3. Переоцінка основних виробничих фондів.
Переоцінювання основних фондів – це визначення реальної вартості основних фондів (основних засобів) на даний момент.
Згідно з П(с)БО 7 підприємство переоцінює об'єкт основних засобів якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої (ринкової) вартості на дату балансу.
Переоцінена вартість– вартість об’єкта основних фондів після його переоцінки.
Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Переоцінка основних виробничих фондів може здійснюватися у двух формах:
1) дооцінка – збільшення залишкової вартості об’єкта основних фондів внаслідок збільшення його корисності.
2) уцінка – зменшення вартості об’єкта основних фондів внаслідок зменшення його корисності.
При цьому під зменшенням корисності слід розуміти втрату економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат.
4. Знос основних фондів.
В процесі використання основні виробничі фонди підлягають спрацюванню. Розрізняють фізичний, моральний та вартісний знос.
Фізичний знос – втрата основними виробничими фондами первісної споживчої вартості, через яку вони поступово втрачають свою дієздатність.
Для визначення фізичного зношення основних фондів застосовують два методи розрахунку – за терміном служби і за обсягом робіт.
Перший методзаснований на порівнянні фактичного та нормативного термінів роботи засобів праці. Цей метод може бути застосовано до всіх видів основних фондів. Коефіцієнт фізичного зношення за терміном служби визначається за формулою:
,
де
– фактичний термін служби засобів
праці, роки;
– нормативний термін служби засобів
праці, роки;
– відсоток ліквідаційної вартості у
первісній вартості об’єкта, %.
Другий метод заснований на порівнянні як фактичних і нормативних термінів служби, так і обсягів виробленої продукції. Цей метод може використовуватися лише за тими об'єктами, які володіють певною продуктивністю (машини, верстати). Коефіцієнт фізичного зношення за обсягом робіт визначається за формулою:
,
де
– середній обсяг фактично виробленої
за рік продукції;
– нормативна річна продуктивність
устаткування.
Факторами, які впливають на швидкість фізичного зносу, є:
1) вплив структури основних виробничих фондів (активна чи пасивна частина) на перебіг технологічних процесів;
2) якість застосовуваних фондів та їх відповідність міжнародним стандартам;
3) інтенсивність використання основних виробничих фондів (режим роботи, ступінь завантаження обладнання);
4) специфіка технологічних процесів в залежності від сфери та видів діяльності підприємства;
5) якість обслуговування основних виробничих фондів (здійснення капітальних та поточних ремонтів).
Моральний знос – це втрата економічної ефективності і доцільності використання основних фондів до закінчення терміну їх повного фізичного зношення.
Існує дів форми морального зносу.
Моральний знос першого роду– зменшення вартості машин або устаткування внаслідок здешевлення їх відтворення в сучасних умовах. Він розраховується за формулою:
,
де
– відновлювана вартість основних
фондів, гр. од.;
– первісна вартість основних фондів,
гр. од.
Моральний знос другого роду – створення та впровадження у виробництво продуктивніших і економніших видів машин та устаткування, вартість яких відповідає вартості старих аналогів. Він розраховується за формулою:
,
де
– продуктивність старого обладнання;
– продуктивність нового обладнання.
Моральний знос другого роду може бути частковим, повним, а також мати приховану форму.
Частковий моральний знос – це часткова втрата споживної вартості обладнання. Розміри, що постійно збільшуються, можуть стати причиною використання цього обладнання на інших операціях, де воно буде ще досить ефективним. Повний моральний знос – це повне знецінення обладнання, при якому його подальше використання є збитковим. Прихована форма морального зносу передбачає загрозу знецінення обладнання внаслідок того, що існує затверджене завдання на розроблення нової, продуктивнішої й економнішої техніки.
Відповідно на засадах обчислення двох форм морального зносу стає можливим розрахунок загального морального зносу за формулою:
Факторами, які впливають на швидкість морального зносу, є:
1) темпи розвитку науки в кожній галузі;
2) швидкість реалізації наукових здобутків в галузях промисловості та непромисловій сфері;
3) швидкість науково-технічного прогресу в цілому в країні;
4) швидкість впровадження інноваційних технологічних розробок;
5) розвиток раціоналізаторської діяльності на кожному окремому підприємстві.
Вартісний знос– пов’язаний із амортизацією об’єктів основних засобів, тобто поступовим зменшенням їх балансової вартості відповідно до норм амортизаційних відрахувань, прийнятих на даному підприємстві. Він відображає частку вартості обладнання, яку вже було перенесено на вартість готових виробів.