить щільно прилипає до шкіри, швидко мацерує її. Він зберігає тепло і сприяє глибшому проникненню і дії лікарських речовин.

Виписують пластирі офіцинально із вказуванням розмірів.

Зразки:

Recipe:Unguenti Ichthyoli 10% 50,0

Da. Signa. Зовнішньо

#

Recipe: Ichthyoli 5,0 Vaselini 45,0

Misce fiat unguentum

Da. Signa. Зовнішньо.

#

Recipe: Chloroformii 40,0 Olei Hyoscyami 60,0

Misce fiat linimentum

Da. Signa. Зовнішньо.

#

Recipe: Emplastri Capsici longitudine 18 см latitudine 12 см

Da. Signa. Зовнішньо.

Домашнє завдання. Виписати рецепти

1.Коню 200 г 10% іхтіолової (Ichthyolum) мазі для глибокої дії. Виписати магістрально.

2.Поросяті 200 г дерматолу (Dermatolum) у формі 10% пасти. Виписати двома способами.

3.Теляті очної мазі тетрацикліну (Tetracyclinum) 10 г, що містить 1 частину діючої речовини і 9 частин жовтого вазеліну (Vaselinum flavum). Виписати магістрально

4.Корові 200 г лініменту, що містить 20% хлороформу (Chloroformium), 30% олії блекоти (oleum Hyosciami) та 50% олії терпентинової (oleum Terebinthinae).

5.Пластир свинцевий простий (Plumbi simplex) довжиною 20 см, шириною

15 см.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Способи виготовлення порошків:

а) подрібнення; б) розчинення; в) осадження; г) розпушування. 2. Дусти та присипки застосовують:

а) внутрішньо; б) зовнішньо; в) внутрішньовенно. 3. Вміст порошкоподібних речовин у пастах:

а) не менше 25%; б) до 25%; в) до 10%; г) 1020%.

29

4. У формі дусту використовують речовини, що виявляють дію:

а) інсектицидну; б) протибродильну; в) протизапальну; г) рефлекторну. 5. Лікарські речовини у формі капсул виписують:

а) магістрально нероздільно б) магістрально диспензаційно; в) офіцинально диспезнаційно; г) офіцинально нероздільно.

6. На поверхню рани можна наносити:

а) дусти; б) присипки; в) мазі; г) збори. 7. Формоутворювальна речовина для дусту:

а) молочний цукор; б) молочний сироп; в) тальк; г) вазелін.

8.Тверда дозована лікарська форма отримана шляхом пресування: а) драже; б) таблетки; в) пілюлі; г) капсули.

9.Лікарська форма у вигляді крупинок неправильної геометричної форми: а) брикети; б) свічки; в) гранули; г) драже.

10.У формі присипки використовують речовини, що виявляють дію:

а) протизапальну; б) протимікробну; в) подразнюючу; г) протипаразитарну. 11. Капсули:

а) прискорюють всмоктування лікарських речовин; б) регулюють процес всмоктування лікарських речовин залежно від середовища; в) маскують смак і запах лікарських речовин; г) можуть містити лише порошкоподібні речовини.

12. Збір латинською мовою:

а) adspersio; б) species; в) designatio; г) subscriptio.

13. Збір можуть призначати для:

а) внутрішнього застосування; б) виготовлення настоїв, відварів; в) парентерального введення; г) інгаляційного введення.

14. Кашки це лікарська форма:

а) м’яка; б) тверда; в) рідка; г) дозована. 15. Формоутворювальні для кашок:

а) жири рослинного походження; б) рослинні олії; в) біла глина; г) борошно. 16. Кашки виписують:

а) офіцинально; б) магістрально; в) роздільно; г) нероздільно. 17. Різновиди мазей:

а) пасти; б) супозиторії; в) лініменти; г) олійні розчини. 18. Супозиторії це лікарська форма:

а) тверда; б) м’яка; в) рідка; г) дозована. 19. Формоутворювальні для супозиторіїв:

а) борошно; б) вода; в) вазелін; г) бутирол; д) масло какао. 20. Дія лікарської речовини у формі мазі залежить від:

а) концентрації лікарської речовини; б) від кількості мазі; в) властивостей формоутворювальної речовини; г) від консистенції.

