Тема: оплата праці на металургійному підприємстві

План

1. Загальне поняття мотивації праці.

2. Поняття та організація оплати праці на підприємстві.

3. Тарифна система оплати праці.

4. Форми й системи оплати праці.

5. Безтарифні системи оплати праці.

6. Особливості преміювання працівників.

7. Фонд оплати праці та його планування.

1. Загальне поняття мотивації праці.

Ставлення людини до трудової діяльності визначають різні внутрішні і зовнішні спонукальні сили. До внутрішніх сил відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали, мотиви. До зовнішніх сил відносять різноманітні методи економічного та морального впливу (стимули), які використовуються підприємством для підвищення трудової активності працівників.

Таким чином, мотивація представляє собою комплекс причин, які спонукають працівників до цілеспрямованих дій і є рушійною силою людської діяльності і поведінки на основі глибокої особистої зацікавленості і залучення до її здійснення.

Комплексна система мотивації праці повинна відповідати ряду вимог:

– враховувати всі потреби й інтереси кожного окремого працівника в трудовому колективі;

– формувати мотиваційно-стимуляційну основу діяльності як в макро-, так і в мікросередовищі;

– впливати на мотиваційну свідомість працівника.

Система мотивації праці включає наступні групи методів:

1) організаційно-виробничі;

2) соціально-економічні;

3) адміністративні;

4) правові;

5) соціально-психологічні;

6) інформаційно-роз'яснювальні.

Реалізація визначених методів підсилення вмотивованості праці передбачає:

– відповідність матеріальної винагороди працівника діяльності, яка сприяє високій продуктивності та ефективності роботи підприємства в цілому;

– широке визнання досягнень тих людей, чиї результати праці перевищують середні показники, характерні для працівників даної категорії;

– виплату працівникам частки прибутку, отриманого внаслідок підвищення продуктивності їхньої праці;

– участь працівників в розробці показників, за якими оцінюються результати діяльності підприємства;

– запобігання ситуаціям, де інтереси працівників суперечать інтересам підприємства;

– уточнення і чітке визначення посадових обов'язків працівників;

– відсутність будь-яких соціальних привілеїв для керівництва, які поглиблюють диференціацію між ним і рядовими працівниками.

Розрізняють два підходи до вивчення мотивації.

Змістовні теорії мотивації (поведінковий підхід):

1) А. Маслоу (піраміда потреб, що складається з п’яти рівнів);

2) Ф. Герцберг (двох факторна модель, що включає матеріальні та нематеріальні фактори впливу на трудову діяльність людини);

3) Д. МакКлелланда (модель, що характеризує структуру потреб вищого порядку: потреби у владі, успіху та приналежності) тощо.

Процесуальні теорії мотивації:

1) теорія очікувань або модель мотивації В. Врума (взаємозв’язок витрат, результатів та винагороди, що очкується за їх досягнення);

2) теорія справедливості (оцінка окремою особою достатності винагороди за ту чи іншу виконану роботу);

3) модель Портера-Лоулера (три факторна модель: докладені зусилля, особистісні здібності людини, усвідомлення своєї ролі в процесі праці).