- •Революція 1905-1907рр. І Україна.
- •Українські громади у ι та ιi російських Думах.
- •II Державна Дума.
- •Українська Центральна Рада та Генеральний секретаріат - перші державні структури відродженої України.
- •Склад і політична програма цр, ι та iι Універсали.
- •Ιιι Універсал. Проголошення унр.
- •Війна Росії проти унр. Ιv Універсал.
- •Здобутки і прорахунки цр у державотворчому процесі,внутрішній і зовнішній політиці.
- •Українська держава гетьманської доби:зовнішня і внутрішня політика п.Скоропадського.
- •Листопадова (1918 р.) національно-демократична революція й утворення зунр.
- •Акт Злуки унр і зунр 22 січня 1919 року.
- •Причини та наслідки падіння зунр.
- •Утворення Директорії унр,її реформи і зовнішньополітичні орієнтації.
- •Причини поразки та історичні уроки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •Процес утворення срср:політичне значення,наслідки для України.
- •Україна в роки неПу.
- •Процес формування тоталітарної системи в срср і Україна.
- •Економічні перетворення у промисловості:індустріалізація,її передумови, хід здійснення,результати в Україні.
- •Колективізація в срср: мотиви,хід здійснення,результати. Наслідки колективізації в Україні.
- •Суспільно-політичні процеси в Україні в 1930-ті рр. Масові політичні репресії.
Економічні перетворення у промисловості:індустріалізація,її передумови, хід здійснення,результати в Україні.
Хоч на базі непу у середині 20-х років було в основному досягнуто рівня розвитку 1913 р., проте СРСР суттєво відставав від індустріально розвинених держав. Значно менше вироблялося електроенергії, сталі, чавуну, видобувалося вугілля та нафти. Зокрема, металу в Радянському Союзі вироблялося у десять разів менше, ніж у США. Тому цілком природним стало проголошення у другій половині 20-х років курсу на індустріалізацію.
Зрештою в основу нового курсу та першого п'ятирічного плану була покладена точка зору керівництва Вищої Ради Народного Господарства, згідно з якою головним завданням вважався прорив на вирішальних ланках індустріалізації - машинобудування та металообробці. Намагання будь-якою ціною скоротити розрив з передовими країнами світу з ініціативи Й.Сталіна дещо пізніше викристалізувалось у формулу "великого стрибка" та "підхльостування країни.
Процес індустріалізації в Україні в основному збігся із загальносоюзними тенденціями, хоч і мав певні особливості. Вони були зумовлені спеціалізацією промисловості республіки в межах єдиного народногосподарського комплексу країни, наявністю великих природних багатств та структурою розміщення продуктивних сил.
Однією з особливостей здійснення індустріалізації в Україні були досить масштабні капіталовкладення у її промисловість. У 1930 р. вони досягли рівня всіх попередніх років мирного будівництва. Усього ж за роки першої п'ятирічки на промислову модернізацію України було виділено понад 20% загальносоюзних капіталовкладень. Крім того, із 35 ключових промислових об'єктів СРСР в Україні споруджувалося 12: Дніпрогес, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівний завод, металургійні заводи у Запоріжжі, Кривому Розі, Маріуполі тощо. Із 1500 промислових підприємств СРСР у роки першої п'ятирічки в Україні споруджувалося та реконструювалося понад 400.
Одним із нових суспільних явищ, тісно пов'язаних з індустріалізацією, стало розгортання соціалістичного змагання заводів і фабрик. Підтримане згори партійним керівництвом, воно мало стати постійним методом роботи. Організація змагання покладалася на профспілки, а загальне керівництво - на партію.
Форсована індустріалізація дуже швидко призвела до значних економічних перетворень та кардинальних змін у складі робітничого класу. Якщо у період промислового буму в ХІХст. на спорудження кількох десятків великих підприємств пішли десятки років, то вже наприкінці 30-х років промисловий потенціал України у 7 разів перевищував рівень 1913 р.
Не можна не враховувати також деякі негативні побічні явища, супутні процесам технічної реконструкції. Незбалансованість планів економічного розвитку, сталінське "підхльостування" країни на практиці почали ототожнюватися з жорстокою централізацією управління, призводили до згортання непу та утвердження позаекономічних регуляторів у народному господарстві. Ці явища були свідченням небажання та нездатності переважної більшості директорського корпусу поєднувати централізоване управління з ринковими регуляторами. Наслідком стало заперечення ринкової рівноваги в економіці, що особливо далося взнаки в період заготівельної кризи у 1928 р. та в наступні роки.