методичка з рецептури

гою. При застосуванні рідких ліків частіше користуються дозованими формами або відмірюють їх за об’ємом.

При відсутності точних вимірювальних приладів, ваг тощо користуються

умовними мірами склянками, ложками, відром. Встановлено, що води в чайній ложці міститься 4 5 г, у столовій 1620 г, у склянці 200250 г, у відрі

1012 кг. Умовною мірою не можна дозувати сильнодіючі та отруйні речовини, а також речовини, призначені для ін’єкцій. Сипкі речовини, як правило, слід застосовувати в дозованому вигляді. Питома вага їх коливається значно більше, ніж у рідині і тому помилки в їх дозуванні можуть бути значнішими.

У кожному конкретному випадку лікар визначає індивідуальну терапевтичну дозу, яка повинна бути оптимальною і має забезпечувати очікуваний ефект. При цьому враховується ряд факторів: видова та вікова чутливість тварин до лікарських речовин, маса тіла, вгодованість, вік, стать, умови утримання та годівлі.

Іноді лікарські речовини дозують з урахуванням наступних співвідношень:

Дози залежно від виду тварин

13

Слід пам’ятати про чутливість тварин до окремих речовин. Наприклад, велика рогата худоба чутлива до препаратів ртуті, свинцю, міді; коти до фенолу і крезолу, дьогтю; птиця та свині до натрію хлориду.

Терапевтичні дози для тварин одного виду визначають з урахуванням маси тіла, статі та віку. Слід пам’ятати, що самки більш чутливі до хімічних сполук ніж самці, крім того, під час вагітності, ряд лікарських речовин, які мають вплив на матку, їм зовсім не призначають. Молоді та старі тварини, в силу особливості свого фізіологічного розвитку, більш чутливі до ліків, ніж тварини середнього віку. Чим краще розвинута тварина і більшою є її маса, тим вищою може бути терапевтична доза.

Враховуючи сказане вище, у ветеринарних довідниках вказано дози, переважно для самок, а для самців дозу можна підвищувати на 10 15%. При визначенні доз коням і великій рогатій худобі з урахуванням віку орієнтуються на наступні співвідношення:

Доза коням та великій рогатій худобі залежно від віку

НЕСУМІСНІСТЬ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН

Негативні наслідки після одночасного введення декількох лікарських речовин тварині чи людині можуть проявлятись внаслідок їхньої прямої або непрямої взаємодії (за непередбаченими суттєвими змінами фізико-хімічних властивостей або фармакологічної дії), що називається несумісністю. Вона буває фізичною, хімічною і фармакологічною.

Фізична несумісність виникає внаслідок комбінування декількох лікарських речовин, яке призводить до зміни фізичних властивостей речовин, агрегатного стану та лікарської форми. Це зумовлює явища незмішуваності, зміни розчинності, летючості, плавлення, зволожування, коагуляції та адсорбції компонентів. Наприклад, суміш кислоти ацетилсаліцилової та амідопірину призводить до пере-

14

творення обох порошків у вологу масу, навіть до їх розплавлення і неможливості застосування. Подібні зміни відбуваються також із порошками таких речовин, як бромкамфора, антипірин, резорцин, терта камфора, ментол.

Хімічна несумісність. У процесі виготовлення ліків їхні складові компоненти можуть вступати у взаємодію між собою (окиснення, відновлення, нейтралізація, розпад), внаслідок чого змінюється дія препаратів (ослаблення, посилення, прояв токсичності), а іноді і зовнішнього вигляду та стану ліків (утворення осадів, газоподібних речовин, каламуті). Такі несумісності можуть мати місце не лише у процесі приготування лікарських форм, а й у разі змішування лікарських речовин і препаратів в одному шприці.

