1.6. Технологія наукової роботи Час розтяжний. Він залежить від того, якого роду вмістом Ви наповнюєте його с. Маршак

Наукова творчість - винятково складний вид людської діяльності. "У праці вченого, - відзначав академік В. Л. Енгельгардт, - багато завзятої, тривалої, часто одноманітної роботи, розчарувань, обманутих надій й очікувань, безперервного подолання труднощів, несподіваних перешкод, що виникають одне за іншим." Подолання цих труднощів можливо тільки при високому рівні організації самої роботи.

Організація праці

Можна сформулювати правила, виконання яких характеризує добре організовану роботу:

1) не працювати без плану;

2) перед роботою розрахувати сили й час;

3) заздалегідь підготувати все необхідне для виконання роботи: матеріали й інструменти (антивірусні програми, чисті дискети, системну дискету, комп'ютер, сканер, модем, і т.д.), щоб розвантажити робочий процес від турбот і суєти, що відволікають увагу;

4) складну роботу виконувати перед простою, важку перед легкою, творчу перед механічною й стандартною, неприємну перед привабливою;

5) не закінчивши однієї справи, не починати без необхідності іншої;

6) постійно контролювати свою роботу й вчасно вносити корективи у план.

Працездатність мозку

Мозок - це генератор, що заряджає нервово-емоційним напруженням весь організм. Функціональна система, що забезпечує працездатність мозку, умовно розділяється на дві підсистеми - інформаційну й енергетичну. Мозок підкоряється біологічному закону: слабкі роздратування збуджують життєдіяльність, середні - заохочують, сильні - гнітять. Зовнішні роздратування, сприймані через органи чуття, підтримують збудливість і тонус нервової системи на певному рівні. Роздратування можуть бути стимулюючими (при одноразовому сильному впливі), такими що тонізують (при багаторазовому слабкому впливі) або гнітючими (вплив надмірного збудливого або гальмуючого подразника).

Інформаційна підсистема здійснює прийом, переробку, зберігання інформації й передачу її виконавчим органам людини - м'язам. Енергетична підсистема підтримує необхідний рівень обміну речовин у працюючих органах.

Які фактори визначають працездатність мозку й тонус організму?

Насамперед це фізіологічні фактори, що визначають загальне здоров'я людини. Найважливіше значення має ритм діяльності й сну. Раціональна організація праці, харчування, фізкультура, гарний сон, дають повноцінну підзарядку енергетичного "акумулятора" організму. Не менше значення має правильне дихання, свіже повітря, освітленість, кольорова гама робочого місця, музичний фон (ритмічна, "запальна" музика), заходи що тонізують, температура повітря, водні процедури (особливо, чергування гарячого й холодного душу), масаж.

Нарешті, немаловажні й суб'єктивні психологічні фактори, що формують нервово-психологічне емоційне напруження. Це настрій, самопочуття, мотивація, аутотренінг, наявність стресових ситуацій. Тонус організму в цей момент залежить від сполучення всіх діючих факторів.

Відновлення й підтримання працездатності

Працездатність людини протягом трудового дня неоднакова. Можна говорити про послідовні етапи (стадії) її зміни. Перший етап - впрацьовування - припадає, як правило, на першу годину (рідше на другу годину) від початку роботи. За цей час відбувається повний вихід організму зі сну. Другий етап - стійкої працездатності - триває наступні 2-3 год. Третій етап - етап некомпенсованого стомлення, коли працездатність знову знижується. Ці три етапи повторюються двічі за трудовий день до обідньої перерви й після неї. Мінімальна працездатність протягом дня припадає на пообідній час, коли кров від мозку відливає до шлунка ("травний лейкоцитоз").

У продовж доби крива працездатності змінюється хвилеподібно. Максимуми відзначаються о 12-й і 17-й годинах. Мінімум працездатності припадає на нічні години. Але й у цей час спостерігаються фізіологічні підйоми з 24 до 01 години ночі й з 5 до 6 години ранку.

Підйоми працездатності в 5-6, 11-12, 16-17, 20-21, 24-01 години чергуються зі спадами її в 2-3, 9-10, 14-15, 18-19, 22-23 години. Це потрібно враховувати при організації режиму праці й відпочинку. Якщо з якихось причин Ви проспали перший максимум продуктивної роботи, він буде Вами загублений безповоротно.

Протягом тижня відзначаються ті ж три етапи. У понеділок - стадія впрацьовування, вівторок, середа, четвер - стадія стійкої працездатності, п'ятниця, субота - гальмування (стомлення). Дуже важливо навчитися використовувати оптимальний час для того або іншого виду роботи, що збігається з максимумами добової, тижневої працездатності.

