file1

Дата

Подія

Династичний період (1598—1605 рр.)

1598

р.

Смерть Федора, сина Івана IV, останнього представника правлячої у Москов-

ській державі династії Рюриковичів. На престол Земським собором був обраний

Борис Годунов

1601—1603 рр.

Московію вразили стихійні лиха, які спричинили неврожайні роки і великий го-

лод. Серед більшості населення країни зростає невдоволення правлінням Бориса

Годунова

1603

р.

У Москві та інших містах поширюються чутки про чудесний порятунок царевича

Дмитрія, сина Івана IV і законного спадкоємця престолу, який загинув у 1591 р.

в Угличі. У Речі Посполитій з’явився чоловік, котрий стверджував, що він врято-

ваний царевич Дмитрій. У Москві його оголосили Лжедмитрієм, самозванцем

Жовтень

Зібравши в Україні за підтримки польських магнатів військо з козаків-запорож-

1604

р.

ців, Лжедмитрій перетнув кордон і рушив на Москву

1605

р.

У Москві несподівано помер Борис Годунов (поширювалися чутки, що його отруїли)

Соціальний період (1605—1610 рр.)

20 червня

Лжедмитрій І безперешкодно і з тріумфом уступив у Москву, а через деякий час

1605

р.

став царем

Червень

Спроби нового царя здійснити реформи в напрямку наближення стилю життя

1605

— травень

Московії до традицій європейських країн. Зростання невдоволення московсько-

1606

рр.

го боярства — прихильників старих звичаїв

17 травня

У результаті повстання, організованого боярами, Лжедмитрія І було вбито. Но-

1606

р.

вим царем бояри проголосили Василя Шуйського (1606—1610 рр.)

1606—1607 рр.

Повстання козаків, дворян, селян, невдоволених політикою В. Шуйського, під

керівництвом «воєводи царевича Дмитрія» Івана Болотнікова. Закінчилося по-

разкою

1607

р.

У місті Стародуб з’явився чоловік, що проголосив себе царем Дмитрієм,

який врятувався 17 травня 1606 р. від убивць у Москві. В історію ввійшов як

Лжедмитрій ІІ

1608

р.

Лжедмитрій ІІ зі своїм військом підійшов до Москви, проте взяти її не зміг і став

табором у селі Тушино. Початок протистояння боярського царя і самозванця

1609

р.

Василь Шуйський, нездатний власними силами подолати Лжедмитрія ІІ, уклав

угоду про військову допомогу зі шведським королем. Цей договір став приводом

для короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ, що ворогував зі шведами, розпочати

відкриту інтервенцію до Московської держави

24 червня

Польський великий гетьман С. Жолкевський біля селища Клушино вщент роз-

1610

р.

бив утричі більше за кількістю московсько-шведське військо

Тема 7. Московська держава в XVI—XVIІ ст.

31

Закінчення таблиці

Дата

Подія

Національно-визвольний період (1610—1613 рр.)

Липень 1610 р.

Група московських бояр і дворян примусово позбавила престолу В. Шуйського.

Влада перейшла до боярського уряду із семи осіб (так званої «Семибоярщини»).

Запропонували польському королю обрати на московський престол його сина

Володислава і впустили поляків до Москви

Літо 1610 р.

Розлад сил прихильників Лжедмитрія ІІ. Самозванець утік до Калуги і через де-

який час був убитий змовниками

Початок

На Рязанщині формується Перше народне ополчення. Виступали за звільнен-

1611 р.

ня країни від загарбників і обрання православного царя Московської держави.

У результаті провалу походу на Москву ополчення розпалося

Осінь 1611 р.

У Нижньому Новгороді за ініціативи земського старости К. Мініна і князя

Д. Пожарського сформовано Друге народне ополчення

Жовтень

Друге народне ополчення звільнило Москву від польських інтервентів

1612 р.

Січень 1613 р.

Земський собор обрав новим московським царем 16-річного Михайла Федорови-

ча Романова. Початок правління династії Романових (1613—1917 рр.)