Наприклад, глюкозу, що є сильним окислювачем, небажано уводити одночасно з адреноміметиками (адреналіну гідрохлоридом, норадреналіну гідротартратом, мезатоном, нафтизином), снотворними препаратами та серцевими глікозидами (строфантином). У разі змішування вітаміну В12 з вітамінами В1 або В6 (в одному шприці) іон кобальту, що міститься у ціанокобаламіні, руйнує інші речовини.

Несумісність хімічна, як і фізична, у багатьох випадках використовується з метою отримання лікувального ефекту. Наприклад, почергове нанесення на ділянки шкіри, ураженої коростою, натрію тіосульфату і соляної кислоти обумовлює утворення сірчаного ангідиду, який згубно діє на кліщів. Застосування розчинів дубильних речовин (таніну) у разі отруєння алкалоїдами і солями важких металів обґрунтовано здатністю дубильних речовин утворювати нерозчинні сполуки.

Фармакологічна (фармакодинамічна) несумісність – зміна ефективності призначених комбінацій лікарських речовин і препаратів з проявом небажаних ефектів, ускладнень, обумовлених антагоністичним впливом їх на структурні та функціональні властивості клітин і тканин організму. Наприклад, одночасний вплив холіноміметиків і холінолітиків обумовлений їх взаємною інактивацією, внаслідок протилежного впливу на відповідні функції та системи організму.

ВИДИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Під словом “стерилізація” в аптечній практиці слід розуміти процес повного звільнення ліків, посуду, вати та інших фармацевтичних об’єктів від різноманітних мікроорганізмів. З цією метою застосовуються фізичні, механічні та хімічні методи.

Фізичні методи стерилізації здійснюються шляхом використання високих температур (термічний метод), ультрафіолетового опромінення і струмів високої частоти.

Одним із найпоширеніших є термічний метод, за якого обов’язково враховують стійкість об’єктів, що стерилізуються, до високої температури.

Розрізняють такі методи термічної обробки: прожарювання на вогні, нагрівання в сушильній шафі за температури 160200 0С (стерилізація сухою парою), нагрівання парою, кип’ятіння в дистильованій воді, тиндалізація.

Прожарюванням на вогні стерилізують металеві вироби із фарфору (шпателі, товкачики), використовуючи газовий паяльник або спиртівку.

15

Сухою парою стерилізують термостійкі препарати (окис цинку, гліцерин, вазелін, жирні олії, вазелінове масло, кальцію і магнію карбонат, натрію хлорид, білу глину, тальк тощо), скляний і фарфоровий посуд, металеві вироби. Цим методом досягається повна стерилізація, оскільки гинуть і спори мікробів. Але при цьому слід пам’ятати, що повна стерилізація настає лише тоді, коли стерилізований об’єкт досягає температури 160 0С протягом 2,5 годин. Сипкі речовини під час стерилізації кладуть у сушильну шафу тонким шаром, що не завжди зручно. Допускається використання і більш високих температур з відповідним зменшенням часу підігріву за умови забезпечення та збереження об’єкта.

Найширше застосування в аптечній практиці отримав метод нагрівання текучою парою. Різновидність цього методу автоклавування. Це стерилізація під тиском, який створюється в спеціальному апараті автоклаві. Цим методом стерилізують різні речовини, що не змінюються за значної температури (вироби зі скла, фарфору, металу, перев’язувальні і допоміжні матеріали вата, марля, бинти, фільтрувальний папір, пергамент, спецодяг). Час стерилізаційної витримки за температури 120 0С і тиску 0,11 МПа (1,1 кгс/см2 ) 45 хв, за 132 0С і 0,20 Мпа (2 кгс/см2) 20 хв, причому рідини, які стерилізуються цим методом, повинні бути у герметично закритому посуді; вата, марля, фільтрувальний папір, металеві та фарфорові вироби, скло у спеціальних боксах (стерилізаційних коробках з вільним проникненням у них пари). Шляхом автоклавування досягається повна стерилізація, оскільки пара під тиском убиває мікроорганізми та їх спори значно швидше, ніж текуча пара, причому сухе повітря вбиває мікрофлору при вищій температурі, ніж водяна пара.

