- •Кримінальне право україни
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність
- •5. Структура кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі
- •10. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність
- •11. Кримінальна відповідальність: поняття, види та ознаки
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації
- •20. Функції складу злочину
- •21. Класифікація складів злочину
- •22. Поняття об'єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об'єктів
- •23. Поняття, ознаки та значення об'єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність
- •24. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення
- •25. Поняття та ознаки суб'єкта складу злочину. Співвідношення понять "суб'єкт злочину" та "особа злочинця". Спеціальний суб'єкт складу злочину
- •26. Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття осудності та її значення
- •27. Поняття, ознаки та значення суб'єктивної сторони складу злочину
- •28. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості
- •29. Поняття та значення співучасті у злочині. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті
- •30. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією
- •31. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину
- •3) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •32. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів
- •33. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності. Конституційні положення щодо захисту життя та здоров'я людини від протиправних посягань. Перевищення меж необхідної оборони та уявна оборона
- •34. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин
- •35. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •36. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення
- •37. Поняття та кримінально-правове значення судимості. Умови та строки погашення судимості. Зняття судимості
- •Запитання для самоконтролю
15. Момент закінчення окремих видів злочинів
Моменти закінчення злочину диференційований у залежності від того, як описана об'єктивна сторона посягання у диспозиції кримінально-правової норми кримінального закону:
1) коли у диспозиції вказані суспільно небезпечні наслідки посягання (має місце так званий злочин з матеріальним складом), то злочин визнається закінченим з моменту настання таких наслідків. Наприклад, крадіжка є закінченими з моменту отримання винним можливості вільно розпоряджатися чи користуватися майном, тобто з моменту завдання майнової (матеріальної) шкоди відносинам власності (ст. 185 КК). У злочинах з матеріальним складом, якщо не настали вказані в диспозиції даної статті чинного КК суспільно небезпечні наслідки, може йтися про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на злочин) або ж зовсім про відсутність злочину;
2) коли у диспозиції вказані лише суспільно небезпечні діяння, а наслідки посягання не названі (знаходяться поза межами даного складу злочину - має місце так. званий злочин з формальним складом), то злочин визнається закінченим з моменту виконання діяння. Настання чи ненастання злочинних наслідків при вчиненні злочинів з формальним складом не впливає на факт наявності складу закінченого злочину, але це не означає, що така обставина не повинна враховуватися при призначенні покарання винному. Хуліганство вважається закінченим з моменту вчинення дій - грубого порушення громадського порядку. В той же час не можна погодитися з абз. 4 п. 3 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4. "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів", в якому визначається момент закінчення незаконного виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, як початок вчинення дій, спрямованих на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації. Тому що без безпосереднього отримання готових до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин виготовлення не буде закінченим злочином, такі дії слід кваліфікувати як замах на злочин.
3) коли в диспозиції вказані підготовчі до злочину діяння (має місце так званий злочин з усіченим складом), то злочин визнається закінченим з моменту початку виконання відповідного діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на більш ранню стадію, тобто на стадію готування до злочину чи замаху на злочин. По суті, в злочинах з усіченим складом законодавець передбачає в Особливій частині Кодексу відповідальність за замах на злочин, а інколи за готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. До такої конструкції законодавець вдається по найнебезпечнішим діям з метою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Так, згідно п. 18 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3 "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами": "розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 262 КК. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства".
Створення усічених складів дає можливість запобігти пом'якшенню покарання за вчинене готування чи замаху на злочин і розглядати стадію готування чи замаху на злочин як закінчений злочин.
Триваючий злочин - це одноразовий злочинний акт, який характеризується тривалим виконанням злочинного наміру на стадії закінченого злочину. Злочин слід вважати закінченим не в момент завершення, припинення злочинного стану винного, а з настанням факту реалізації злочинного наміру (дезертирство).
Продовжуваний злочин характеризується тим, що він являє собою ряд тотожних злочинних дій, направлених до спільної мети, які складають у сукупності один злочин (крадіжка цілого по частинам). Продовжуваний злочин є закінченим з моменту вчинення останнього злочинного діяння. Наприклад, крадіжка радіоприймача частинами, в декілька прийомів. Злочин буде закінченим, коли особа викрала останню деталь радіоприймача. Так, наприклад, згідно п. 22 постанови ПВСУ України від 26 квітня 2002 р. № 3 "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" у разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК.
Так, згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб," при вирішенні питання про відповідальність за продовжуваний злочин чи про його кваліфікацію у випадках, коли одні діяння були вчинені до, а інші - після 1 січня 2004 р., треба виходити з кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або кількості розмірів податкової соціальної пільги, вирахуваних за кожен період окремо.
