Висновки та пропозиції

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили ), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує су­спільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послу­ги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого — такі чи такі результати виробництва .Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів , кадрового потенціалу та рівня його використання.

Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінце­вих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці як синонім терміна; «результативність господарювання» зазвичай застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», коли під продуктивні­- стю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманіт­- них товарів і послуг.

Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибут­- ковість виробництва.

Варто пам’ятати, що прибуток є основною метою діяльності підприємства, а способом його досягнення раціональне використання фондів, зниження собівартості та трудомісткості продукції. Часто підприємству доводиться відмовитись від отримання прибутку в даний момент для того щоб у майбутньому отримати ще більший, але кожен із таких випадків є індивідуальним та потребує окремого підходу.

У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (про­ дуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно дію­ чим законом економії робочого часу, що є основоположною суб­- станцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромад­- ження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефек­ тивності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.

У 2008р. найбільш прибутковою культурою для СФГ «Козацьке» виявилась озима пшениця, яка дала прибутку 390 грн. на кожен гектар посіву, інші культури в 2008 р. були збитковими для підприємства і тому не принесли прибутку. Це було спричинено неврожаєм. У 2009 р. досліджуване підприємство отримало такий прибуток: озима пшениця – 560 грн з 1 га; ріпак – 170 грн. на 1 га; 1340 грн. з 1 га. Отже, в 2009р. найприбутковішим було вирощування соняшнику, а найменш прибутковим – ріпаку. Характеризуючи прибуток, отриманий в 2010р., можемо сказати, що найбільш прибутковою культурою був соняшник (3060 грн. з 1 га.), на другому місці – ріпак (2130 грн. з 1 га.) і на останньому місці – озима пшениця (650 грн. з 1 га.). Також ми бачимо, що з кожним роком спостерігається підвищення прибутковості кожної культури.

Провівши дослідження по темі прибуток підприємства на прикладі СФГ «Козацьке» Балтського району Одеської області можна сказати, що підприємство досить успішно функціонує та отримує непогані прибутки від своєї діяльності.