Стерилізація шляхом кип’ятіння у дистильованій воді проводиться протягом 30 40 хв. Цей метод не рекомендується для обробки розчинів, оскільки відбувається їх випаровування, ним можна стерилізувати дистильовану воду, металеві та гумові вироби, скло.

Тиндалізація, або дробна стерилізація це нагрівання матеріалу за температури 6065 0С протягом однієї години впродовж п’яти днів поспіль, або за температури 7080 0С протягом 3-х днів.

Стерилізовану речовину зберігають у проміжках між нагріванням за температури 2537 0С. Цим методом стерилізують лікарські засоби, що не витримують нагрівання до 100 0С. При цьому гинуть не тільки вегетативні форми мікроорганізмів, але й їхні спори, які проростають в інтервалах між нагріванням. В аптечній практиці цей метод через його тривалість застосовується рідко, частіше його використовують у заводських умовах.

Хімічні (антисептичні) методи стерилізації здійснюються двома шляхами: додаванням окремих хімічних речовин, які знищують мікроорганізми та їхні спори (антисептики), та сполуки (консерванти), які не вбивають мікроорганізми, а припиняють їхній подальший розвиток. У фармацевтичній практиці цей метод не знайшов широкого застосування, оскільки антисептичні засоби (фенол, сулема, водний розчин формальдегіду) у концентраціях, що забезпечують стерильність, токсичні для макроорганізму і можуть утворювати зі складовими частинами ліків

16

сполуки, не передбачені в рецепті, чим знижують терапевтичну ефективність ліків.

Вироби із полімерних матеріалів, гуми, скла, корозійностійких металів можна стерилізувати з використанням перекису водню і надкислот. Ефективність стерилізації залежить від концентрації активно діючих речовин, часу витримки і температури розчину.

Ліки, які не можна простерилізувати жодним зі згаданих вище методів, готують асептично. Цей метод полягає у тому, щоб у процесі технологічних операцій захистити виготовлені ліки від проникнення мікрофлори. При цьому, згідно з вказівками Державної фармакопеї, розчинники, основи для мазей, інструменти та посуд стерилізують окремо, а лікарські речовини зважують, розчиняють або змішують із стерильною основою в асептичних умовах.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Рецептура це розділ:

а) фармації; б) фармакології; в) фітотерапії. 2. Послідовність написання речовин у рецепті:

а) r. corrigens, r. constituens, r. basis, r. adjuvans; б) r. basis, r. adjuvans, r. corrigens, r. constituens; в) r. basis, r. corrigens, r. constituens, r. adjuvans;

3. У сигнатурі вказують:

а) лікарську форму; б) спосіб застосування ліків; в) вид тварини; г) дозу ліків на один прийом.

4. Рецепт – це офіційний юридичний документ, за який несуть відповідальність: а) лікар ветеринарної медицини, фармацевт, власник тварини; б) лікар вете-

ринарної медицини, власник тварини; в) лікар ветеринарної медицини, фармацевт.

5.Зі скількох частин складається рецепт?

а) 5; б) 8; в) 7; г) 6.

6.Лікарські та формоутворювальні речовини перераховуються у:

а) Inscriptio; б) Designatio materiarum; в) Praepositio; г) Subscriptio.

7. Рецептура поділяється на:

а) лікарську та фармацевтичну; б) лікарську та фізіологічну; в) фармацевтичну та біохімічну.

8.Доза лікарської речовини у рецепті позначається у формі десяткового дробу у: а) г; б) мг; в) кг; г) мкг.

9.Лікарська форма у Subscriptio записується:

а) латинською мовою у родовому відмінку; б) українською мовою у родовому відмінку; в) латинською мовою у називному відмінку; г) українською мовою у називному відмінку.

