143

Зміст лекцій

з дисципліни «Банківська справа»

для студентів 4-го курсу денної форми навчання економічного факультету

спеціальності 6.050100 «Облік і аудит»

Тематичний план дисципліни “Банківська справа”

Назва модуля і тем	Кількість навчальних годин
	Всього	із них
		лекції	практичні	самостійна робота студентів
Модуль 1. Характеристика банку і загальні питання його діяльності	18	8	2	8
Змістовий модуль 1 Створення та організація діяльності комерційного банку	8	4	–	4
Змістовий модуль 2 Формування ресурсів комерційного банку	10	4	2	4
Модуль 2. Послуги і операції комерційного банку	72	22	12	38
Змістовий модуль 3 Розрахунково-касові операції банку	7	2	1	4
Змістовий модуль 4 Операції банку з векселями	7	2	1	4
Змістовий модуль 5 Кредитні операції банку	10	2	2	6
Змістовий модуль 6 Операції банку з цінними паперами	8	2	2	4
Змістовий модуль 7 Банківські інвестиції	8	2	2	4
Змістовий модуль 8 Операції банку в іноземній валюті	12	4	2	6
Змістовий модуль 9 Нетрадиційні банківські операції та послуги	8	4	–	4
Змістовий модуль 10 Забезпечення фінансової стійкості банку	12	4	2	6
ВСЬОГО ПО ДИСЦИПЛІНІ	90	30	14	46

Модуль 1 – 8 годин

Характеристика банку і загальні питання його діяльності

Змістовий модуль 1 – 4 години

Створення та організація діяльності комерційного банку

Питання до розгляду

1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку.

2. Види банків, їх операції та функції.

3. Порядок реєстрації комерційного банку.

4. Ліцензування банківської діяльності.

5. Організаційна структура та управління банком.

1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку

В ринкових умовах з банківською справою стикаються майже всі члени суспільства. Це пов'язано зі здатністю банків управляти системою платежів і розрахунків; більшу частину своїх комерційних угод здійснювати через вклади, інвестиції та кредитні операції, спрямовувати заощадження населення до виробничих структур; згідно з грошово-кредитною політикою дер­жави регулювати рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їхнього обороту, емісію, рівень інфляції і в підсумку визначати ступінь економічного розвитку країни.

Історія розвитку банківської справи свідчить, що попередни­ками банків були середньовічні міняйли — представники грошо­во-торгового капіталу, які приймали грошові внески у купців і спеціалізувалися на обміні грошей між різними містами та країнами. Згодом міняйли стали використовувати ці внески, а також власні кошти для видачі позичок, за що брали певний процент. Це означало перетворення міняйл у банкірів.

У XVI — XVII ст. створюються в ряді міст (Венеція, Генуя, Мелан, Амстердам, Гамбург) так звані жиробанки для здійснення безготівкових розрахунків між купцями. Свої вільні кошти жиро­банки надавали у позичку державі, містам і привілейованим зов­нішньоторговельним компаніям. Можна сказати, що це були пе­рші комерційні установи, клієнтами яких спочатку були купці. Звідси і назва «комерційний банк».

Поступово одержали розвиток кредитні операції і розрахунки з обслуговування вкладників, клієнтура розширювалася. Банки надавали довірчі послуги з упорядкування договорів між клієн­тами, стали виступати посередниками в торгових угодах.

З розвитком промислового виробництва виникли операції з кредитування виробничого циклу, а термін «комерційний банк» став означати «діловий» характер банку, тобто банк, що обслуго­вує всі види господарської діяльності.

Отже, виникнення перших банків історично пов'язане з наявні­стю таких передумов:

• розвиток товарного обміну, грошових і кредитних відносин;

• розвиток кредитної справи і розширення операцій з обслуговування клієнтів;

• системність у кредитуванні;

• видача кредитів не лише для задоволення споживчих потреб, а й на проведення господарських операцій;

• одночасне виконання розрахункових і кредитних операцій установами банку;

• платність кредиту як умова прибутковості функціонування банку та виробничого використання банківської позики.

