1.3 Нормативно-правове регулювання формування джерел фінансування підприємства

Формування пасивів, тобто джерел, що забезпечують отримання прибутку та здійснення місії підприємства, є одним з головних завдань його фінансової діяльності. Оскільки фінансова діяльність підприємств значною мірою віддзеркалює стан їх майнових відносин з партне­рами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Йдеться насамперед про норми цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України, які прямо стосуються вико­ристання фінансових ресурсів підприємств. Іншим найважливішим джерелом правових норм формування та використання фінансових ресурсів є Господарський кодекс України (ГК). [1]

Цей кодекс, зокрема, регламентує джерела формування майна суб’єктів господарювання у ст.. 63, 66, 140.

Визначає засади формування статутного фонду підприємства та взаємовідносини з власниками, що виникають на цій основі (ст.. 63, 82, 86, 87).

Зокрема, у статті 87 регламентується створення фондів господарського товариства головну увагу приділено створенню резервного (страхового) фонду та можливостям зміни розміру статутного фонду.

Порядок оформлення зобов’язань та їх виконання регламентуються розділом ІV гл. 19, 20 та 22 ГК України. У ст.. 198 визначаються особливості виконання грошових зобов’язань.

Окремі особливості регулювання фінансової діяльності, зокрема, стосовно функціонування фінансово-кредитної системи, тобто утворення кредитних відносин з банками та іншими фінансовими інституціями викладено у ст.35.

Вимоги до обліку і звітності визначаються вимогами ст.. 19 і 90.[1]

Крім Цивільного та Господарського кодексів України, джерелом законодавчого забезпе­чення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України "Про власність", "Про господарські това­риства", "Про підприємництво", "Про цінні папери і фон­дову біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про оренду державного майна", "Про оплату праці", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Облік майна та фінансових ресурсів підприємства, а також формування фінансової звітності регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.”

Крім того, як уже згадувалось, визначну роль у нормативно-правовому регулюванні управління пасивами підприємства відіграють Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

П(С)БО № 2 форма 1 „Баланс” Розкриває сутність , структуру пасивів; перелік статей та їх взаємозв’язок з планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств.

За П(С)БО № 2 пасиви підприємства складаються з п’яти розділів:

- І. Власний капітал.

- ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

- ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

- ІV. Поточні зобов’язання підприємства.

- V Доходи майбутніх періодів.

Тобто структура пасиву балансу відповідає структурі джерел фінансування підприємства.

П(С)БО № 3 форма 2 „Звіт про фінансові результати” надає користувачам повну і правдиву інформацію про доходи, витрати, прибутки (збитки) від діяльності підприємства. З цією метою Звіт побудовано за функціональним групуванням доходів і витрат (виробництво, управління, збут продукції тощо) і складається з трьох розділів: І "Фінансові результати", П "Елементи операційних витрат", ПІ "Розрахунки показників прибутковості акцій".

П(С)БО № 4 форма 3 надає користувачам фінансової звітності повну і достовірну інформацію про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах.

П(С)БО № 5 форма 4 „Звіт про власний капітал ” регламентує більш докладно викладення відомостей про власний. капітал У „Звіті про власний капітал ” розкриваються усі зміни вартості капіталу які відбуваються внаслідок:

- виправлення помилок і зміни у фінансових звітах;

- збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у по­рядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

- за звітний період по­казується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати;

- відображають розподіл прибутку між учасниками (власника­ми) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо;

- збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторсь­кої заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.;

- зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством;

- зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин;

- інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни.[8]

П (С)БО 11 „Зобов’язання” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Законодавчі акти та нормативно інструктивна документація регламентують формування інформації для аналізу стану, структури та ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.

Розділ 2. Аналіз джерел фінансування Білоцерківської Дослідно-Селекційної станції