10. Якщо потрібно терміново видати ліки, то пишуть:

а) Cito; б) Verte; в) Repetatur; г) Venena.

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА Лікарські форми і технологія їх приготування

17

Лікарська форма це лікарська речовина (або кілька речовин), якій спеціальною технологічною обробкою в аптеці або на фармацевтичному заводі надана певна форма, найбільш зручна для застосування.

За агрегатним станом лікарські форми класифікують на 3 групи:

1. Сухі:

а) тверді: порошки, присипки, дусти, збори, таблетки, брикети, гранули, драже;

б) м’які та щільні: пілюлі, болюси, кашки, супозиторії, кульки, палички, капсули, мазі, пасти.

2.Рідкі розчини, мікстури, настої, настойки, відвари, емульсії, суспензії, краплі, лініменти, ароматичні води, сиропи, екстракти, лікарські спирти, лікарські масла, слизи.

3.Газоподібні гази, пари, дими, аерозолі.

ТВЕРДІ І МЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ Тема 2. ПОРОШКИ, ДУСТИ, ПРИСИПКИ, ЗБОРИ

Питання:

1.Визначення та класифікація порошків.

2.Застосування порошків залежно від ступеня подрібнення.

3.Способи виготовлення порошків.

4.Дусти, присипки, збори.

Порошок. Pulveres (називний відмінок множини), Pulvis (називний відмінок однини), Pulveris (родовий відмінок однини) тверда сипуча лікарська форма для внутрішнього та зовнішнього застосування. Дія порошків залежить від ступеня подрібненості. Подрібнені порошки просіюють через сито з різним діаметром отворів, тому їх класифікують залежно від розміру частинок.

Класифікація порошків залежно від ступеня подрібнення

Порошки бувають прості і складні, нероздільні і роздільні та дозовані, тобто розділені на окремі дози.

Дозовані порошки виписуються і готуються двома способами: дивізійним та диспензаційним. Для виготовлення порошків дивізійним способом кожну речовину відважують із розрахунку на всю кількість порошків, виписаних у рецепті, та розтирають у ступці. Потім усі речовини ретельно змішують і розважують на окремі порошки. У рецептах, виписаних дивизійно, в Subscriptio словами Divide in partes aequales (розділи на частини рівні) вказують потрібну кількість порошків.

18

Під час виготовлення порошків диспензаційним способом беруть дозу речовини на 1 порошок, змішують у ступці та пакують в окремі паперові капсулаторки. У рецептах, виписаних диспензаційно, в Subscriptio словами Dentur tales doses (дай таких доз) вказують кількість порошків.

Порошки використовують у практиці ветеринарної медицини найчастіше, тому що вони портативні, їх легко і швидко готувати, транспортувати і точно дозувати. Порошок відносно дешева лікарська форма, яка здебільшого може зберігатись тривалий час. У вигляді порошку не слід виписувати речовини гігроскопічні та ті, що швидко руйнуються під впливом світла. Їх вводять у середину, застосовують зовнішньо та для виготовлення інших лікарських форм. Різновидом порошку є дусти, присипки та збори.

Зразки:

Простий недозований порошок

Recipe: Xeroformii 150,0

Da. Signa.Зовнішньо.

Простий дозований порошок

Дусти (Dustae, -a, -ae) найдрібніший порошок (пилеподібна лікарська форма), який складається з лікарської речовини і наповнювача. Застосовують зовнішньо як протипаразитарний засіб за відсутності пошкоджених тканин. Виписують офіцинально нероздільно.

Присипки (Adspersiones, -o, -onis) найдрібніший порошок для зовнішнього застосування як антимікробний, протизапальний, вологопоглинаючий засіб на пошкоджені тканини та слизові оболонки. Виписують магістрально нероздільно. В окремих випадках складні присипки готують за офіцинальними прописами.