Найціннішими й продуктивними для роботи є ранкові години. Недарма є прислів'я: "Хто рано встає, тому Бог дає". Тривалість високопродуктивної фази можна збільшити на годину-дві (з 7 годин до 11) за рахунок скорочення періоду впрацьовування. Для цього треба особливим чином розбудити мозок після сну й привести організм у робочий стан. Однак якщо Ви займаєтеся фізкультурою нерегулярно, то не перестарайтеся в навантаженні - замість заряду бадьорості й енергії Ви відчуєте утому, і знову захочете спати. Якщо не почуваєте себе досить тренованим, робіть вправи не ранком після сну, а ввечері, перед сном. Сон буде дуже міцним, і за ніч Ваш організм відпочине; ранкову розминку проведіть в ослабленій формі. Сніданок не повинен бути щільним.

Що гарного в стомленні

Стомлення зовсім не є негативним явищем, якимсь проміжним станом між здоров'ям і хворобою. Навпаки. "Найбільша почуттєва насолода, що не містить у собі ніякої домішки відрази, - це здоровий відпочинок після роботи" (Е.Кант).

Стомлення є природним побудником відновлення працездатності. Тут діє закон біологічного зворотного зв'язку. Якби організм не стомлювався, то не відбувалися б і відбудовні процеси. Чим більше стомлення (звичайно, до певної межі), тим сильніша стимуляція відновлення й тим вищий рівень наступної працездатності. Стомлення не руйнує організм, а підтримує й зміцнює його. Давно замічено, що чим більшим числом обов'язків і справ обтяжена людина, тим більше вона встигає зробити. Активне життя й фізичні навантаження не скорочують, а збільшують тривалість життя.

Чому ж така корисна річ нерідко має негативне відтінок: знижується інтерес до роботи, погіршується настрій, нерідко виникають хворобливі відчуття в тілі? Стомлення наступає швидко, якщо робота знудила, якщо вона нецікава, не результативна, якщо виникає конфлікт між потребою у праці й небажанням працювати.

Мотивація, що спонукує людину до роботи, формує в неї стан готовності до дії, установку на працю. У пориві творчості люди звичайно відчувають не втому, а навпаки - підйом і наснагу. А як легко сприймаються студентами перші лекції! Результатом позитивної установки на фізичну працю також є не утома, а "м'язова радість".

Працездатність і вік

Установлено, що в 18-20 років у людини спостерігається найвища швидкість інтелектуальних і логічних процесів. До 30 років вона знижується на 4%, до 40 - на 13%, до 50 - на 20%, а у віці 60 років - на 25%. Фізична працездатність максимальна у віці від 20 до 30 років, до 50-60 років вона знижується на 30%, у наступні 10 років вона становить близько 60% від юнацької.

Однак продуктивність ученого визначається не тільки швидкістю його мислення, і старість - це, скоріше стан духу, ніж стан організму. Зрілий учений, на відміну від молодого, має сформований науковий світогляд і широкий кругозір, здатність працювати в "багатозадачному" режимі, тобто одночасно в декількох напрямках. При яких-небудь затримках або утрудненнях він переходить від однієї проблеми до іншої без втрати темпу досліджень.

Протягом творчого життя в кожного творчо активного вченого накопичується цілий ряд "крупнокаліберних" складних проблем, рішення яких обмірковуються й дозрівають роками або навіть десятиліттями. Сьогодні персональний комп'ютер заміняє вченому лаборанта-обчислювача, кресляра, секретаря, референта й навіть перекладача. Але й комп'ютер не дозволяє зняти протиріччя між кількістю конструктивних ідей, що нагромадилися, і фізичними можливостями людини з їх реалізації. Учений, що викладає у ВУЗі, усуває це протиріччя створенням наукової школи. Він відбирає зі своїх студентів найбільш здатних, що проявляють схильність до науки (це не обов'язково круглі відмінники або золоті медалісти), направляє їх роботу й щедро ділиться своїми ідеями й знаннями.

Наукова школа - унікальний колектив. Він являє собою систему, що має властивість емерджентності. Це означає, що кожен учасник такого колективу (від наукового керівника до студентів) здобуває такі якості й можливості, якими не володіє окремо. Студент відразу починає працювати в "киплячому шарі" науки на рівні її новітніх досягнень. Керівник одержує можливість різко розширити фронт наукового пошуку, синтезувати швидко, накопичувані результати на різних напрямках. У такому колективі створюється творча обстановка, що сприяє появі великих відкриттів і результатів. От чому фундаментальні науки розвиваються переважно в стінах вищих навчальних закладів. Наукові школи без перебільшення - національне багатство країни. Розпад наукових шкіл означає загибель науки.