Тема: економічна ефективність капітальних вкладень

План

1. Сутність та класифікація інвестицій.

2. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.

3. Інвестиційна політика та фактори, що на неї впливають.

4. Особливості інвестиційного проектування на вітчизняних підприємствах.

5. Оцінка економічної ефективності капітальних вкладень.

6. Підвищення ефективності використання інвестицій.

1. Сутність та класифікація інвестицій.

Кожне підприємство, незалежно від форм власності, прагне отримувати максимальний прибуток при мінімальних витратах. Для того, щоб отримати прибуток підприємству необхідно збільшувати обсяг виробництва, оновлювати асортимент продукції і покращувати її якість. Все це вимагає додаткових витрат. Тому однією з найважливіших сфер діяльності будь-якого підприємства є інвестиційна діяльність, яка являє собою процес вкладення вільних коштів у різні проекти з подальшим контролем за їх реалізацією. Тобто зазначений процес включає такі три фази, як:

– визначення об'єкта інвестування (інвестиційне рішення);

– фінансування капітальних вкладень;

– контроль за їх використанням.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» (затверджений Верховною Радою України №1560-ХІІ від 18 вересня 1991 року) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

– кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

– рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

– майнові праваінтелектуальної власності;

– сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

– права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

– інші цінності.

З метою проведення обліку, аналізу, планування і контролю використання інвестиції класифікують за певними ознаками:

1) В залежності від об’єкта вкладання коштів розрізняють реальні та фінансові інвестиції.

Реальні інвестиціїявляють собою вкладення капіталу в різні сфери діяльності і галузі господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називаються виробничими інвестиціями або капітальними вкладеннями.

В залежності від цілей інвестиційного проекту реальні (капітальні) інвестиції можна звести в наступні групи:

– нове будівництво, або будівництво підприємств, будівель, споруд, здійснюване на нових майданчиках;

– розширення діючого підприємства – будівництво других і наступних черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, будівництво нових або розширення існуючих цехів із метою збільшення виробничої потужності;

– реконструкція діючого підприємства – здійснення по єдиному проекті повного або часткового переустаткування і перебудови виробництв із заміною морально застарілого і фізично зношеного устаткування з метою зміни профілю, випуску нової продукції;

– технічне переозброєння – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок;

– інвестиції, спрямовані на підвищення ефективності виробництва - створення умов для зниження виробничих витрат за рахунок заміни обладнання на більш продуктивне або переміщення виробничих потужностей в регіони з більш привабливими умовами виробництва і оподаткування;

– інвестиції у створення нової або принципово нової продукції – випуск нової продукції, а також вихід на нові внутрішні та зовнішні ринки;

– інвестиції в створення додаткових робочих місць – зниження напруженості соціально-економічної обстановки в країні та окремих її регіонах;

– інвестиції, спрямовані на охорону навколишнього середовища і забезпечення безпеки продукції, що випускається, тощо.

Фінансові інвестиції– це вкладення капіталу в придбання різних видів цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або відсотків.

2) За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції– це вкладення коштів у певні об'єкти інвестування безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній та фондів).

Непрямі інвестиції– це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об'єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому випадку фінансові посередники шляхом випуску та розміщення своїх цінних паперів об'єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них дохід посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів.

3) За терміном інвестування розрізняють коротко- середньо- та довгострокові інвестиції.

4) За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Приватнимиінвестиціями називаються інвестиції, які вкладаються громадянами та підприємствами недержавної форми власності.

Державниминазиваються інвестиції, які здійснюються державою в особі уряду та державних підприємств.

Іноземними інвестиціями називаються всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестування на території України.

Спільніінвестиції здійснюються інвестиційними фондами і компаніями. Джерелом загальних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами.

5) За регіональними ознаками розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції.

Внутрішні – це вкладення інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні – за її межами.

Здійснення інвестицій є найважливішою умовою вирішення багатьох стратегічних і значної частини поточних завдань розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства, а саме:

– необхідність оновлення або заміни наявної матеріально-технічної бази виробництва, її удосконалення або модернізації у зв'язку зі зношуванням і старінням виробничого обладнання, потреба в нарощуванні та введенні принципово нових виробничих потужностей;

– необхідність прискорення науково-технічного прогресу;

– підвищення якості продукції, що випускається;

– більш економне витрачання сировини і матеріалів, а отже, зниження собівартості продукції, що випускається;

– зниження кількості відходів;

– зниження трудомісткості, ріст продуктивності праці;

– охорона природного середовища;

– пом’якшення проблеми безробіття тощо.

Таким чином, інвестиції необхідні як для оздоровлення економіки окремо узятого підприємства, так і країни в цілому.