Збір (Speciei, -es, -ei) суміш висушених і подрібнених різних частин лікарських рослин. Призначають збори в сухому вигляді з кормом, або із них готують настої чи відвари. Якщо до збору входять мінеральні солі, то у Desinatio materiarum їх пишуть останніми. Виписують дану лікарську форму магістрально нероздільно із зазначенням подрібнення (concisa et contusa порізати і потовкти).

19

Ця лікарська форма часто застосовується у практиці ветеринарної медицини. Настоювання, відварювання чи інші фармацевтичні маніпуляції зі зборами проводять звичайно в домашніх умовах, що дає змогу готувати необхідну кількість свіжого препарату.

Зразки:

Домашнє завдання. Виписати рецепти

1.Собаці 200 г присипки, що містить 25% цинку оксиду (Zinсi oxydum), 30% ксероформу (Xeroformium) і 45% тальку (Talcum) для лікування рани.

2.Теляті порошку по одній чайній ложці (5 г) 3 рази на добу 5 діб поспіль. Порошок містить по одній частині танальбіну (Tannalbinum) та магнію сульфату (Magnesii oxydum) і три частини активованого вугілля (Carbo activatus).

3.Поросяті по 250 мг левоміцетину (Laevomycetinum). Внутрішньо по одному порошку, 3 рази на добу 6 діб підряд.

4.Собаці кофеїну (Coffeinum) і анальгіну (Analginum) по 500 мг у формі порошку 1 раз на добу 2 дні поспіль. Виписати 2-ма способами.

5.200 г 5%-ного дусту севіну (Sevinum) для обробки птиці.

6.Теляті 500 г збору, що складається із 2 частин квіток ромашки (flores Chamomillae) і 3-х частин трави деревію (herba Мillefolium).

7.Поросятам 200 г збору, що складається із трави звіробою (herba

Hyperici) та трави споришу (herba Poligoni aviculare) по 20% і трави материнки

(herba Origani) 60%.

Тема 3. ТАБЛЕТКИ, КАПСУЛИ, ДРАЖЕ, ГРАНУЛИ, БРИКЕТИ

Питання:

1.Характеристика таблеток, їхня перевага над іншими лікарськими формами. Різновид таблеток – драже, гранули, брикети.

2.Які бувають капсули і чому деякі лікарські речовини використовують у капсулах?

Таблетки (Tabulettae, -a, -ae). Тверда дозована лікарська форма, яку одержують пресуванням однієї або кількох лікарських речовин з наповнювачами чи без

20

них. Призначають внутрішньо, інколи для приготування розчинів. Це офіцинальна лікарська форма, при виписуванні якої в рецепті вказується тільки доза лікарської речовини, незалежно від маси таблетки. Виписують їх офіцинально диспензаційно.

При виписуванні складних таблеток, до складу яких входять кілька лікарських речовин, зазначають їхню офіцинальну назву, або назву та масу кожної речовини, а в Subscribtio видати у формі таблеток (in tabulettis).

Таблетки – зручна лікарська форма: мають приємний вигляд, зберігаються тривалий час, маскують неприємний смак багатьох лікарських речовин, портативні, дають змогу досить точно дозувати лікарські речовини (±5%). Сучасна промислова технологія їх виготовлення гарантує високу якість та швидкість іх випуску. Проте таблетки мають і деякі недоліки: іноді відбуваються хімічні перетворення їх складових частин, змінюється колір, у разі тривалого зберігання вони можуть втрачати розчинність і проходити через систему травлення у незміненому вигляді. Не слід їх призначати під час втрати свідомості, порушення акту ковтання, тяжкохворим.

Гранули (Granula, -a, -ae) – (зернятка) тверда недозована лікарська форма у вигляді однорідних частинок, крупинок округлої, циліндричної або неправильної геометричної форми, що мають розмір 0,2 0,3 мм для внутрішнього застосування. У гранулах добре зберігаються гігроскопічні речовини, поліпшується смак і розчинність. Виписуються офіцинально нероздільно.