Цар

Партріарх

Земський собор

Палацовий приказ

Приказ таємних справ

Патріарший палацовий приказ

Церковний собор

Боярська дума

Прикази

Розрядний

Помісний

Ямський

Великої казни

Великого прибутку

Земський

Чолобитний

Казанського палацу

Сибірський

Посольський

Стрілецький

Пушкарський

Іноземний

Рейтарський

Козачий

Розбійний

Місцеве управління

Земський староста

Воєвода

Губний староста

Земська ізба

Воєводська ізба

Губна ізба

Нова історія (кінець XV—XVIII ст.)

32

Стан

Особливості становища

Магнати

Привілейований стан. Великі землевласники, що походили з давніх родів поль-

ської знаті. Мали право на окреме судочинство, участь у державному управлін-

ні, не сплачували податків. Завдяки фінансовій могутності мали визначальний

вплив на внутрішню і зовнішню політику держави

Шляхта

Привілейований стан. Звільнені від сплати податків. Мали право на шляхет-

ський суд рівних, брали участь в управлінні державою. Дрібнопомісне службове

дворянство, яке володіло одним-двома селами, а то й половиною села. Переваж-

на більшість шляхти підтримувала когось із магнатів. За допомогою шляхти

магнати домагалися прийняття вигідних рішень на сеймах

Духовенство

Привілейований стан. Звільнені від сплати податків. Брали участь в управлінні

державою. Католицьке духовенство було впливовою суспільною силою в країні.

Церква володіла майже п’ятою частиною земель, збирала церковну десятину

і платежі за службу та обряди

Міщани

Непривілейований стан. Сплачували податки, були усунуті від участі в дер-

жавному управлінні. Залежали від тієї політики, яку здійснювали магнати

і шляхта. Польська шляхта фактично здійснювала антиміщанську політику: за-

бороняла купцям вивозити товари за кордон, диктувала ціни на товари в містах,

обмежувала права міщан обіймати державні посади

Селяни

Непривілейований стан. Усунутий від участи в управлінні державою. Залежали

від магнатів і шляхти. У XVI ст. їхнє становище значно погіршилося: вони втра-

тили всі особисті та юридичні права і були прикріплені до землі

Характеристика

Особливості прояву

Причини

• Зростання попиту на продукти харчування через розвиток міст і збільшення

­виникнення

кількості населення

• Розвиток мануфактурного виробництва в Європі обумовлював дедалі більші

потреби у сільськогосподарській сировині

Мета

• Збільшення виробництва продукції для потреб ринку

Наслідки

• Поширення ринкових відносин у сільському господарстві

­поширення

• Зростання виробництва товарної продукції

• Погіршення становища селян і зростання їх експлуатації

• Зростання невдоволення селянства, посилення протестів проти гноблення

Тема 8. Польща в XVI—XVIІ ст.

33

Рік

Подія

• Вальний (загальний) сейм Речі Посполитої

• Центральні та місцеві уряди займалися дові-

утворювали так звані три стани сеймуючі:

чно й надавалися без урахування рівня під-

король, сенатори і посли. Король був главою

готовки претендента до виконання цих функ-

держави, мав виключне право і обов’язок

цій. Король міг лише підвищити з нижчого на

скликати сейм. До сенату входили 140 сена-

вищий уряд. Усі уряди могли обіймати лише

торів, до яких належали представники цен-

шляхтичі

трального уряду (крім надворного підскарбія,

• Найвищою судовою інстанцією для шляхти

великого та польного гетьманів), воєводи і ка-

спочатку був король, а з 1578 р. у Польщі —

штеляни від місцевих урядів і представники

Коронний трибунал, у Литві — Литовський

вищого католицького духовенства. Посоль-

трибунал. На місцях постійно діяли гродські

ська ізба складалася зі 170 послів, які обира-

суди, де здійснювали судочинство старости-

лися шляхтою на земських сеймиках

урядовці, призначені королем. Склад підко-

• Уряди в Польщі та Литві були однакові. Усі

морського і земського судів обирався шлях-

польські та литовські воєводства поділялися

тою на сеймиках і затверджувався королем.

на землі (одиниці територіального самоуправ-

Ці суди діяли тимчасово, під час сесій сейми-

ління) і повіти (судові округи)

ків, і розглядали справи місцевої шляхти

Нова історія (кінець XV—XVIII ст.)

