4. Характеристика етапів формування системи цілей підприємства.

Незалежно від методу побудови «дерева цілей» процес формування системи цілей має певну логіку, що трансформується в чотири етапи:

1 етап - формулювання цілей;

2 етап - визначення пріоритетів цілей;

3 етап - перевірка цілей на позитивність;

4 етап - створення внутрішнього зворотного зв'язку.

На першому етапі необхідно визначити стильові цілі методом умов, що забезпечують, у такій послідовності.

1. Визначення умов, що забезпечують місію. Такими умовами можуть виступати основні конкретні функції керування:

• організація керування - відображає стиль, якого фірма хотіла б дотримуватися в майбутньому;

• організація виробництва - зосереджує зусилля на виробництві продукції й зниженні собівартості;

• маркетинг - визначає стратегію збуту продукції й аналіз зовнішнього середовища;

• фінансове керування - визначає стабільність і ліквідність організації в майбутньому;

• НДДКР - напрямок, що відображає процес поліпшення технології виробництва й удосконалювання (створення нової) продукції.

Для кожного зазначеного фактору (умови) необхідно встановити поточний потенціал фірми й майбутній потенціал, необхідний для досягнення мети.

2. Вибір умов, що забезпечують. Кожен фактор (умова) має альтернативні варіанти їхнього розвитку, тому необхідно провести їхнє ранжирування за бальними оцінками.

3. Формулювання стильових цілей. Обраний по максимальній оцінці (установлений по кількості існуючих альтернатив) варіант умови, що забезпечує, переформулюється в стильову мету. При цьому необхідно дотримуватися умов, пропонованих до цілей.

4. Виявлення умов, що забезпечують, для стильових цілей. Для кожної зі сформульованих стильових цілей визначаються відповідні умови, що забезпечують. Для цього повторюються процедури пункту 2). Отримані набори умов, що забезпечують, переформулюються в робочі цілі 2-го рівня. Їхнє формулювання проводиться з дотриманням умов пункту 3).

При формулюванні цілей нижніх рівнів необхідно дотримуватися наступних правил.

Правило 1. Формулювання цілей нижнього рівня за значенням повинне бути більш конкретніше формулювання цілей відповідно високого рівня, розкриваючи тим самим їхній зміст.

Правило 2. Кожна мета верхнього рівня ділиться не менш чим на дві мети нижнього рівня.

Правило 3. Не рекомендується опускатися на наступний рівень, поки на розглянутому рівні не виконані умови:

дана не тільки словесна, але й кількісна характеристика кожної даної мети;

критерії мети розкриті в часі.

Формулювання цілей уважають завершеним, якщо починають перераховувати не змістовні компоненти мети, а взаємозамінні шляхи її реалізації, тобто переходять від аналізу цілей до аналізу заходів щодо їхнього досягнення.

Пріоритети цілей установлюються на кожному рівні «дерева цілей». Значення пріоритетів робочих цілей логічно випливає зі значень важливості стильових цілей за принципом: «Якщо ціль С₁ важливіше мети С₂, то роботи, які забезпечують С₁, не можуть бути менш пріоритетними, чим цілі, які забезпечують С₂».

Визначення пріоритетів цілей проводиться в такому порядку:

1. розглядається перший рівень дерева цілей. Найбільш важливій меті привласнюється ранг 1. (пріоритет). Пріоритети цілей мають значення привласненого рангу (С₁=1; С₂=2);

2. розглядається другий рівень дерева цілей, повторюючи процедуру пункту 1).

Перевірка цілей на позитивність укладається у виявленні негативних наслідків досягнення мети, у встановленні несумісності між цілями й умовами, які забезпечують їхнє досягнення.

Даний етап робіт виконується в такій послідовності:

1. для кожного рівня «дерева цілей» складається таблиця «цілі - умови, що забезпечують»;

2. кожна умова, що забезпечує, оцінюється його впливом на досягнення мети;

3. рятування від конфліктів. Якщо умова, що забезпечує, суперечить меті, то причина складається в його складових або в умовах, що забезпечують його досягнення. Тому необхідно провести декомпозицію умови, що забезпечує, і уточнити його складові. Проведення такої операції дозволить установити точну причину протиріччя й надалі сформулювати нову умову шляхом знищення, заміни, компенсації відповідних складових у базовій умові. Якщо таким шляхом не вдається уникнути негативних цілей, то необхідно виключити їх з «дерева цілей».

Ціль уважається чіткою, якщо в кожен момент часу можна затверджувати, що ціль досягнута або не досягнута. Критерієм досяжності мети є очікуваний результат і час його одержання. Зворотний зв'язок використовується при цьому для планування й стимулювання.

Сформулювавши й кількісно встановивши цілі підприємства, а також, маючи пріоритетність їхнього досягнення, з'являється необхідність формулювання місії підприємства. При цьому остаточне визначення місії можливо за умови аналізу зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства.