2. Правові основи функціонування підприємств.

Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог глави 7 (статті 62-72) Господарського кодексу України. Однак питання щодо реєстрації, реорганізації або ліквідації підприємства регламентує попередня шоста глава цього Кодексу.

Будь-яке підприємство може бути створене:

1) За рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу шляхом заснування нового підприємства або реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого підприємства з додержанням вимог законодавства.

2) Шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація суб’єктів господарювання здійснюється у виконавчому комітеті міської ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб’єкта.

Для державної реєстрації необхідно надати наступні документи:

– рішення власника майна або уповноваженого ним органу;

– установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб;

– рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання;

– документ, що засвідчує сплату засновником внеску до статутного фонду суб’єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;

– реєстраційна картка встановленого зразка;

– документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Державна реєстрація здійснюється у строк не більше 10 днів з дня подання документів. Дані про державну реєстрацію підприємства повідомляються Міністерству економіки та Державному комітету статистики. Підприємству присвоюють ідентифікаційний код і заносять до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Підприємство ліквідується:

1) за ініціативою власника майна;

2) у зв'язку із закінченням строку, на який воно створювалося, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

3) у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;

4) у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, що створюється власником або уповноваженим ним органом, а у випадках банкрутства – судом або арбітражем. Про це повідомляється в пресі з визначенням терміну подання претензій до підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно такого підприємства, розрахуватись з кредиторами, скласти і передати власнику ліквідаційний баланс.

Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з моменту виключення його з Державного реєстру України.