2. Поняття й сутність стратегії підприємства. Співвідношення понять «стратегія», «політика», «тактика»

Слово «стратегія» походить від грецького „strategia” (stratos - військо й ago - веду), тобто це військовий термін. Стратегія - це вища сфера військового мистецтва, що вивчає закономірності й характер війни, розробляє теоретичні основи планування, підготовки й здійснення воєнних операцій, визначає стратегічні завдання. Уперше термін «стратегія» щодо керування яким-небудь комерційним підприємством використав в 1962 р. А. Чендлер-молодший у своїй праці «Стратегія й структура».

Існує безліч визначень терміна «стратегія»; це пов'язане з конкретним його застосуванням.

По А.Чандлеру, стратегія - це визначення основних довгострокових цілей разом з відповідним планом дій і розподілом ресурсів для досягнення цих цілей.

За І.Ансоффом, стратегія є набором правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності. При цьому існує чотири різні групи правил: правила, які використовуються при оцінці результатів діяльності; правила, за якими складаються відносини фірми з її зовнішнім оточенням; правила, за якими установлюються відносини й процедури усередині організації; правила, за якими фірма здійснює свою щоденну діяльність.

За Т. А. Приймак, стратегія - це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі й розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Стратегія формулює цілі й основні шляхи їхнього досягнення таким чином, що підприємство має загальний напрямок розвитку.

За З.Э.Шершньовою, стратегія - це комплекс програм, реалізуючи які компанія розраховує на значне поліпшення своїх позицій на ринках.

Основними компонентами планування й реалізації стратегії підприємства є тактика, політика, процедури й правила.

Тактика - процес розробки короткострокових планів, які пов’язані зі стратегій підприємства. Тактика визначає шляхи й кошти, форми й способи діяльності підприємства, які забезпечують його успішну стратегію.

Наступним етапом процесу реалізації стратегії й тактики є розробка, що перетворює стратегію на відкриту й детальну декларацію основних напрямків діяльності підприємства.

Потім формуються правила й процедури дій, необхідні для реалізації стратегії. Процедура - це кілька взаємозалежних дій, які доцільно й використати в конкретній ситуації. Дуже часто для працівників підприємства, розробляються правила, які гарантують виконання конкретних дій певним способом.

Кінцевий стратегічний план підприємства повинен містити: місію й цілі; стратегію (корпоративному, конкурентному й функціональну); тактику; політику.

3. Види стратегій підприємства

Існує велика кількість видів стратегій, які можуть застосовувати підприємства залежно від економічної ситуації. Американські дослідники А.А.Томпсон й А.Дж.Стрикленд класифікують різні стратегічні напрямки розвитку підприємства залежно від ознак:

• типу конкурентної переваги фірми;

• стадій життєвого циклу галузі;

• дій підприємства на міжнародному ринку;

• напрямків розвитку для фірм, що слідують за лідером;

• антикризових шляхів розвитку підприємства.

Виділимо стратегії, які сформовані за критерієм організаційного рівня їхньої розробки, що більше відповідає завданням менеджменту.

На підприємствах рішення з питань методів керування новими напрямками розвитку приймаються на чотирьох організаційних рівнях:

• корпоративна стратегія (стратегія для компаній і сфер діяльності в цілому);

• ділова стратегія (для кожного окремого виду діяльності);

• функціональна стратегія (для кожного функціонального напрямку діяльності);

• операційна стратегія (для відокремлених основних структурних одиниць).

На одногалузевому підприємстві існують тільки три рівні без корпоративного курсу. Це триває доти, поки до уваги не приймаються спроби диверсифікації своєї діяльністі.

Корпоративна стратегія є загальним планом керування для диверси-фіцированного підприємства. Корпоративна стратегія поширюється на все підприємство, охоплює всі напрямки діяльності, якими воно займається. Вона складається з дій затвердження своїх позицій у різних галузях промисловості й підходів, застосовуваних для керування справами підприємства.

Корпоративна стратегія створюється керівниками вищої ланки. Вони несуть головну відповідальність за аналіз повідо­млень і рекомендацій, що надходять від керівників низької ланки керування. Керівники ключових виробництв також можуть брати участь у розробці стратегії компанії, особливо якщо це стосується очолю­ваного ними виробництва. Найважливіші стратегічні рішення роз­глядаються і приймаються Радою директорів корпорації.

Для окремої компанії, що займається одним видом бізнесу, корпоративна і ділова стратегії збігаються, тому що стратегія компанії розробляється для одного виду діяльності. Роз­ходження між корпоративною і діловою стратегією існує тільки в диверсифікованій компанії.

Ділова стратегія націлена на встановлення і зміцнення кон­урентоспроможної довгострокової позиції компанії на ринку. Для досягнення цієї мети ділова стратегія розробляється за на­ступними основними напрямками:

1. Реагування на зміни, що відбуваються в даній галузі, в економіці в цілому, у політиці й в інших значимих сферах.

2. Розробка конкурентоспроможних заходів і дій, ринкових підходів, що можуть дати міцну перевагу перед конкурентами.

3. Об'єднання стратегічних ініціатив функціональних відділів.

4. Рішення конкретних стратегічних проблем, актуальних у даний момент.

Розробка ділової стратегії, що дає конкурентну перевагу, вимагає:

вирішення питання про те, де фірма має найбільші шанси ви­грати конкурентну боротьбу;

розробки таких характеристик пропонованої продукції, що здатні залучити покупця і виділити компанію із середовища інших конкурентів.

Тому таку стратегію часто називають ще і стратегією конкуренції.

Функціональна стратегія розробляється окремими функціональними відділами і службами підприємства на основі корпоративної і ділової стратегії (це, наприклад, маркетингова, виробнича, фінансова, інноваційна та інші стратегії). Метою функціональної стратегії є розподіл ресурсів відділу (служби), пошук ефективного поводження функціонального підрозділу в рамках загальної стратегії.

Операційна стратегія належить до ще більш конкретних стратегічних альтернатив і підходів у керуванні ключовими оперативними одиницями (відділами продажів, центрами розподілу) при рішенні щоденних оперативних завдань, які мають стратегічну важливість (рекламні компанії, покупка сировини, керування запасами, профілактичний ремонт, транспортування).

Всі рівні стратегій утворюють їхню ієрархічну структуру: корпоративна стратегія складається з ряду ділових і функціональних стратегій. В наслідок цього усі види стратегій необхідно розробляти і реалізовувати як взаємозалежні, взаємообумовлені і погоджені складові частини загальної корпоративної стратегії підприємства.