Відповідно з прийнятою температурою tn і маркою мастила визначається його динамічна в’язкість :

=_таб. (50/ t_n )^2,8 ,

де _таб.- динамічна в’язкість при t_n= 75 С по додатку 2.

ка масла масло марки И-20А- _И-20А = 20,7·10^-3 ;

2.2.4. Розраховуємо значення коефіцієнта А_h по формулі :

А_h = ,

де  - кутова швидкість валу (с^-1 ).

 = π·n/30 = 3.14·1280/30=134,041 с^-1 .

А_h =

Значення А_h приймаємо тому, що воно входить в задані межі: А_h = 0,08...0,64.

2.2.5. По графіку рис.1.27 [1 , ст.288], використовуючи значенням А_h = 0,44 (горизонтальна пряма) і співвідношення l/d_h = 34/24 ≈ 1,5 (крива графіка) знаходимо точки перетину прямої з кривою графіка. Цим точкам перетину на горизонтальній осі відповідають відносні ексцентриситети _min і _max.

При А_х = 1,55 _min = 0,3

Розраховуємо мінімальний граничний зазор

.

2.2.6. По графіку рис. 1.27 [1, ст.288] і значенню А_h = 0,011 знаходимо максимальний відносний ексцентриситет, _max = 0,95. Визначаємо максимальний допустимий зазор:

2.2.7. Розраховуємо оптимальний зазор:

,

Х_опт = 0,43 , А_опт = 0,548.

2.2.8. Вибираємо із таблиць допусків і посадок всі стандартні посадки, які задовольняють основну умову вибору посадок за [S_min] i [S_max].

Вибираємо посадку  24

Для вибраної посадки повинна виконуватись основна умова:

S_max < [S_max] = 46< 47; S_min ≥ [S_min] = 20 ≥ 15

2.2.9. Визначаємо поля допусків посадки:

Н9 : ES = 13 мкм ; f8 : es = 20 мкм;

EI = 0 мкм ; ei = – 33 мкм.

2.2.10. Розрахунок параметрів посадки з зазором, мм:

D_max = ES + D = 0,013 + 24 = 24,013;

D_min = EI + D = 0 + 24 = 24;

TD = D_max – D_min = 24,013 – 24 = 0,013;

d_max = es + d = -0.020 + 24 = 23.98;

d_min = ei + d = -0,033 + 24 = 23,967

Td = d_max – d_min = 23.98 –23,967= 0,013;

S_min = D_min – d_max = 24 – 23.98 = 0.020;

S_max = D_max – d_min = 24,013 – 23,967 = 0,046;

TS = S_max – S_min = 0,046 – 0.020= 0,026;

T= Td + TD = 0,013 + 0,013 = 0,026;

2.3. Схема розміщення полів допусків посадки з зазором

3. Розрахунок і вибір нерухомої посадки.

3.1. Призначення нерухомих посадок.

Посадки з натягом застосовуються для одержання нерухомих з’єднань, як правило, без додаткового кріплення. Додаткове кріплення застосовується відносно рідко, коли з’єднання навантаженні значними крутними моментами, або здвигаючими силами.

Розрахунок посадок з натягом виконується з метою забезпечення двох основних умов: гарантувати нерухомість з’єднання, тобто відсутність зміщення з’єднаних деталей, тобто виключити можливість їх пластичної обробки.

3.2. Розрахунок та вибір посадки з натягом.

3.2.1. Розраховуємо найменший питомий тиск :

[P_min] = 2М_к / (  d_H²  l  f),

де f = 0.1 – коефіцієнт тертя.

[P_min] = 2  15 / (3.14  (20  10^-3)²  24  10^-3  0,1) = 9.947  10⁶ Н / м²

3.2.2. Знаходимо найменший розрахунковий натяг N_min .

Попередньо розраховуємо коефіцієнти С₁ і С₂ .

C₁ = 1 + _D , C₂ = 1 – _d

_D = _d = 0.3 – коефіцієнт Пуассона.

С₁ = 1 + 0,3 = 1,3 ; С₂ = 1 – 0,3 = 0,7.

N_min = [P_min]  d_H  ((C₁ + C₂) / E),

де Е – модуль пружності матеріалу.

N_min = 9.947  10⁶  21  10^-3 ((1,3 + 0,7) / 2  10¹¹) = 2.089  10^-6 м

3.2.3. Розраховуємо мінімальний допустимий натяг:

[N_min] = N_min +  _ш + _t ,

де _ш – поправка, яка враховує зминання нерівностей контактних поверхонь деталей при утворенні з’єднань,  _ш = 1,2  (4R_АD + 4R_аd).

R_АD , R_аd – висота мікронерівностей профілю по десяти точках відповідно поверхонь отвору і валу.

_ш = 1,2  (12.8 + 6.4) = 23.04 мкм = 23.04  10^-6м.

_t – поправка, яка враховує відмінність температури деталей t_d, t_D, температури складання t_СК .

Оскільки t_СК = 20⁰ С, _t = 0.

Тоді, N_min = 2.089 + 23.04 = 24.129 мкм = 25.12910^-6 м .

3.2.4. Знаходимо максимально допустимий питомий тиск [P_mах], для чого визначаємо Р₁ і Р₂ :

Р₁ = P₂ = 0,58  _Т1  [1 – (d₁ / d_H)²] = 0,58  8.5  10⁸  = 49.3  10⁷ H / м².

Для подальших розрахунків беремо значення [Р_max] = 49.3  10⁷ H / м² .

N_max = [P_max]  d_H  ((C₁ + C₂) / E) = 49.3  10⁷  21  10^-3  ((1,3 + 0,7) / 2  10¹¹) =

= 103.5 10^-6 м.

3.2.5. Визначаємо максимально допустимий натяг:

[N_max] = N_max  _уд + _ш – _n ,

де _уд – коефіцієнт збільшення питомого тиску на торцях охоплюючої деталі.

_уд = 0,8.

_n = 0 мкм – коефіцієнт повторних запресувань.

[N_max] = 103.50,8+ 23.04 – 0 = 105.84  10^-6 м.

3.2.6. Вибираємо із таблиць допусків і посадок всі стандартні посадки, які задовольняють умови вибору посадок за [N_min] i [N_max].

Вибираємо посадку  21

3.2.7. Розраховуємо зусилля запресування:

R_n = f_n  P_max    d_H  l ,

де f_n = 1,2  f = 1,2  0,1 = 0,12 – коефіцієнт тертя при запресуванні;

Р_mах – питомий тиск при максимальному натягу N_max:

R_n = f_n  P_max    d_H  l = 0,12  39.2610⁷ 3,14  2110^-3  2410^-3 =7.45610⁴ H.

3.2.8. Розрахунок параметрів посадки з натягом, мм:

D_max = D + ES = 21 + 0,013 = 21.013 мм;

D_min = D + EI = 21 + 0= 21 мм;

TD = D_max – D_min = 21,013 – 21= 0,013;

d_max = d + es = 21 + 0.044 = 21.044 мм;

d_min = d + ei = 21 + 0,035 = 21.035 мм;

Td = d_max – d_min = 21.044 – 21.035 = 0,009;

N_min = d_min – D_max = 21.035 – 21.013 = 0,022;

N_max = d_max – D_min = 21.044 – 21 = 0,044;

TN = N_max – N_min = 0,044 – 0,022 = 0,022;

TN = Td + TD = 0,009 + 0,013 = 0,022.

3.3. Схема розміщення полів допусків посадки з натягом