14

Іноземний інвестиційний кредит

Іноземний кредит являє собою рух позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валют­них і товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка. Залучення іноземних кредитів може мати різні функціональні цілі та джерела їх отримання.

Іноземний інвестиційний кредит — це економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка. Специфікою іноземного інвестиційного кредиту є те, що він бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях:

• у процесі перетворення грошового капіталу у виробничий — внаслідок експорту обладнання, сировини, палива;

• у процесі виробництва — у формі кредитування під незавершене виробництво;

• у процесі реалізації товарів на світових ринках.

Він у тісному зв’язку з внутрішнім кредитом бере участь у зміні форм вартості, забезпечує безперервність відтворення, обслуговуючи всі його фази. Різночасність окремих фаз відтворення, розбіжність часу та місця входження в міжнародний оборот реалізованої вартості та необхідних для цієї реалізації платіжних коштів, розбіжність валютного обороту з рухом позикового капіталу визначають взаємозв’язок іноземного інвестиційного кредиту з виробництвом.

Суб’єктами іноземного інвестиційного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни — представники різних країн.

Самостійно (д/з) визначити, які існують види іноземного інвестиційного кредиту та яку роль він відіграє на міжнародному ринку позикових капіталів [6, с. 168].

Сьогодні залучення іноземних інвестиційних кредитів в україн­ську економіку має стратегічний та тактичний інтерес з боку як України, так і іноземних кредиторів.

Стратегічний довгостроковий інтерес України та інтерес іноземних кредиторів у цілому збігаються, бо полягають у якнайшвидшому входженні нашої країни у світове товариство без знач­них соціальних потрясінь.

Щодо тактичних, короткострокових інтересів України та іноземних кредиторів, то вони можуть як збігатися, так і бути протилежними. Останні виявляються передусім у розбіжності інтересів сторін як товаровиробників, що конкурують за збут продук­ції і одержання прибутку.

У цілому пріоритетними в цих відносинах є: вирівнювання дефіциту державного бюджету, торговельного та платіжного балансів; розвиток малого та середнього бізнесу; трансформація економіки на основі ринкової рівноваги в новому державному утворенні; розвиток ринкових інституцій.

Залучення іноземних інвестиційних кредитів на фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки здійснюється під гарантії уряду України. Нинішній порядок отримання таких кредитів закріплено в постанові Кабінету Міністрів України «Положення про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов’язань юридичних осіб — резидентів щодо їх погашення» від 5 травня 1997 р. № 414.

Гарантії Кабінету Міністрів України надаються для забезпечення зобов’язань юридичних осіб — резидентів щодо погашення іноземних кредитів, що залучаються у формі:

• кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України, укладених згідно із законодавством;

• міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням Кабінету Міністрів України Державним експортно-імпортним банком чи іншими банками — агентами Кабінету Міністрів Украї­ни з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями згідно із законодавством;

• кредитів в іноземній валюті, що надаються юридичним особам — резидентам міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами і організаціями відповідно до міжнародних договорів України, укладених згідно із законодавством, за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами.

Наданню гарантій Кабінету Міністрів України передує держав­на експертиза проектів, для реалізації яких залучаються іноземні кредити. Державна експертиза здійснюється Національним агент­ством з реконструкції та розвитку, Мінекономіки, Мінфіном, МЗЕЗторгом, іншими державними органами, банками-агентами.

Вище вказаним Положенням визначено і порядок надання гарантій або інших зобов’язань Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання юридичною особою — резидентом зобов’язань щодо повернення іноземних кредитів, погашення яких передбачається здійснювати із залученням коштів державного бюджету.

Розгляд заявок юридичних осіб — резидентів щодо залучення іноземних кредитів з використанням для їх погашення бюджетних коштів здійснюється тільки у разі, коли кошти на ці цілі передбачені в державному бюджеті. Юридичні особи — резиденти, які мають намір одержати іноземні кредити, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів та передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, подають до Мінфіну лист-заявку з експертним висновком центрального органу виконавчої влади відповідно до галузі. У разі позитивного висновку Мінфіну щодо наявності у державному бюджеті або можливостей передбачення в ньому необхідних коштів, пакет документів подається Кабінетові Міністрів України.

