Організацію їх діяльності можно вивчити на основі літератури [6, с. 193—195; 7, с. 21—95].

Незважаючи на значні іноземні запозичення на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні вітчизняні підприємці і надалі потребують великого обсягу зовнішнього фінансування. Проте, інтенсивне залучення іноземних кредитів, зокрема під гарантії уряду в різноманітних формах і на різних умовах, закономірно веде до утворення зовнішнього державного боргу.

У міжнародній практиці для оцінки стану державного боргу використовуються різноманітні показники. Світовий банк, наприклад, вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу, який відповідає 50 % ВВП.

Україна не має сьогодні своїх узаконених напрацювань щодо критичних показників економічної безпеки країни з державного боргу. Тому на практиці, визначаючи межі зовнішньої державної заборгованості, використовують показники відношення державного боргу до ВВП та експорту країни і відношення обслуговування зовнішнього державного боргу до експорту країни.

Великий зовнішній борг України як в абсолютному, так і у відносному вираженні, значні обсяги ресурсів, які відвертаються на його обслуговування, призвели до того, що Україна почала втрачати шанси на отримання пільгових інвестиційних кредитів, а також не може розпочати реалізацію програм інвестиційних проектів зі Світовим банком, які могли б бути спрямовані на здійснення структурних реформ.

Сьогодні особливої гостроти набуває питання управління зовнішнім державним боргом, яке повинно базуватися як на прямому державному управлінні, так і на побічних методах, що включають надання державних гарантій і нормативно-адмініст­ративне регулювання залучення негарантованих кредитів приватним фірмам.

На практиці при управлінні зовнішнім державним боргом вирізняють три способи можливого використання залучених ресурсів:

• фінансове розміщення, коли із зовнішніх джерел здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання зовнішнього боргу. При цьому надзвичайно важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;

• бюджетне використання, за якого залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості. Цей спосіб використання ресурсів, що залучаються з міжнародного ринку, — найменш ефективний з існуючих;

• змішане бюджетно-фінансове розміщення, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.

Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього боргу, його скорочення, а отже і зменшення негативного впливу на бюджетний дефіцит та економіку України в цілому необхідно:

• спрямовувати іноземні кредити на інвестиції в імпортозамінюючі та експортноспроможні виробництва;

• обмежувати й поступово відмовлятися від отримання іноземних кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли він не за рахунок розвитку інвестицій;

• готувати обґрунтовані бізнес-плани під отримання іноземних кредитів;

• домагатися незв’язаного характеру іноземних кредитів, щоб вони слугували національному виробництву, а не експорту товарів країн-постачальниць;

• законодавчо заборонити використання зовнішніх позик дер­жави для фінансування поточних бюджетних витрат, відмовитися від одержання дорогих короткострокових кредитів;

• дати перевагу виробничому спрямуванню зовнішнього кредитного фінансування під гарантії держави.

Для підвищення ефективності використання коштів міжнарод­них фінансових організацій та з метою вдосконалення порядку підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України Кабінет Міністрів України розробив «Порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями». Цей Порядок визначає вимоги до розробки та реалізації інвестиційних проектів, а також вимоги до підготовки пропозицій щодо ініціювання проектів [2].

Таким чином, у перспективі пріоритети в залученні іноземних інвестиційних кредитів мають переходити від уряду України до підприємців країни, а в їх наданні — до приватних кредитів. Адже перспективи отримання зарубіжних коштів із приватних джерел прямо пов’язані з рейтингом підприємницького ризику країни. Детально питання ефективності залучення та використання іноземних позик студенти мають вивчити за літературою [3; 6, с. 189—199].