- •Лабораторна робота №1 вивчення конструкцій та принципу дії приладів для вимірювання температури
- •1 Контактні термометри
- •1.2 Біметалеві термометри
- •1.3 Рідинні скляні термометри
- •1 4 Манометричні рідинні та конденсаційні термометри
- •1.5 Газові термометри
- •1.6 Термометри опору
- •2 Пірометри
- •2.2 Яскравісні пірометри
- •2.3 Колірні пірометри
- •3 Прилади та наочні посібники, необхідні для виконання роботи
- •4 Порядок виконання роботи
- •5 Звіт з лабораторної роботи
- •6 Контрольні запитання для самоперевірки
1 Контактні термометри
Класифікація контактних термометрів представлена у вигляді структурної схеми на рисунку Л1.1
Рисунок Л1.1- Класифікація контактних термометрів
Дилатометричні термометри
Принципова схема термометра зображена на рисунку Л1.2.
Рисунок Л1.2 – Принципова схема дилатометра
Термометр виконується в вигляді металевої трубки 1 з великим коефіцієнтом лінійного розширення та стержня 2 /наприклад, фарфорового/ з малим коефіцієнтом розширення. Стержень 2 розміщується по осі трубки 1 і одним кінцем жорстко з'єднується з вільним її торцем. Другий кінець трубки 1 кріпиться до корпусу приладу, а вільний кінець стержня 2 з'єднується з відліковим пристроєм 3 (наприклад, важеле-зубчастим).
Градуювання термометра проводиться при початковій температурі tо = 0°С, тоді при відомих коефіцієнтах лінійного розширення трубки α1 та стержня α2, вимірювана температура t(°С) визначається за формулою [1]
(Л1.9)
де Δα=α1- α2, (оС)-1; Δl=l1-l2 (l1 та l2 - довжини трубки 1 та стержня 2 при температурі t ) , м;
Δl0=l01 - l02 (l01 та l02 - довжини трубки 1 та стержня 2 при 0°С ) , м.
Ділатометричні термометри дешеві, надійні, швидкодійні, а також можуть створювати великі перестановочні зусилля. Вади цих приладів - мала точність (похибка ± 5%) та велика інерційність. Основна область застосування - температурні вимикачі і перемикачі (побутові прилади, машини для випробовування на повзучість та довготривалу міцність [1], тощо). Ділатометричні прилади (ділатометри) можуть працювати в діапазоні температур 0...1000°С.
1.2 Біметалеві термометри
Біметалевий термометр(рисунокЛ1.3) складається з двошарової металевої стрічки 1, утвореної з металів, які мають різний коефіцієнт лінійного розширення. Один кінець стрічки 1 закріплюється нерухомо, а вільний з'єднується з відліковим пристроєм 2.
Рисунок Л1.3 – Принципова схема біметалевого термометра
При зміні температури на величину Δt=t1 – t0 ( t0, t1 - відповідно, початкова і кінцева температури) стрічка 1 деформується (деформація згину) на величину Δх, пропорційну Δt. Приймаючи t0 = 0°С, біметалеві термометри градуюють у відповідності з залежністю (для схеми, зображеної на рисунку Л1.3)
Δх=[l2/(2δ)]Δαt1, (Л1.10)
де l- довжина біметалевої стрічки 1,м; δ - товщина стрічки 1, м; Δα= α1- α2 (α1 та α2 коефіцієнти лінійного теплового розширення компонентів біметалу 1/°С).
Для ефективної дії біметалевих приладів для вимірювання температури необхідно, щоб α1≥ 10α2 [1].
Біметалеві термометри надійні, дешеві, дають великі перестановочні зусилля та працездатні в діапазоні температур 0...500°С. Недоліки приладів - низька точність (похибка ±5%) та велика інерційність. Найбільш широко застосовуються біметалеві термометри для оціночного контролю температури (побутові термометри) та як температурні перемикачі і вимикачі. Найбільш розповсюджений матеріал для виготовлення біметалевих термометрів - біметалеві стрічки з сплавів латуні та інвару (залізонікелевий сплав).