- •Тема 1. Механічні й електромагнітні коливання
- •2. Механічні гармонічні коливання
- •3. Гармонічний осцилятор. Пружинний, фізичний і математич-ний маятники
- •4. Вільні гармонічні коливання у коливальному контурі
- •Тема 2. Додавання гармонічних коливань
- •2. Додавання взаємно перпендикулярних коливань. Фігури Ліссажу
- •3. Диференціальне рівняння вільних згасаючих коливань і його розв’язування
- •Тема 3. Вимушені механічні й електромагнітні коливання
- •2. Амплітуда і фаза вимушених коливань (механічних і електромагнітних). Резонанс. Резонансні криві. Параметричний резонанс
- •Змінний струм
- •4. Резонанс напруг
- •Тема 4. Пружні хвилі
- •2. Рівняння біжучої хвилі. Фазова швидкість. Сферична хвиля
- •3. Одновимірне хвильове рівняння. Швидкість поширення хвиль
- •Енергія пружних хвиль. Потік і густина потоку енергії хвиль
- •Тема 5. Суперпозиція хвиль
- •Інтерференція хвиль
- •Стоячі хвилі
- •Тема 6. Електромагнітні хвилі
- •2. Хвильові рівняння електромагнітних хвиль
- •Тема 7. Інтерференція світла
- •Інтерференція світла від двох когерентних джерел. Дослід Юнга
- •3. Інтерференція світла в тонких плівках. Кільця Ньютона
- •4. Інтерференція багатьох хвиль
- •Тема 8. Дифракція світла
- •Дифракція Фраунгофера на щілині
- •Дифракційна решітка. Кутова дисперсія і роздільна здатність дифракційної решітки
- •Дифракція рентгенівських променів на просторовій решітці. Формула Вульфа-Брегга
- •Тема 9. Поляризація світла
- •2. Поляризація світла при відбиванні. Закони Брюстера й Малюса
- •3. Подвійне променезаломлення. Звичайний і незвичайний промені. Призма Ніколя
- •4. Штучна оптична анізотропія. Обертання площини поляризації
- •Тема 10. Квантова природа випромінювання
- •3. Закони Стефана-Больцмана й Віна
- •4. Формула Планка. Виведення законів Стефана-Больцмана й Віна
- •5. Зовнішній фотоефект. Ефект Комптона
- •Використана література
- •Навчальне видання
- •Лекції з фізики (коливання і хвилі, оптика)
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, внту
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, внту
Дифракція рентгенівських променів на просторовій решітці. Формула Вульфа-Брегга
Рентгенівське випромінювання має
значно менші довжини хвиль ніж видиме
світло. Звичайні дифракційні решітки
для рентгенівського випромінювання
використати не можливо, оскільки
.
У цьому випадку використовують кристалічні
структури, стала решітки яких збігається
за розмірами з
.
Плоскі вторинні хвилі, які відбиваються від різних атомних шарів є когерентними, а тому будуть давати інтерференцію один з одним (рис.7).
З рис.7 видно, що різниця ходу двох хвиль, відбитих від сусідніх атомних шарів, дорівнює
АВ + ВС =
,
де d – стала кристалічної структури;
– кут ковзання.
Для максимумів дифракції на просторовій решітці
. (36)
Рис.7
Формула (36), яка має назву формули Вульфа-Брегга, має досить велике практичне використання в спектральному та структурному аналізах при вивченні властивостей твердих тіл.
Тема 9. Поляризація світла
1. Природне і поляризоване світло.
2. Поляризація світла при відбиванні. Закони Брюстера й Малюса.
3. Подвійне променезаломлення. Звичайний і незвичайний промені. Призма Ніколя.
4. Штучна оптична анізотропія. Обертання площини поляризації.
1. Природне і поляризоване світло
В світлових хвилях
вектори напруженості
електричного поля
і магнітного
поля
взаємно
перпендикулярні і коливаються
перпендикулярно до напрямку поширення
вектора швидкості
.
Тому для повного
опису стану поляризації світлового
пучка необхідно знати поведінку лише
одного з векторів.
Таким вектором є світловий
вектор – вектор напруженості
електричного поля. При дії світла
на речовину дія електричної складової
напруженості поля
перевищує дію магнітної складової
приблизно в 100 разів.
Світлове випромінювання є сумарним електромагнітним випромінюванням величезної кількості атомів. Атоми випромінюють світлові хвилі незалежно один від одного, тому світлова хвиля, яка випромінюється тілом, характеризується різними напрямками коливання світлового вектора (рис.1). В даному випадку рівномірний розподіл в просторі векторів пояснюється великою кількістю атомарних випромінювачів, а рівність амплітуд – однаковою середньою інтенсивністю випромінювання кожного з атомів.
Рис. 1
Розглянемо дві взаємно перпендикулярні монохроматичні хвилі, які поширюються вздовж додатного напрямку осі ОХ ,
(1)
де
– циклічна частота;
– хвильове
число;
Е1,
Е 2 –
амплітуди
і
;
– спільна різниця фаз коливань і .
Щоб знайти траєкторію
результуючого
коливання світлового вектора при
додаванні
двох взаємно перпендикулярних коливань,
визначимо
з рівняння
для
:
=
,
(2)
тоді
(3)
Оскільки
т
о
Піднесемо до квадрату рівняння (3), одержимо:
(4)
Отримане співвідношення (4) є рівнянням еліпса, довільно орієнтованого відносно осей ОУ і OZ . Отже, кінець вектора в кожній точці поля описує еліпс, який лежить у площині, перпендикулярній до осі ОХ . Така хвиля називається еліптично поляризованою.
Якщо
де (m=
0,1,2,…),
то отримуємо
рівняння еліпса, орієнтованого
відносно осей ОХ
і OY
:
(5)
Схематично на рис.2 зображено еліптично поляризовану хвилю.
При
еліпс перетворюється
в коло. Така хвиля називається
поляризованою
по колу.
Якщо внаслідок будь-яких зовнішніх впливів появляється переважний напрямок коливань вектора , то світло частково поляризоване.
Площина, в якій відбувається коливання вектора , називається площиною поляризації.
За міру ступеня поляризації приймають вираз
(6)
де
і
-
відповідно, максимальна і мінімальна
інтенсивність світла, що відповідають
двом перпендикулярним компонентам
вектора
.
Рис.2
Для природного світла = і P=0. Для плоскополяризованого - =0 і P=1. Для еліптично поляризованого світла поняття ступеня поляризації не застосовується (у такого світла коливання повністю впорядковані).
Плоскополяризоване світло можна отримати з природного за допомогою приладів, які називаються поляризаторами. Ці прилади вільно пропускають коливання, паралельні площині поляризації, яка називається головною площиною, і повністю або частково затримують коливання, які перпендикулярні до цієї площини. В ролі поляризаторів можуть бути лише анізотропні середовища в яких в різних напрямках проявляються різні оптичні властивості. Одним із природних кристалів, які використовуються як поляризатори, може бути турмалін.
Прилади, за допомогою яких виявляють поляризацію світла, називають аналізаторами. Роль аналізаторів виконують прилади, за допомогою яких одержують лінійно поляризоване світло (рис.3). Будь-який поляризатор може бути аналізатором і навпаки.
Рис.3
