3.7 Розробка схем передачі стрілок маневрового району на місцеве керування

При великій маневровій роботі на станціях, передбачають передачу стрілок на місцеве керування з маневрової колонки, встановленої в районі централізованої маневрової роботи. При передачі стрілок 33,35 на місцеве керування черговий натискає кнопку 1РМК і включає коло для збудження реле дозволу маневрів РМ. В колі цього реле перевіряється:

• плюсове положення всіх охоронних стрілок;

• відсутність маршруту прийому на колію з іншого кінця станції;

• встановлення стрілок 33,35, які передають на місцеве керування в мінусове положення;

• не замкнення стрілок в іншому маршруті.

Кола передачі стрілки на МК включають наступні реле:

– РМ – дозволу маневрів – призначене для сприйняття команди переходу на МК, перевірки положення стрілок, що передаються на МК та незамкнутості в маршрутах секцій, до яких належать ці стрілки.

– МИ – виключення маршрутів – для виключення встановлення маршрутів, ворожих МК, та перемикання з центрального керування на місцеве.

– РВ – сприйняття дозволу маневрів.

– СМУ – стрілочне реле МК.

– МУС – маневрове керуюче сигнальне.

– Д – децентралізуюче.

– ГВ – включення гудка.

РМ спрацьовує і вимикає МИ, фронтовими контактами замикає коло для збудження децентралізованого реле Д і маневрового управляючого реле СМУ. Керівник маневрів переводить рукоятку сприйняття в положення дозволяючи маневри. При цьому спрацьовує реле РВ, що вмикає лампу ВЛ, чим контролюється сприйняття маневрів в колонці і замикається коло для збудження реле Д. В колі першочергового збудження реле Д контролюється спрацювання реле РМ, РВ, СМУ і не спрацювання реле МИ. Реле Д фронтовим контактом перемикає лампу РНЛ на безперервне горіння, що вказує на закінчення передачі стрілки на місцеве керування.

Передача з місцевого на централізоване керування здійснюється з витягненням кнопки 1РМК і переводом стрілки в мінусове положення. Далі йде зворотній процес наведений вище [2].

При переході з МК на центральне керування, стрілки повинні знаходитись в тому ж положенні, що й до переходу, а секції повинні бути вільними від рухомого складу.

Схем передачі стрілок маневрового району на місцеве керування приведена в додатку К.

3.8 Розробка схем включення вогнів вхідних, вихідних та маневрових світлофорів

Схеми включення ламп світлофорів відноситься до відповідальних кіл. Вони повинні контролювати умови безпеки, комутувати кола ламп, контролювати цілісність їхніх ниток і в разі потреби змінити сигнальні показання світлофора. Після маніпуляції ДСП на апараті керування схемою ЕЦ формується команда на відкриття світлофора. Конкретизація команди виконується при виборі сигнальних показань. Це окрема група реле, що збуджуються в залежності від установленого маршруту і сигнального показання наступного світлофора. Контактами цих реле забезпечуються включення на світлофорі відповідного показання.

Окремим вузлом здійснюються контроль фактичного горіння кожної лампи. Це необхідно для того щоб переконатися, що він дійсно горить. За допомогою кола зворотного зв'язку здійснюється принцип протиповторної роботи світлофора. Після закриття сигналу порушується дія зворотного зв'язку.

Схема керування вогнями вхідного світлофора побудована з центральним живленням ламп, і резервуванням червоної лампи вогню батареї в релейній шафі. Схему керування вогнями вхідного світлофора Ч наведено в додатку І. Для керування вогнями вхідного світлофора в релейній шафі встановлюють сигнальні понижуючі трансформатори типу СТ-5 по числу вогнів. У вторинні обмотки трансформаторів послідовно зі світлофорними лампами включені вогневі реле типу АОШ-180/0,45.

На посту ЕЦ включають повторювачі вогневих реле ЧКО, ЧЖЗО, Ч2ЖБО. Лампи зеленого вогню, жовтих вогнів і червоного мають дві нитки, основну і резервну, а білого тільки основну.