Драже (Dragee, -ee) – тверда дозована лікарська форма у вигляді кульок, яку отримують шляхом нарощування (дражування) допоміжних речовин і цукру на лікарські гранули. Вага драже не перевищує 1г. Виписують їх офіцинально диспензаційно.

Брикети (Briceta, -a, -ae) – тверда лікарська форма визначеного складу і ваги, правильної геометричної форми, що готується шляхом пресування лікарських і допоміжних речовин. У формі брикетів використовують лікарські речовини, що впливають на обмін речовин тварин, виявляють протипаразитарну або дезінфікуючу дії. Виписують як таблетки, або накладними.

Капсули (Capsula, -a, -ae) являють собою оболонку для дозованих порошкоподібних, пастоподібних, гранульованих або рідких лікарських речовин, що застосовують всередину. У капсулах випускають ліки, що мають неприємний смак, леткі або густі масла, бальзами, екстракти. Лікарські речовини в капсулах зберігаються довгий час. Їх застосування дає змогу уникнути відчуття неприємних властивостей, подразнювальної дії речовин на слизові оболонки або для надходження препарату у незмінному вигляді в певний відділ шлунково-кишкового каналу.

Залежно від матеріалу, з якого вони виготовлені, розрізняють:

1)крохмальні капсули сapsulae amylaceae. Готують із крохмалю, або пшеничної муки. У них вміщують негігроскопічні порошки. В кислому середовищі шлунка крохмальна капсула руйнується, звільняючи лікарську речовину;

2)желатинові капсули capsulae gelatinosae. Готують із тваринного клею з додаванням цукру або гліцерину. Розрізняють тверді (capsulae gelatinosae durae)

21

та м’які або еластичні желатинові капсули (capsulae gelatinosae elasticae). У тверді капсули вміщують порошкоподібні лікарські рослини. При виписуванні ліків у них слово “тверді” не пишуть.

В еластичні капсули вміщують рідкі ліки. Ці капсули міцні, зручні для внутрішнього введення, тому їх використовують частіше.

Желатинові капсули, які занурені на 5 хв у 2%-ний розчин формальдегіду, не змінюються у кислому середовищі, але легко розщеплюються у лужному вмісті кишечнику, називаються глютоїдними Capsulae glutoidales. З цією ж метою готують капсули із кератину Capsulae keratinosae. Виписують капсули офіциналь-

Домашнє завдання. Виписати рецепти

1.Свині барбамілу (Barbamylum) по 0,3 г 1 раз на день 2 дні поспіль у формі таблеток по 100 мг кожна.

2.Таблетки кальцію глюконату (Calcii gluconas) по 500 мг, теляті для введення всередину по 1,5 г 3 рази на добу 5 днів поспіль.

3.Собаці аміназину (Aminazinum) по 50 мг 1 раз на добу 2 дні підряд у формі драже по 0,025 г.

4.Поросяті 2 капсули, що містять 2 мл риб’ячого жиру (Oleum jecoris Aselli), внутрішньо на 1 прийом.

5.15 таблеток із вмістом у кожній 15 мг кодеїну фосфату (Codeini phosphas) і 300 мг терпінгідрату (Terpinum hydratum). Собаці по одній таблетці 3 рази на добу 5 днів поспіль.

Тема 4. ПІЛЮЛІ, БОЛЮСИ, КАШКИ

Питання:

1.Перерахувати формоутворювальні речовини, які використовують під час виготовлення пілюль, болюсів і кашок.

2.Виготовлення і застосування пілюль і болюсів.

3.Класифікація кашок, технологія їх виготовлення і особливість застосуван-

ня.

Пілюлі (Pilulae, -a, -ae) щільна дозована лікарська форма для внутрішнього застосування у вигляді кульок масою 0,1 0,5 г, але не більше 5 г. Виготовляють

22