Розділ 1 Огляд літературних джерел

Сучасний ареал дуба звичайного охоплює всю Західну Європу (за винятком більшої частини Піренейського півострова та Скандинавії), Туреччину, Україну, Білорусію, Литву, Латвію, Естонію та значну частину території Європейської Росії. В межах України дуб звичайний в природних насадженнях не зустрічається тільки в безлісному Степу. Не росте він також на солонцях, солончаках і пісках.

У природних насадженнях України зустрічаються три аборигенних види дуба- звичайний (черешковий, літній, стебельчастий, долинний), скельний (гірський, зимній, сидячоквітковий) і пухнатий. У Західному Лісостепу два перших види дуба формують змішані насадження, в яких внаслідок перехресного опилення утворюються перехідні форми. На території України дуб звичайний у природних насадженнях не зустрічається в безлісному степу. Не росте він тільки на солонцях, солончаках і пісках. Природні насадження з наявністю дуба скельного розташовані тільки на заході України. На сході вони не заходять далі лінії, яка проходить через Ковель- Броди- Тернопіль- Каманець- Подільський, на південь- північних районів Одеської області. В межах України природні насадження дуба пухнастого зустрічаються у північних районах Одеської області.

Дуб звичайний досягає висоти 40 м і більше 1,0- 1,5 м діаметра стовбура. Стовбур при розташуванні в змішаних насадженнях- прямий, очищений від сучків і має добре розвинену крону. Дуб звичайний відноситься до довговічних порід. Окремі його дерева доживають до 500- 1500 років і досягають 4 м діаметра стовбура (Щепотьєв, 1949; Соколов та ін., 1997). Дуб скельний досягає висоти 35 м і діаметра стовбура 0,9 м. Стовбури рівні, добре очищені від гілок. Дуб пухнастий досягає висоти 15 м і діаметра стовбурів 0,9 м. Доживає до 150- 200 років. У змішаних насадження стовбури рівні, добре очищені від гілок до половини висоти. [1;2]

Оптимальні умови для розвитку і росту дуба звичайного є вологі діброви, дуба скельного- свіжі й пухнастого- сухі (Погребняк П.С., 1955 Ніколаєва, 1963).

Із цих трьох аборигенних видів дуба найбільше господарське значення має дуб звичайний. У межах України насадження дуба звичайного займають 1621 тис. га (96% усієї площі дібров), скельного – 56 тис. га (понад 3%) і пухнастого – 12 тис. га (близько 1%).

Фенологічні форми (ранньо- та пізньорозпускаюча) має тільки дуб звичайний. В Україні вони описані В. М. Черняєвим у 1858 р. У кінці минулого століття було виявлено, що ці форми мають різні екологічні властивості. За даними П. С. Погребняка (1927), Н. П. Євстратова (1985), О.С. Яковлєва (1990), ранньорозпускаюча форма заселяє підвищені, відносно сухі місцевості, а пізньорозпускаюча – понижені, більш вологі і холодні ділянки рельєфу. Подальшими дослідами визначили, що перша із них посухостійкіша, а друга – вологовибагливіша (Ісаченко, 1949; Лосицький, 1972; Кощеєв, 1949). [23;24]

Враховуючи більшу інтенсивність поглинання азоту, фосфору та калію корінням, а також вміст поживних речовин у підстилці і грунті (табл 1.2), дуб звичайний ранньої форми сприятливіше впливає на родючість грунту. Дерева дуба цих двох форм добре співіснують у насадженнях у одній ділянці. Так, у періодінтенсивного поглинання поживних речовин з грунту корінням деревних порід однієї форми - коріння деревних порід іншої форми слабко поглинає поживні речовини (див. табл. 1.2).

Оскільки дерева дуба пізньої форми позитивно реагують на збільшення вологи грунту, культури з його участю доцільно закладати у свіжих і вологих умовах та навіть у морозобійних місцях (П'ятницький, 1995). [3]

Таблиця 1.1