Нитки червоного вогню мають контрольні реле для основної нитки РО, резервної РКО. Для контролю живлення з посту по змінному струмі для живлення червоної лампи служить реле СА.

Для контролю живлення полюсів РПХ, РОХ – реле БА, а для контролю живлення з перегону ЛПХ, ЛОХ. Реле ДСН – подвійного зниження напруги. СОЖ – включає резервну нитку жовтих вогнів, є повторювачем реле ЧСОЖ.

Уся ця апаратура знаходиться в РШ у вхідного світлофора. На посту ЭЦ знаходяться реле комплекту мигання ЧКПС, ЧКМР, КМГ, ЧКМГ.

Крім основного сигнального реле ЧС, ввімкненого через блок Ч (ВД), включені додаткові реле:

– ЧЗС – зеленого вогню;

– ЧКМГС – включення мигаючих вогнів;

– ЧСО – включає жовтий вогонь, якщо перегорить лампа зеленого вогню, чи пропаде мигання;

– ЧРУ – дозволяюче вказівне;

– ЧВКП – вимикання неправильного показання;

– ЧГМ, ЧГМ1 – маршрутні по головній колії;

– ЧПС – запрошувальне сигнальне;

– ЧСО – відповідності, переключає вогні вхідного світлофора при ушкодженні ламп.

Вихідні світлофори мають різноманітну сигналізацію в залежності від місця встановлення, типу автоматичного блокування і т.д.

Схема керування вогнями вихідного світлофору Ч4 наведена в додатку Л. Для управління вогнями вихідного світлофора Ч4 використовуються блок ВIІ, у якому встановлені сигнальні реле С, МС, і ЛС, О. Поза блоком включені повторювальні реле НІО - вогневе, НІС і НІЛС - сигнальні, і крім того, додаткові реле НІСОЖ - для переключення ниток ламп світлофора.

З блоками ВД і ВІI світлофора Ч4 також ув'язується реле ЧІГМ, для контролю встановлення маршруту по плюсовому положенню усіх стрілок.

Живлення ламп світлофора здійснюється через трансформатори, що понижають, СТ - 4. Горіння ламп контролюють вогневі реле ОМ2 - 40, включенні в кола первинних обмоток сигнальних трансформаторів.

Схема управління вихідними дозволяючими вогнями будується за принципом двополюсного вмикання при загальному оберненому проводі. Вибір дозволяючого показання здійснюється за допомогою сигнальних реле С - поїзного, МС - маневрового. Жовтий і зелений вогонь вибирається реле ЛС.

Схема вмикання запрошувального вогню будується з умовою того, що черговому дається можливість включити тільки один запрошувальний сигнал. У зв'язку з цим реле ПС вихідних світлофорів включаються за схемою, що припускає перебування під током тільки одного реле. Живлення запрошувальних вогнів здійснюється від окремих запобіжників.

Схема керуваня маневровим світлофором М3 наведена в додатку Л. Для включення білого вогню маневрового світлофора припускається схема з однополюсним вмиканням, контактом реле С блоків МІІI. При такому вмиканні комутуються тільки прямі проводи вогнів (первинних обмоток сигнального трансформатора), обернений провід загальний. Для контролю горіння ламп світлофора, контакти вогневих реле вмикаються в струмову петлю.

4 Проектування кабельних мереж

4.1 Проектування та розрахунок кабельної мережі сигналів

Кабельну мережу сигналів наведено в додатку М.

Кабельні мережі пристроїв СЦБ служать для з’єднання жилами кабелю поста централізації і польових пристроїв ЕЦ: світлофорів, стрілочних приводів, приладів рейкових кіл, релейних шаф і т.д.

Кабельні мережі проектуються по двонитковому плану станції, на якому розставлені світлофори, стрілочні приводи, апаратура рейкових кіл, зазначена відстань їх від поста ЕЦ.