34

Закінчення таблиці

Основні особливості

• Питання місцевого самоврядування вирішувалися на сеймиках,

•

Політичний устрій Речі

які збиралися шляхтою земель, повітів і воєводств. Скликалися

Посполитої ґрунтувався на

також спеціальні сеймики: передсеймові (обирали послів на сейм

ідеї безпосередньої шля-

Речі Посполитої), депутатські (обирали депутатів Коронного

хетської демократії, коли

і Литовського трибуналів), елекційні (обирали кандидатів на по-

шляхта мала виключне

сади повітових суддів), реляційні (заслуховували послів із сейму

право вирішувати всі дер-

Речі Посполитої і приймали рішення про збирання податків)

жавні справи

Польське королівство

Сейм

Велике князівство Литовське

Центральні уряди коронні (міністри):

Король

Центральні

уряди

литовські (міністри):

великий маршалок

великий маршалок

надворний маршалок

надворний маршалок

канцлер

канцлер

підканцлер

підканцлер

великий підскарбій

Сенат

великий підскарбій

надворний підскарбій

надворний підскарбій

великий гетьман

великий гетьман

польний гетьман

польний гетьман

Місцеві уряди:

Місцеві уряди:

воєводства — воєводи

воєводства — воєводи

каштелянії — каштеляни

каштелянії — каштеляни

староства — старости

староства — старости

   землі

земські сеймики —

Посоль-

земські сеймики,

землі

посли земські,

посли земські,

повіти

ська ізба

повіти

самоуправління

самоуправління

земське

земське

Церковні уряди:

Церковні уряди:

парафії — пробощі

парафії — пробощі

дієцезії — біскупи

дієцезії — біскупи

архідієцезії — архібіскупи

Дата

Подія

20 вересня

Битва під Яссами. Великий гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський

1620 р.

завдав поразки численному турецько-татарському війську, яке прямувало на

допомогу чехам, котрі розпочали повстання проти Габсбурґів. У відповідь на це

султан Осман ІІ з великою армією вирушив із Константинополя, щоб покарати

Жолкевського

Тема 8. Польща в XVI—XVIІ ст.

35

Продовження таблиці

Дата

Подія

Грудень

Битва під Цецорою. Армія Жолкевського була розбита турками. Перемога в цій

1620 р.

битві спричинила прагнення Османа ІІ завоювати українські землі та Польщу

1621 р.

Турецький султан організував великий похід проти Речі Посполитої. Король Речі

Посполитої Сигізмунд ІІІ, не отримавши обіцяної підтримки від Габсбурґів і Па-

пи Римського, звернувся по допомогу до запорозького козацтва

2—28 вересня

Битва під Хотином між турецькою (250 тис. осіб) і польсько-козацькою (майже

1621 р.

80 тис. осіб) арміями. Завдяки рішучим діям козаків, очолюваних гетьманом Пет­

ром Конашевичем-Сагайдачним, завершилася поразкою турків

29 вересня

Підписання Хотинського миру між Річчю Посполитою та Османською імперією.

1621 р.

Уряд Речі Посполитої зобов’язувався припинити напади запорозьких козаків на

турецькі володіння, а турецький уряд — набіги татарів і турків на українські та

польські землі

Польсько-турецька війна 1671—1676 рр.

9 грудня

Турецький султан Мехмед IV після того, як польський уряд відмовився віддати

1671 р.

йому східне Поділля, оголосив війну Речі Посполитій. Із 1668 р. під турецькою

протекцією перебував правобережний гетьман українського козацтва Петро До-

рошенко

Травень

Величезна турецька армія (майже 200 тис. осіб) розпочала вторгнення в півден-

1672 р.

но-східні володіння Речі Посполитої. До неї приєдналися татари і козаки П. До-

рошенка

Серпень

Турки після дванадцятиденної облоги взяли Кам’янець-Подільський, заволоділи

1672 р.

Поділлям, Волинню, частиною Галичини, майже без опору захопили Люблін

Вересень

Початок облоги Львова татарською армією і військом П. Дорошенка

1672 р.

18 жовтня

Підписання Бучацького мирного договору. Річ Посполита віддавала Туреччині

1672 р.

