- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Обробка результатів експерименту та їх аналіз
- •Додаткове завдання
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Опис експериментальної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка результатів експерименту та їх аналіз
- •Додаткові завдання
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка результатів експерименту та їх аналіз
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Додаткове завдання
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Додаткове завдання
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Хід роботи
- •Додаткове завдання
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •1. Рівняння бігучої хвилі.
- •Хід роботи
- •Додаткові завдання
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Обробка результатів експерименту
- •Дослідницьке завдання
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Обробка результатів експерименту
- •Дослідницьке завдання
- •Контрольні запитання
Теоретичні відомості
1. Вивчення додавання однаково спрямованих коливань. Нехай матеріальна точка бере участь у двох гармонічних коливаннях:
(1)
При додаванні цих коливань з різними частотами ш\ та ш-^ виникають негармонічні коливання. Результуюче відхилення х у кожний момент часу дорівнює алгебраїчній сумі відхилень складових коливань.
У найпростішому випадку, коли початкові фази ^ == ^ = У і амплітуди цих коливань , маємо:
. (2)
Позначимо:.
Частота називається середньою частотою, а- частотою модуляції результуючого коливання:
Рис.1 Тобто вираз (2) з урахуванням позначень можна записати:
.
Результуюче коливання можна розглядати як коливання, які відбуваються з кутовою частотою та амплітудою, яке залежить від часу за гармонічним законом.
Якщо додаються коливання з близькими частотами то маємо і амплітуда буде дуже повільно змінюватись на протязі декількох коливань з частотоюПри додаванні таких двох коливань з близькими частотами виникають так званібиття, тобто коливання з частотою та амплітудою, яка повільно змінюється від максимального значення до нуля. При кожному перетворенні амплітуди внуль, фаза стрибком змінюється на . Періодом биття називається проміжок часу між двома послідовними моментами часу, при яких амплітудаперетворюється в нуль:
(3)
де T1 та T2 - періоди коливань з частотами w1 та w2 . Частотою биття називається величина:
wб=2wмод=w1 – w2. (4)
Період результуючого коливання:
Зміна за певним законом будь-якого з параметрів періодичних коливань [наприклад, амплітуди або частоти), яка здійснюється за час, значно більший, ніж період коливань, називається модуляцією коливань. Модуляція, яка зображена на рис.2, називається амплітудною модуляцією. Якщо Aмод(t)= const початкова фаза результуючого коливання φ0(t) змінюється з часом:
,
то модуляція називається частотною.
Установка для спостереження биття складається з електронного осцилографа та двох звукових генераторів, сигнали від яких: подаються на вертикально відхиляючі пластини осцилографа.
Частоти коливань, які додаються, повинні відрізнятися одна від одно')' на декілька герц. Тоді на екрані осцилографа буде спостерігатися стійка картина биття (див. рис.2).
2. Вимірювання частоти за методом фігур Ліссажу.
Нехай точка одночасно виконує коливання вздовж осей координатох та оу за законами:
(5)
де А1 та A2, та відповідно амплітуди та початкові фази першого та другого коливань; — циклічна частота.
Рис.2 Виключивши з рівнянь (4) час t, одержимо рівняння траєкторії точки, яка бере участь одночасно в двох взаємноперпендикулярних коливаннях:
Це - рівняння еліпса, характеристики якого визначаються величиною різниці фаз . Якщо, де m=0;±1;± 2; ,
тоді осі координат ох та оу збігаються з осями еліпса, а розміри його півосей рівні амплітудам А1 та А2:
.
Якщо, крім цього, а1 = A2, тоді траєкторія точки є колом. Такий результуючий рух точки М називають циркулярне поляризованими коливаннями, чи коливаннями, які поляризовані по колу.
У тих випадках, коли (т = 0; ± 1; ± 2; ), еліпс перетворюється у відрізок прямої:
Знак плюс відповідає парним значенням т, тобто додаванню синфазних коливань (рис.З), а знак мінус - непарним значенням т, тобто додаванню коливань, які відбуваються у протифазі (рис.4). У цих випадках точка М здійснює лінійно поляризовані коливання. Вона гармонічно коливається з частотою коливань, що додаються та амплітудою вздовж прямої лінії, яка утворює з віссюох кут
У випадку додавання взаємноперпендикулярних коливань з циклічними частотами тадер та q - цілі числа, маємо:
(7)
Рис.3 Рис.4
Значення координат х та у точки, яка здійснює коливання, одночасно повторюється через однакові проміжки часу t0 , які дорівнюють загальному найменшому кратному таперіодів коливань вздовж
осей ох та оу. Тому траєкторією точки М буде замкнена крива, форма якої залежить від співвідношення амплітуд, фаз та початкових фаз коливань, що додаються. Такі замкнені траєкторії точки М, яка одночасно здійснює гармонічні коливання в двох взаємно перпендикулярних напрямках, називається фігурами Ліссажу. Фігури Ліссажу вписуються в прямокутник, центр якого співпадає з початком координат, а сторони паралельні осям координат ох та оу і розташовані по обидва боки від них на відстанях, відповідно рівних А1 та А2. Відношення частот та коливань, що додаються дорівнює відношенню числа дотиків q відповідної їм фігури Ліссажу зі стороною прямокутника, паралельною осі оу і зі стороною, паралельною осі ох. Тобто має місце співвідношення:
(8)
На рис.5 зображено вигляд фігур Ліссажу при трьох різних значеннях відношення (2:1,3:2,4:3) та різниці початкових фаз
.
Рис.5
Установка для визначення невідомої частоти складається з двох звукових генераторів та електронного осцилографа. Схема їх ввімкнення зображена на рис.6. На вхід Х осцилографа подається синусоїдальна напруга частоти . Від другого генератора, частоту якого треба визначити, подаються сигнали на вхід Y. Отримуючи чітку фігуру Ліссажу та використовуючи співвідношення (7), знаходимо невідому частоту.
Рис.6