Розглянуті зауваження до розвитку банківської справи набли­жають до розкриття суті банку.

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах — широкому та вузькому.

Комерційний банк у широкому розумінні — це юридична особа, банк, що функціонує на другому рівні банківської систе­ми. Таке трактування комерційного банку характерне для україн­ської практики, в якій всі банки, крім центрального, по суті нази­ваються комерційними.

Розвинута банківська система має як правило два рівні. Пер­ший рівень банківської системи займає центральний банк, в нашій країні він представлений Національним банком України, який є власністю держави, юридичною особою.

Функції загального регулювання діяльності кожного комер­ційного банку покладені на Національний банк України і здійс­нюються в процесі реалізації грошово-кредитної політики.

На відміну від центрального, комерційні банки покликані об­слуговувати економічних суб'єктів — учасників грошового обі­гу: фірми, сімейні господарства, державні структури. Саме через ці банки банківська система обслуговує народне господарство відповідно до задач, що випливають з грошово-кредитної політи­ки Національного банку України.

Банк, як елемент банківської системи:

• має статус банка, ліцензію;

• функціонує в межах певних правових норм;

• здатний до саморегулювання;

• взаємодіє з іншими елементами банківської системи.

У вузькому розумінні комерційний банк — це банк, який ви­конує повний набір базових банківських операцій та єдиною ме­тою має одержання максимального прибутку. Так він характери­зується у банківській практиці ринково розвинених країн, в яких поряд з групою комерційних банків, діє велика група «інших бан­ків, другого рівня, які не називаються комерційними (інвестицій­ні, ощадні, іпотечні, спеціалізовані та ін. Заради прибутку банки обслуговують своїх клієнтів — в цьому — основний їх «комер­ційний інтерес» в системі ринкових відносин.

До банківської діяльності згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» відносять комплекс трьох посере­дницьких операцій:

• приймання грошових вкладів від клієнтів;

• надання клієнтам кредитів і створення нових платіжних засобів;

• здійснення розрахунків між клієнтами.

Комерційний банк – це установа, функцією якої є кредиту­вання суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення кош­тів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування на­родного господарства, виконання валютних та інших банків­ських операцій.

Сучасному комерційному банку притаманні наступні риси:

• банк — це універсальне підприємство, що функціонує у сфері обміну;

• його специфічний продукт (товар) — гроші, платіжні засоби;

• його основа (головна властивість) — здійснення кредитних операцій; тому банк — це комерційна установа, що організує та здійснює рух позичкового капіталу і забезпечує отримання при­бутку;

• виробничий характер діяльності (створення додаткових за­собів обігу, процента як форми додаткової вартості).

Важливою умовою банківської діяльності є дотримання таких принципів (рис. 1.1):

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Робота в межах реально існуючих ресурсів		Економічна самостійність		Економічна відповідаль­ність		Ліквід­ність		Прибут­ковість		Ризико­ваність

Рис. 1.1. Принципи діяльності комерційного банку

• робота в межах реально існуючих та залучених ресурсів;

• повна економічна самостійність та економічна відповідальність за результати своєї діяльності. Банки отримали право самостійно встановлювати відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування, визначати стратегію і тактику свого розвитку без втручання держави тощо;

• принцип прибутковості, ризику і ліквідності у відносинах з клієнтами. Комерційні банки та їх установи працюють на принци­пах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток, що є узагальненим показни­ком ефективності їхньої діяльності і головним джерелом розвитку.

Прибуток банку обчислюється як різниця між його доходами і витратами.

Доходи формуються за рахунок одержаних процентів за кре­дити, прибутків від інвестування коштів в акції, облігації та інші цінні папери, комісійного винагородження за послуги й інші ак­тивні операції.

Витрати банку включають оплату праці банківських праців­ників, витрати на експлуатацію обладнання, оренду або утриман­ня приміщень, виплати процентів за депозитами, дивідендів, оплату послуг, наданих ззовні, інші операційні витрати.

Дотримання основних принципів банківської діяльності, забез­печує нормальне функціонування банків на фінансовому ринку.