15

Міністерство освіти і науки україни одський національний університет ім. І. І. Мечникова

Філологічний факультет

Індивідуальне науково-дослідне завдання на тему: «Сфера інтермедіальних зв’язків. Порівняльний аналіз роману-епопеї Михайла Стельмаха «Кров людська́ — не води́ця» з екранізацією Миколи Макаренко.»

студенки 5 курсу

відділення української мови

та літератури

Іванової Катерини Костянтинівни

Одеса 2014

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………………….3 І. Інтермедіальність , кіномистецтво, кіноінтерпретація, екранізація...……….5

ІІ. Екранізація роману-епопеї  Михайла Стельмаха «Кров людська́ — не води́ця» (1960). Порівняльний аналіз ………………………………..………..…9

Висновки……………………………………………………………………..……12

Список використаної літератури………………………………….…………..…13

ВСТУП

Актуальною сьогодні є проблема сфери інтермедіальних зв’язків, яку ми будемо розглядати у цій праці, використовуючи порівняльний аналіз роману-епопеї  Михайла Стельмаха «Кров людська́ — не води́ця» з екранізацією Миколи Макаренко. У сучасному літературознавчому дискурсі неабиякого поширення набула проблема зіставлення літератури та кінематографу з метою наукового осмислення такого різновиду взаємодії мистецтв, як екранізація. Як казала Олена Дубиніна у своїй статті «Екранізація літературного твору: семіотичний аспект»: «Незважаючи на численні літературознавчі, кінознавчі й навіть філософські дослідження феномена екранізації, вкрай суб’єктивні і ненаукові критерії“гарно/ негарно”, “схоже/ несхоже” не перестають визначати модус рецепції кіноадаптацій літературних творів. Це недвозначно вказує на потребу подальшого пошуку необхідних аналітичних ключів до осмислення означеного явища.»

Інтермедіальні дослідження в літературознавстві були започатковані наприкінці минулого століття і досі лишаються порівняно новим напрямом інтертекстуального аналізу, увага якого зосереджується на взаємодії авторських свідомостей і художніх текстів. Як пише професор філологічних наук Петро Іванишин у праці «Інтермедіальність як явище мистецтва і метод аналізу»: «В інтертекстуальних студіях ідеться про взаємозв‘язок вербальних творів, автори яких реагують на мотиви, образи, ідеї, художні знахідки попередників, а в інтермедільних дослідженнях – про висвітлення літературою інших видів мистецтва, тобто фіксацію в художньому творі іномедійних вкраплень, що підтверджують своєрідну «розгерметизацію» художньої літератури, яка не лише привласнює, а й асимілює притаманні іншим мистецтвам ознаки: візуальність живопису, пластичність скульптури, виражальність музики тощо.» Поняття «інтермедіальність» завдячує своєю появою (1983) О. Ханзен-Льове і виникло за аналогією до раніше запропонованого Ю.Крістевою «інтертекстуальності» (1967), того поняття, що характеризувало взаємодію в межах однієї семіотичної системи. О.Ханзен-Льове виявив різницю між «мультимедійною презентацією», що відбувається в синтетичних видах мистецтва (кінематограф, театр та ін.), і «мономедійною», що здійснюється шляхом підпорядкування засобам певного виду мистецтва. На відміну від мультимедійної, мономедійна презентація зберігає автономію тієї художньої форми, що подається в іншій, зокрема вербальній. Теорія інтермедіальності, що інтенсивно розвивається в німецькому (Ю. Мюллер, І.Пех, Й. Шрьотер), російському (І. Борисова, Н. Тішуніна, C. Петрова, О.Пономарьова, А.Сидорова, О.Тімашков та ін.) наукових дискурсах, являє собою модифікацію теорії інтертекстуальності. На теренах України досі не було спеціальних досліджень, присвячених різним проблемам теорії інтермедіальності. Висвітлення окремих аспектів цього феномену здійснюється лише в поодиноких вітчизняних наукових розвідках (І. Драч, С. Кочерга, І. Словінська, М. Воробйова, Г. Віват) на противагу чисенним працям зарубіжних дослідників (В. Вольф, О. Ю. Тимашков, Н. В. Тишуніна, О. Ханзен-Льове, О. В. Каркавіна, М. Салагутті, Г. Г. Сидорова, В. О. Чуканцева та ін.).

Отже, у нашій роботі ми маємо за мету на прикладі кіноінтерпретації знаменитого роману «Кров людська́ — не води́ця» дослідити окремі аспекти трансформації художнього змісту літературного першоджерела, спричиненої інтерсеміотичним переведенням, а також визначити характерні риси та художні особливості.