Поділля. Південна Київщина і Брацлавщина переходили під владу П. Дорошен-

ка. Річ Посполита сплачувала Туреччині контрибуцію за зняття облоги Львова

і щорічно платила 22 тис. злотих данини

Квітень

Сейм Речі Посполитої відмовився затвердити Бучацький договір і вирішив про-

1673 р.

довжити війну. Великий гетьман Ян Собеський, уславлений перемогами над та-

тарами, зібравши сорокатисячне військо, виступив проти турок

11 листопада

Друга Хотинська битва. Ян Собеський розгромив тридцятитисячну турецьку ар-

1673 р.

мію і захопив Хотинську фортецю. Інші турецькі армії без бою залишили терито-

рію Речі Посполитої

1675 р.

Стошестидесятитисячна турецько-татарська армія вторглася на Поділля, захо-

пила Хотин і почала загрожувати Львову

Лютий 1675 р.

Львівська битва. Поляки розбили турецько-татарське військо

Вересень

Нове вторгнення двохсоттисячної турецько-татарської армії до південно-східних

1676 р.

володінь Речі Посполитої

Вересень-жов-

Журавненська битва (біля с. Журавне на Львівщині). Бої тривали два тижні й не

тень 1676 р.

принесли перемоги нікому

16 жовтня

Підписання Журавненського мирного договору між Річчю Посполитою та Осман-

1676 р.

ською імперією. Скасовувалася щорічна данина польської сторони туркам, По-

ділля залишалося у складі Османської імперії, значна частина Правобережної

України визнавалася козацькою територією під управлінням П. Дорошенка

Нова історія (кінець XV—XVIII ст.)

36

Закінчення таблиці

Дата

Подія

1677 р.

Сейм Речі Посполитої відмовився затвердити умови Журавненської угоди, що

згодом призвело до нової польсько-турецької війни

Польсько-турецька війна 1683—1699 рр.

31 березня

Після нападу Туреччини на Австрію польський король Ян Собеський уклав угоду

1683 р.

про воєнний союз з австрійськими Габсбурґами і почав готуватися до війни

14 липня

Облога Відня турецькою армією. Ян Собеський, відповідно до укладеного догово-

— 12 вересня

ру приводить на допомогу віденцям тридцятитисячну армію, у складі якої були

1683 р.

українські козаки

12 вересня

Віденська битва. Союзна армія (30 тис. поляків та українців, 46 тис. австрійців

1683 р.

та німців), очолювана Яном Собеським, завдала поразки туркам

31 березня

Для боротьби з турецькою агресією в Європі за ініціативи Папи Римського було

1684 р.

створено «Священну лігу» у складі Венеції, Речі Посполитої, Священної Рим-

ської імперії та Московської держави (приєдналася в 1686 р.)

1684—1699 рр.

Річ Посполита у складі «Священної ліги» воювала з Османською імперією. Фак-

тично Ян Собеський витримував основний тягар війни

16 січня

На міжнародному конгресі в Карловицях між Річчю Посполитою і Османською

1699 р.

імперією було укладено мирну угоду, згідно з якою до Речі Посполитої відійшли

Поділля і частина Правобережної України

Раннє Відродження

Високе Відродження

Пізнє Відродження

XV ст.

Кінець XV — перша третина XVI ст.

Друга і третя третини XVI ст.

Тема 9. Культура і наука Західної, Центральної та Східної Європи в XVI—XVIІ ст.

37

Характеристика

Особливості прояву

Витоки культу-

• Зацікавленість культурною спадщиною античності

ри Відродження

• Прагнення до пізнання таємниць Природи

Визначальна

• «Розквіт мистецтв» після тривалих століть середньовічного «занепаду», роз-

ознака доби Від-

квіт, який «відродив» античну художню мудрість (Дж. Вазарі)

родження (очи-

ма сучасників)

Характерні риси

•

Світський, антиклерикальний характер

культури Відро-

•

Новий, гуманістичний світогляд

дження

• Критика католицької схоластики та аскетизму

• Віра в безмежні можливості людини, її волі та розуму

• Звернення до людини як основи основ світу, відчуття цілісності та стрункості

світобудови

• Затвердження ідеалу гармонійної, розкріпаченої творчої особистості, краси

і гармонії дійсності

• Переконаність у тому, що основним засобом пізнання світу є досвід

• Зацікавленість у вивченні навколишнього світу таким, який він є

• Формування і поширення в суспільстві нових ціннісних орієнтирів:

— необхідність поваги будь-якої людини, незалежно від її походження

— терпляче ставлення до інших поглядів і світоглядних позицій

— динамізм розвитку, орієнтація на нове

— індивідуалізм, свобода особистості

Наслідки доби

• Думки та ідеї, які поширювалися в добу Відродження, мали величезне зна-

Відродження

чення для культурного переходу Європи від Середньовіччя до Нових часів:

— відкриття і колонізація європейцями невідомих раніше земель

— теоретичний і технологічний прогрес у науці та мистецтві

— зміна уявлень європейців про місце церкви в суспільстві

Галузь культури

Вплив Відродження

Видатні діячі

Живопис

Художники послідовно оволодівали мистецтвом відобра-

Леонардо да Вінчі,

ження всього багатства дійсності: передачею об’єму, про-

Мікеланджело, Ра-

стору, світла, зображенням людської фігури та реального

фаель, Джорджоне,

середовища — інтер’єру, пейзажу

Тіціан

Архітектура

Архітектори черпали натхнення у творах античності,

Браманте, Палладіо,

заново «відкрили» античну ордерну систему, куполи.

Альберті

Провідну роль відігравали світські споруди — громадські

будівлі, палаци, міські будинки. Архітектори надають

своїм витворам величну ясність, гармонійність і співви-

мірність людині

Скульптура

Скульптори відродили вільно стоячу статую, кінний мо-

Донателло, Мікелан-

нумент, портретний бюст, додавши до них скульптурно-

джело

архітектурні надгробні пам’ятки, живописні рельєфи

Література

Письменники і поети в своїх творах органічно поєднали

Ф. Рабле, В. Шек-

зацікавленість античністю зі зверненням до народної

спір, Т. Мор, Н. Ма-

культури, пафос комічного — з трагізмом буття

кіавеллі, М. Монтень

Наука

Видатні наукові відкриття, пов’язані з пізнанням зако-

А. Везалій, М. Сер-

нів природи, було здійснено в географії, астрономії, ана-

вет, М. Коперник,

томії, біології, хімії, фізиці

Дж. Бруно

Нова історія (кінець XV—XVIII ст.)

38

• Стало розвитком принципів, закладених у добу Відро-

• В основі бароко було вже не творче

дження, і було тісно пов’язане з його пізніми фазами:

наслідування природи, як за часів

у творчості низки визначних діячів європейської культу-

Відродження, а її вдосконалення

ри, наприклад Сервантеса і Шекспіра, мали місце риси

на основі ідеальних норм краси

як стилю Відродження, так і бароко

• Самостійні варіанти бароко сфор-

• Історичним фоном розвитку бароко був розквіт абсолют-

мувалися у Франції, Іспанії,

них монархій у Європі

Португалії, країнах Централь-

• Виникло у Римі в другій половині XVI ст. Пов’язане

ної і Східної Європи, іспанських

з розгортанням Контрреформації: однією з його визна-

і португальських колоніях Цент­

чальних рис став дух оновленої католицької релігійності

ральної та Південної Америки

Галузь культури

Вплив бароко

Видатні діячі

Живопис

Художники захоплювалися контрастами світла й тіні,

П.-П. Рубенс,

грандіозними панорамами, відкритими емоціями, роз-

А. ван Дейк, Ремб-

кішшю й пишністю форм, алегоріями, багатою факту-

рандт, Ф. Хальс,

рою, складністю рухів, а поряд із цим — побутовими

А. Маньяско,

сюжетами, простонародними обличчями, наївністю сіль-

Ф. Гварді

ського життя

Архітектура

Архітектурі бароко притаманні просторовий розмах,

Л. Берніні, К. Бор-

плинність складних криволінійних форм. Церковна

роміні, К. Мадерно,

барочна архітектура використовувала прийоми, які при-

Г. Гваріні

голомшували глядача-віруючого: стеля справляла вра-

ження справжнього неба, а спрямованість угору немов би

розривала її. Розквітає плафонний живопис, будуються

розкішні сходи, криниці та фонтани

Скульптура

Скульптори намагалися відобразити силу темпераменту,

Л. Берніні, А. Шлю-

енергію, душевні відчуття своїх моделей. Вони зображу-

тер, Б. Пермозен,

вали своїх героїв у короткий момент дії, глибокого емо-

Ж.-Б. Пігаль, Ф. Жі-

ційного підйому, намагаючись передати це через рухи,

рардон, П. Пюже

неочікувані ракурси, вираз обличчя, гнучку і рухому

міміку

Література

Характерні жанри риторичної церковної проповіді та

Дж. Маріно, П. Каль-

шкільної драми, де важливе місце посідають алегоричні

дерон, Т. Тассо, Дж.

фігури — персоніфікації. Також самобутньо розвивають-

Мільтон

ся різні види сатири, роман, великі та малі форми мета-

форичної поезії

Музика

Розквіт більш складної і вільної вокально-інструмен-

К. Монтеверді, А. Ві-

тальної поліфонії, тенденції до відокремлення різних

вальді, А. Альбіоні,

жанрів (соната, сюїта в інструментальній музиці тощо)

Й.-С. Бах, Г. Гендель

Тема 9. Культура і наука Західної, Центральної та Східної Європи в XVI—XVIІ ст.

39

Закінчення таблиці

Галузь культури

Вплив бароко

Видатні діячі

Театр

Інтенсивний розвиток опери й балету, у яких викорис-

Лопе де Вега,

товуються дедалі складніші декорації, більш живописні

Тірсо де Моліна,

й технічно продумані. Використовується увесь арсенал

П. Кальдерон

образотворчих засобів бароко: визначальними стають

грандіозність, величність, приголомшливість, придвор­

ний світський побут, стосунки стають спеціально театра-

лізованими, штучними — грою задля гри

Наука

Відбулася революція у природничих науках, яка оста-

Й. Кеплер,

точно зруйнувала середньовічне бачення світу. Перше

Г. Галілей, Р. Де-

місце серед наук посіли математика і механіка. За допо-

карт, І. Ньютон,

могою саме цих наук намагалися описати і пояснити на-

Ф. Бекон, В. Гарвей

вколишній світ і саму людину. Тому поширені в цей час

уявлення про людину і світ називають «математичними»

і «механістичними»

Дослідник, роки

Яке відкриття здійснив

життя

Медицина

Мігель Сервет

Першим у Європі висунув ідею про існування малого кола кровообігу в людини,

(1511—1553)

розкрив і описав його фізіологічний сенс

Андреас

Одним із перших почав вивчати людський організм шляхом розтину трупів.

­Везалій

У праці «Про будову людського тіла» дав науковий опис будови всіх органів

(1514—1564)

і систем, указав на численні помилки своїх попередників. Засновник анатомії як

науки

Вільям Гарвей

Засновник сучасних фізіології та ембріології. Описав велике і мале кола крово-

(1578—1657)

обігу. Досліджував процес зародження людського життя. Уперше висловив дум-

ку, що «усе живе походить з яйця»

Джироламо

Першим створив систематизоване вчення про інфекцію та шляхи її поширення

Фракасторо

(1478—1553)

Антоні ван Ле-

Один із засновників наукової мікроскопії. Виготовив лінзи зі 150—300-кратним

венгук (1632—

збільшенням, що дозволило йому спостерігати за мікроскопічними організмами.

1723)

Уперше описав і замалював (близько 1673 р.) найпростіших, сперматозоїди, бак-

терії, еритроцити та їхній рух у капілярах

Математика

Франсуа Війєт

Розробив майже всю елементарну алгебру. Існує «формула Війєта», яка пояснює

(1540—1603)

залежність між коренями та коефіцієнтами алгебраїчного рівняння. Запровадив

літерні позначення для коефіцієнтів у рівняннях і заклав основи загальної теорії

рівнянь, завдяки чому вважається засновником нової алгебри

Рене Декарт

Заклав основи аналітичної геометрії, сформулював поняття перемінної величи-

(1596—1650)

ни і функції, запровадив багато алгебраїчних позначень

Нова історія (кінець XV—XVIII ст.)

40