Проектування кабельних мереж виконувалося в наступній послідовності: по-перше було вибрано трасу магістрального кабелю і місця установки розгалужуючих муфт.

Для розробки траси прокладки кабелю на схематичному плані вказано місця розміщення стрілочних електроприводів, світлофорів, ДТ, трансформаторних шухляд з вказівкою їхніх ординат. Потім було вибрано трасу прокладки магістрального кабелю і умовною лінією ( - N - ) вказано її на плані.

Траса магістрального кабелю проходить по узбіччю крайніх колій, вона являється прямолінійною і паралельною найближчим залізничним коліям.

При необхідності колії перетинаються під прямим кутом, при цьому уникається прокладення кабелю під вістряками і хрестовинами стрілочних переводів.

Розрізняють кабельну мережу світлофорів, рейкових кіл, стрілочних електроприводів.

Потім, зроблено розміщення розгалужуючих муфт.

В кабельних мережах для групування однотипних об’єктів використовуються разгалужуючі муфти РМ; кінцеві і проміжні УКМ-12, УПМ-24, а також трансформаторні шухляди ТЯ. Від посту до РМ прокладається груповий кабель, а від РМ до кожного об’єкту (об’єктам)– індивідуальні кабелі, місця прокладки яких наносяться на план.

При розділці кабелів в РМ на ізолюючих колодках кожний провід індивідуального кабелю з’єднується з проводом групового кабелю. При виборі муфт РМ враховано число отворів у муфті і число затискачів для кріплення проводів кабелю.

Далі було проведено обчислення довжин кабелю між об’єктами.

Довжина кабелю L_k1, м між постом ЕЦ і розгалужуючою муфтою, а також між розгалужуючими муфтами L_k2, м, визначені по формулам:

L_К=1.03(L+6n+L_В+1,5+1), (4.1)

L_К=1.03(L+6n+2(1,5+1)), (4.2)

де L – відстань між об’єктами ЕЦ по визначеним ординатам на однонитковому плані станції, м;

L_В – довжина кабелю для введення в пост ЕЦ, м;

6n – відстань переходу під коліями (6 м – колія і міжколія, n – кількість колій, що перетинаються), м;

1.5 – підйом кабелю із дна траншеї і розділка, м;

1 – запас у муфти на випадок перерозділки, м;

1.03 – коефіцієнт, що враховує збільшення на 3% довжини кабелю на загиби в траншеї.

Отримані результати при підрахунку округляються до числа кратного п’яти.

Щодо визначення жильності кабелю, то потрібна кількість проводів у кабелях, визначається по схемах включення об’єктів централізації, а перетин проводів живлення (кількість жил у проводі) з розрахунку.

Кабелі до 10 жил повинні мати одну запасну жилу, від 10 до 20 жил – дві запасні жили, понад 20 жил – три запасні жили (ТУП-СЦБ).

Розрізняють кабелі з простою скруткою жил ємністю 3, 4, 5, 12, 16, 30, 33 і 42 жили і кабелі парної скрутки – 1х2, 3х2, 4х2, 7х2, 10х2, 12х2, 14х2, 19х2, 24х2, 27х2 і 30х2; кабель називають, наприклад десятипарником.

Кількість проводів до світлофора залежить від типу світлофора, наявності запрошувального сигналу, відстані від поста ЕЦ і визначається по схемах типових рішень.

Граничне віддалення вихідних, маршрутних і маневрових світлофорів з лампами 15 Вт, 12 В і сигнальними трансформаторами СТ-4 при живленні з поста централізації через вплив ємності кабелю обмежено 3,0 км (по кабелю).

Дублювання жил у проводах до сигнальних трансформаторів не робиться.

Для керування маневровим світлофором потрібно три жили, для керування вихідним світлофором чотиризначним – шість жил, п’ятизначним – сім жил.

Жильність кабелю від поста ЕЦ до релейних шаф вхідних світлофорів визначається схемою включення світлофорів і схемою ув’язування пристроїв електричної централізації з перегінними пристроями.