Документи, подані Кабінетові Міністрів України для одержання гарантій Кабінету Міністрів України за іноземними кредитами, погашення яких передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, розглядаються галузевими управліннями або відділами Кабінету Міністрів України і з їх висновками подаються на розгляд віце-прем’єр-міністрам України згідно з розподілом функціональних повноважень.

Юридична особа — резидент, що одержала для забезпечення виконання зобов’язань щодо повернення іноземних кредитів гарантії Кабінету Міністрів України, несе відповідно до законодавства України повну відповідальність, яка виникає з підписаних нею внутрішніх кредитних та інших угод і договорів зас­тави з банком-агентом або договорів страхування з членами фон­ду страхових гарантій, а також угод з Мінфіном про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виник­нути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов’язань, а також щодо забезпечення гарантій Кабінету Міністрів України, за виконання інших взятих на себе зобо­в’язань.

Юридична особа — резидент, яка одержала гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов’язань щодо повернення іноземних кредитів, відповідає за повне і своєчасне погашення кредиту, відсотків за нього, а також сплату комісійних.

У разі невиконання юридичною особою — резидентом чи її поручителем прийнятих зобов’язань згідно із законодавством звертається стягнення на майно, передане в заставу, або подається позов до арбітражного суду.

Контроль за цільовим та ефективним використанням і своєчасним погашенням іноземних кредитів здійснюється центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі, галузевими управліннями або відділами Кабінету Міністрів України, Мінфіном, Мінекономіки, Національним агентством з реконструкції та розвитку, банком-агентом та фондом страхових гарантій у разі укладення договору страхування. Персональну відповідальність при цьому несуть керівники відповідних центральних органів виконавчої влади відповідно до галузі та керівники юридичних осіб-резидентів, для забезпечення виконання зобов’язань яких надано гарантії Кабінету Міністрів України.

З метою вдосконалення механізму надання державних гарантій та поліпшення ситуації з обслуговуванням заборгованості за кредитами, гарантованими урядом України, визначено, що: всі питання, пов’язані з наданням державних гарантій, передаватимуться до компетенції Мінфіну; встановлюється граничний розмір надання гарантій протягом бюджетного року; граничний розмір надання державних гарантій затверджується разом із затвердженням граничного рівня державного боргу; експертизу окупності проектів, під які надаються гарантії, та оцінку кредитоспроможності позичальників проводять незалежні аудиторські та банківські установи [1; 6, с. 170—177].

Специфіка інвестиційного кредитування в Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Світовим банком), який засновано у червні 1944 р. на валютно-фінансовій конференції, що відбулася під егідою ООН у Бреттон-Вудсі.

Завдання Світового банку полягає у сприянні економічному зростанню країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошуваль­них систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку йдуть на фінансування витрат, пов’язаних зі структурною перебудовою, спрямованою на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки та її ринкову орієнтацію. Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. До групи Світового банку вхо­дить п’ять міжнародних організацій:

• Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

• Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

• Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

• Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ);

• Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Організацію інвестиційного кредитування вітчизняних підприємств групою Світового банку необхідно вивчити самостійностудентам, які хочуть 100 балів із дисципліни «Інвестиційний менеджмент» на основі нормативної бази: Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової кор­порації, Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від 3 червня 1992 р., ЗаконуУкраїни «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 р., Закону України «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва) між Україною та МБРР» від 6 липня 2000 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу» від 5 травня 1997 р., постанови Верховної Ради України «Про реалізацію Угоди між Україною і МБРР про надання позики на реструктуризацію вугільної галузі» від 23 березня 1999 р., інших законодавчих актів, а також вивчення літера­тури [5, с. 329—330; 6, с. 178—182].

Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Залежно від напрямів використання коштів усі позики Світового банку можна умовно поділити на системні та інвестиційні.

Зміст системних позик полягає в тому, що вони йдуть на фінансування зміни умов та правил діяльності певних секторів державного управління або галузей економіки. Умови надання таких позик регламентуються здійсненням певного переліку політичних заходів, серед яких можуть бути: прийняття певних законодавчих та нормативних актів щодо регулювання тієї чи іншої галузі, створення нових установ державного управління тощо. Кошти позик повністю надходять до державного бюджету і відповідно погашаються виключно за його рахунок.

