4. Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства.

Ефективність використання обігових коштів характеризується цілою системою економічних показників. Однак в першу чергу слід виділити групу показників, що характеризують швидкість обертання обігових коштів. Адже чим швидше предмети праці здійснюють один оберт, тим більшими будуть обсяги виручки підприємства.

Швидкість оборотності обігових коштів є найважливішим показником інтенсивності їх використання. Вона визначається за допомогою таких взаємозв’язаних показників, як: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту в днях та коефіцієнт завантаження обігових коштів.

1) Коефіцієнт оборотності () характеризує кількість обертів оборотних коштів за визначений період (рік, півріччя, квартал, місяць) і визначається за формулою:

,

де – обсяг реалізованої продукції за відповідний період;

– середній залишок обігових коштів у відповідному періоді

Середній залишок оборотних коштів визначається як середньозважена величина суми оборотних коштів на початок і на кінець звітного періоду. На практиці для обчислення середніх залишків оборотних коштів підприємства зазвичай використовують зведений баланс підприємства за визначений період.

2) Швидкість або тривалість одного обороту обігових коштів в днях () визначається як відношення кількості днів в аналізованому періоді ()до коефіцієнта оборотності (), тобто за формулою:

3) Коефіцієнт завантаження обігових коштів () – показник зворотній до коефіцієнту оборотності, який показує частку оборотних коштів у кожній грошовій одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою:

При аналізі оборотності обігових коштів додатково визначають їх абсолютне та відносне вивільнення.

Абсолютне вивільнення обігових коштів () відбувається тоді, коли фактичні залишки обігових коштів у аналізованому періоді () менші нормативу або залишків обігових коштів за попередній (базовий) період () в незалежності від зміни обсягів виробництва та реалізації продукції. Тобто це фактичне зменшення потреби підприємства у обігових коштах, яке може розраховуватися за формулою:

Відносне вивільнення обігових коштів () відбувається в тих випадках, коли за рахунок підвищення ефективності використання оборотних коштів прискорюється їх оборотність, що призводить до зростання обсягів виробництва продукції при незмінних середніх залишках оборотних коштів:

,

де – індекс зміни обсягів виробництва продукції.

Варто зазначити, що від’ємний результат за обома згаданими вище показниками свідчить про вивільнення обігових коштів, а додатній – про необхідність додаткового залучення обігових коштів.

Щодо показників оцінки ефективності використання оборотних коштів, то їх можна розраховувати за всією сукупністю оборотних коштів або за їх окремими елементами. При аналізі ефективності використання промисловим підприємством оборотних коштів застосовуються такі показники, як:

– рентабельність оборотних коштів;

– матеріаловіддача;

– матеріаломісткість;

– коефіцієнт використання матеріалів;

– рівень відходів (втрат) тощо.

Рентабельність оборотних коштів () –показник ефективності їх використання, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства ()до середніх залишків оборотних коштів за відповідний період ():

Матеріаловіддача () у вартісному вираженні визначається як відношення виручки від реалізації продукції () до загальної суми витрат на матеріали () і характеризує обсяг виробництва продукції в грошовому виразі, що припадає на одну гривню вкладену у матеріальні ресурси:

Матеріаломісткість () – зворотній показник матеріаловіддачі, який характеризує обсяг витрат матеріальних ресурсів, що припадає на одну гривню реалізованої продукції та визначається за формулою:

Коефіцієнт використання матеріалів () – це відношення чистої ваги (маси) виробу () до нормативних (фактичних) витрат конструкційного матеріалу ():

Рівень відходів () – питома вага відходів у нормативних (фактичних) витратах конструкційного матеріалу ():

,

де – вага (маса) відходів.

Разом з обчисленням вказаних показників слід пам'ятати, що загальними джерелами економії матеріальних ресурсів є:

– зменшення питомих витрат матеріалів;

– зменшення ваги (маси) виробів;

– зменшення втрат і відходів матеріальних ресурсів;

– використання відходів і побічних продуктів;

– утилізація відходів;

– заміна натуральної сировини і матеріалів штучними;

– підвищення якості матеріальних ресурсів тощо.

Обігові кошти після основних фондів за своєю величиною займають друге місце в загальному обсязі ресурсів та істотно впливають на ефективність господарської діяльності промислового підприємства. З позиції вимог ефективного ведення бізнесу обсяг обігових коштів повинен бути достатнім для виробництва продукції в асортименті й якості, яку вимагає ринок, і в той же час мінімальним, що не веде до збільшення витрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів.