- •Кримінальне право україни
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність
- •5. Структура кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі
- •10. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність
- •11. Кримінальна відповідальність: поняття, види та ознаки
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації
- •20. Функції складу злочину
- •21. Класифікація складів злочину
- •22. Поняття об'єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об'єктів
- •23. Поняття, ознаки та значення об'єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність
- •24. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення
- •25. Поняття та ознаки суб'єкта складу злочину. Співвідношення понять "суб'єкт злочину" та "особа злочинця". Спеціальний суб'єкт складу злочину
- •26. Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття осудності та її значення
- •27. Поняття, ознаки та значення суб'єктивної сторони складу злочину
- •28. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості
- •29. Поняття та значення співучасті у злочині. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті
- •30. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією
- •31. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину
- •3) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •32. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів
- •33. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності. Конституційні положення щодо захисту життя та здоров'я людини від протиправних посягань. Перевищення меж необхідної оборони та уявна оборона
- •34. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин
- •35. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •36. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення
- •37. Поняття та кримінально-правове значення судимості. Умови та строки погашення судимості. Зняття судимості
- •Запитання для самоконтролю
27. Поняття, ознаки та значення суб'єктивної сторони складу злочину
У ч. 2 ст. 2 КК України закріплено один із найважливіших принципів кримінального права - можливість відповідальності лише за наявності вини. "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Чітке законодавче формулювання цього принципу є важливою гарантією дотримання законності в діяльності правоохоронних органів.
Суб'єктивна сторона- це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку.
До обов'язкових ознак суб'єктивної сторони належать: вина у формі умислу чи необережності; до факультативних: мотив злочину, мета злочину, емоційний стан.
Вина- це психічне ставлення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння, а в злочинах із матеріальним складом - і до його наслідків у формі умислу чи необережності (ст. 23 КК).
Мотив злочину- усвідомлене спонукання особи, яке викликало у неї рішучість вчинення злочину; інтегральний психічний утвір, який спонукає особу до вчинення суспільно небезпечного діяння та є його підставою.
Мета злочину- уявлення про бажаний результат, досягнути якого прагне особа.
Умисел поділяється на прямий і непрямий.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 1 ст. 24 КК).
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Умисел у формальному складі злочину,якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння і бажала вчинити його.
Необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК).
Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК).
Практичне значення суб'єктивної сторони злочину: вона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності; ознаки суб'єктивної сторони визначають суспільну небезпечність злочину; від визначення її ознак залежить правильна кваліфікація злочину; вона допомагає розмежувати злочини, а також відмежувати злочинні діяння від незлочинних.
28. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості
Від злочинної недбалості треба відрізняти "випадок" ("казус"). Особливе розповсюдження має "випадок" у справах із заподіяння шкоди життю та здоров'ю людини, виробничого травматизму, порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту.
"Випадок" - це такий психічний стан особи, коли вона не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, не повинна була або (і) не могла їх передбачити. Випадок виключає вину в поведінці особи.
У визначенні злочинної недбалості в поведінці особи важливе місце посідає встановлення обов'язку і можливості особи передбачити суспільно небезпечні наслідки. Обов'язок чи повинність передбачити наслідки ("повинна була") в теорії кримінального права називають об'єктивним критерієм злочинної недбалості; можливість передбачення ("могла") - суб'єктивним критерієм. Для констатації злочинної недбалості необхідно сполучення об'єктивного і суб'єктивного критеріїв.
Обов'язок бути уважним і обачливим під час здійснення певних дій, передбачити настання їх небезпечних наслідків може виходити із вимог законів, спеціальних правил (інструкцій, положень), які регулюють ту чи іншу службову або професійну діяльність, а також із загальновизначених норм людського спілкування. Вирішальне значення має встановлення фактичної можливості особи передбачити вказані в законі наслідки. Ця можливість пов'язується: по-перше, з індивідуальними якостями особи (вік, освіта, ступінь підготовленості й кваліфікації, знання загальних і спеціальних правил обережності, наявність життєвого та професійного досвіду, стан здоров'я і т. ін.); по-друге, з тією конкретною ситуацією, в якій діяла дана особа.
На відміну від необережності, "випадок" характеризується відсутністю об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв, які визначають необережність як вид вини, або одночасною відсутністю цих критеріїв.
Так, поняттям "випадок" охоплюється ситуація, коли, незважаючи на наявність у особи обов'язку передбачити суспільно небезпечні наслідки (об'єктивного критерію), вона, внаслідок конкретних обставин, не має реальної можливості їх передбачити (відсутній суб'єктивний критерій). Випадкове спричинення суспільно небезпечних наслідків може бути обумовлено також відсутністю тільки об'єктивного критерію необережності - обов'язку передбачити суспільно небезпечні наслідки. Наприклад, завідуючу магазином Н. було віддано під суд за службову недбалість, яка полягала в тому, що вона не перевірила якість ремонту печі, внаслідок чого виникла пожежа. Судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду України закрила справу відносно Н. за відсутністю складу злочину, вказавши, що Н. не зобов'язана була передбачити можливість неякісного ремонту печі, оскільки вирішення цього питання не входило до її службових обов'язків. Отже, "випадок" виключає кримінальну відповідальність за відсутністю ознак складу злочину.