21. Для мазей глибокої дії використовують:

а) бутирол; б) жири тваринного походження; в) рослинні олії; г) жири мінерального походження.

22. Мазі виписують:

а) офіцинально нероздільно; б) офіцинально диспензаційно; в) магістрально диспензаційно; г) магістрально нероздільно.

30

23. До жирів тваринного походження належать:

а) ланолін; б) вазелін; в) парафін; г) спермацет.

РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Рідкі лікарські речовини (рідини) краще за тверді приникають у кров і діють швидше. Їх можна вводити ентерально і парентерально. Парентеральне введення лікарських речовин має велике значення у тих випадках, коли потрібно надати негайну допомогу хворій тварині. Недоліками цих лікарських форм є те, що вони мало портативні і дозування їх не завжди точне в разі вживання краплями, ложками або чарками. Рідкі лікарські форми широко застосовують як у гуманній, так і у ветеринарній практиці. До рідких лікарських форм належать: розчини для внутрішнього і зовнішнього застосування, краплі, розчини для ін’єкцій, емульсії, суспензії, мікстури, відвари, настої, галенові та новогаленові препарати.

Тема 7. РОЗЧИНИ

Питання:

1.Особливості розчинів порівняно з іншими лікарськими формами.

2.Розчинники, що застосовують при виготовленні розчинів та їхні характеристики.

3.Правила виписування розчинів для зовнішнього і внутрішнього застосу-

вання.

4.Розрахунок концентрації лікарського засобу в розчинах.

5.Офіцинальні розчини, їх виписування.

Розчини (Solutiones, -o, -onis) рідка лікарська форма, яка використовується зовнішньо, всередину і парентерально (для ін’єкцій). Розчин це однорідна прозора суміш однієї або кількох речовин в розчиннику. Це гомогенна система з молекулярним або іонним ступенем дисперсності розчиненої речовини (розмір частинок < 1 ммк). Розчини утворюються внаслідок розчинення твердих чи розведених рідких лікарських речовин у розчиннику, або шляхом змішування двох розчинів. Їх перевагою порівняно з іншими лікарськими формами є те, що дія лікарських речовин, введених в організм у рідкому стані, настає швидше, а фармакологічний ефект препарату є найбільш повним.

Розчин складається з основної, діючої, речовини (basis) і формоутворювальної – розчинника (constituens). Простий розчин містить одну розчинену лікарську речовину, складний – кілька.

Розчинником можуть бути хімічні сполуки або їхня суміш, що мають властивість розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи. Як розчинник частіше всього використовують дистильовану воду, а також етиловий спирт, олію, гліцерин, ефір, вазелінову олію. Залежно від розчинника розрізняють розчини: водні (solutio aquosa), спиртові (solutio spirituosa), олійні (solutio oleosa).

Якщо в рецепті розчинник не зазначено, то розчин готують на дистильованій воді; якщо не вказано концентрацію спирту, то використовують 90%-ний етиловий спирт. Концентрація розчину може позначатися у відсотках (кількість діючої

31

речовини у 100 мл розчину) і у відносних одиницях (це стосується великих розведень).

Розчини для внутрішнього і зовнішнього застосування виписують офіцина-

У випадках, коли розчин готується не на дистильованій воді, у рецепті обов’язково зазначають, який розчин, або який саме розчинник потрібно взяти. Міцність етилового спирту позначається у процентах. Розчини для зовнішнього та внутрішнього застосування не стерилізують. Ін’єкційні розчини стерильні, про що вказується в рецептах.

Зразки:

Recipe: Solutionis Сamphorae spirituosae 10% 100,0 Da. Signa. Зовнішнє, для втирання у шкіру.

#

Recipe:Camphofae 10,0

Spiritus aethylici 70% 90,0 Misce fiat solutio

Da. Signa. Зовнішнє, для втирання у шкіру.

#

Recipe: Solutionis Mentholi oleosae 1% 20,0

Da. Signa. Зовнішнє. По 2 3 краплі в

кожну ніздрю 2 рази на день.

#

Recipe: Solutionis Tannini in glycerini 10% 20,0

32