Висновки

В процесі налагодження програм та в деяких інших ситуаціях у програмуванні актуальною є проблема переведення чисел з однієї позиційної системи числення в іншу. Якщо основа нової системи числення дорівнює деякому степеню старої системи числення, то алгоритм переводу дуже простий: потрібно згрупувати справа наліво розряди в кількості, що дорівнює показнику степеня і замінити цю групу розрядів відповідним символом нової системи числення. Цим алгоритмом зручно користуватися коли потрібно перевести число з двійкової системи числення у вісімкову або шістнадцяткову. Наприклад, 101102=10 110=268, 10111002=101 1100=5C8

Якщо основа однієї системи числення дорівнює деякому степеню іншої, то перевід тривіальний. У протилежному випадкові користуються правилами переведення числа з однієї позиційної системи числення в іншу (найчастіше для переведення із двійкової, вісімкової та шістнадцяткової систем числення у десяткову, і навпаки).

При дослідженні арифметичних операцій у різних системах числення, я звернув увагу на переваги двійкової системи для виконання обчислень. Рекомендація з використання двійкової системи для побудови обчислювальних машин в літературі вперше зустрічається у французького інженера Р.Вальта (1931). До такої ж думки дійшли одночасно і незалежно німець К.Цузе (1934), американець болгарського походження Д.Атанасов (1937).

Зацікавившись дослідженням систем числення та їх використанням на ЕОМ, я дізнався, що найбільш економічними і найбільш швидкодійнішими були б комп’ютери, якби вони використовували систему числення з основою 2,718281828....(основа натуральних логарифмів).

Але технічно вони були б дуже складними. Реалізація близької до неї трійкової системи теж не спрощує конструкцію.

Отже, найближчою до оптимальної залишається двійкова система, яка й застосовується в сучасних комп’ютерах.

Перелік посилань

1. Фримен Эр., Фримен Эл., Бейтс Б., Сьерра К: Паттерны проектирования Под общ. – К.: Выща шк. Головное изд-во, 2011. – 656 с., 124 ил. – Библиогр.: 21 назв.

2. Краскевич В. Е., К. Х. Зеленский, В. И. Гречко. Численные методы в инженерных исследованиях -К.: Вища шк. Головное изд-во,2002 -263 с.

3. Савельев А. Я. Прикладная теория цифровых автоматов: Учеб. для вузов по спец. ЭВМ. – М.: Высш. шк., 2005 – 272 с.: ил.

4. Пєтух А.М., Войтко В. В. Прикладна теорія цифрових автоматів. Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2001. – 77 с.

5. Каган Б.М. Электронные вычислительные машины и системы, М.: Энергоатомиздат, 2004.

6. А. В. Рудаков. Технология разработки программных продуктов. Учебное пособие. – К. : Академия, 2006. – 180 с.

7. Рабинович З.Л., Рамалаускас В.А. Типові операції в обчислювальних машинах. – К. : Техніка, 2000. – 264 с.

8. Напрасник М.В. Мікропроцесори і мікро ЕОМ: Учебн. посібник для техн. – М. : Вища школа, 2001. – 192 с.

9. Зубчук В.И.,Сигорский В.П., Шкуро А.Н. Довідник по цифровий схемотехниці. – К. : Техніка, 2008. – 448 с.

10. В. И. Грекул, Г. Н. Денищенко, Н. Л. Коровкина Проектирование информационных систем. – М. :2005. – 240 с.

11. Фигурнов В.Э. IBM PC для користувача. - М.: ИНФРА-М, 1996. – 432 с.

12. Балашов Е.П., Григор'єв В.Л., Петров Г.А. Мікро- і мини-ЭВМ: Навчальний посібник для вузів. - Л. : 2007. – 376 с.