Метою інвестиційних позик є технічна реконструкція окремих існуючих підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або надання коштів на поповнення оборотних коштів підприємств. При цьому чітко визначається перелік товарів, послуг та робіт, які закуповуватимуться за рахунок позики Світового банку.

Серед широкого кола учасників іноземного інвестиційного кредитування в Україні сьогодні вагоме місце посідає Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головна мета кредитів ЄБРР — розвиток підприємництва, роздер­жавлення та приватизація, фінансова підтримка малого та середнього приватного бізнесу.

Банк відіграє роль каталізатора економічних змін, сприяє залученню іноземних та місцевих інвестицій у країнах операцій, а також допомагає іншим установам державного та приватного сек­торів. За статутом не менше ніж 60 % обсягу його фінансування повинні бути спрямовані на реалізацію проектів у приватному секторі.

Основними напрямами діяльності банку в Україні є:

• надання прямих кредитів та участь у спільному (з іншими кредиторами) фінансуванні;

• інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного та державного сектору;

• гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приватними та державними підприємствами;

• полегшення доступу підприємствам до внутрішніх та міжнародних ринків капіталу шляхом надання гарантій, фінансових консультацій та сприяння в інших формах;

• надання позик або участь у позиках та надання технічного сприяння для реконструкції й розвитку інфраструктури.

У своїй діяльності банк керується такими основними принципами:

а) не конкурувати з іншими організаціями;

б) сприяти у проведенні реформ країнами, що мали планову економіку;

в) вкладати кошти головним чином у приватний сектор.

Сьогодні ЄБРР визначив стратегію співробітництва з Україною та розробив загальний план сприяння реформам, згідно з якими засобів, що виділяються, приходяться на кредити,— на здійснення технічної допомоги.

Кошти від ЄБРР надходять в Україну найчастіше через Національний банк України шляхом відкриття кредитних ліній.

Міжнародні проекти НБУ впроваджує, виходячи із загальнодержавних інтересів розвитку українського ринкового середовища, становлення та підтримки вітчизняного товаровиробника. Для НБУ ці проекти не є прибутковими: з отримуваних НБУ 2 % сплачуються поточні витрати з обслуговування кредитної лінії (0,5 %), а 1,5 % спрямовуються на створення резерву для перекриття витрат, передбачених текстом угоди.

Вартість інвестиційних кредитів, які надає ЄБРР для підприємців, становить не більше ніж: відсоткова ставка ЄБРР (LІВОR + 1) плюс 2 % НБУ (з них: 0,5 % — плата за управління та 1,5 % — маржа кредитного ризику банків-учасників) плюс від 1 % до 5 % (маржа комерційного банку); одноразова комісія ЄБРР за надання кредиту — 1 % (Frоnt-Еnd) приватним підприємствам через банки в Україні. У цілому відсоткова ставка не перевищує 14 %, при цьому максимальний розмір кредиту, що надається клієнту, становить 2 500 000 дол. США, максимальний термін — 5 років із пільговим періодом 2 роки.

Повноваження відбору проектів під отримання позик згідно з Кредитною угодою належать до компетенції комерційних банків — учасників, які беруть на себе ризик банкрутства клієнта, але в групі управління проектами НБУ заявки на отримання кредитів для малих та середніх підприємств перевіряються для визначення їх прийнятності за критеріями ЄБРР [6, с. 182—192].

Крім згаданих вище міжнародних фінансово-кредитних організацій, які займаються кредитуванням інвестиційних проектів в Україні, варті уваги також інші міжнародні інвестиційні інституції, які здійснюють інвестиційну та кредитну підтримку вітчизняного підприємництва. Основні з них:

• Німецько-український фонд «Міжнародний консультаційний проект»;

• Фонд Євразія, Програма позик малому бізнесу України;

• Програма інвестування ОПІК;

• Фонд малих кредитів;

• Фонд підтримки підприємств у нових західних незалежних державах;

• Агентство США з міжнародного розвитку та ін.