Вступ
В економічному житті країни важлива роль належить залізничному транспорту. Швидкість та безпечність руху поїздів на станціях залежить від пропускної здатності і безпеки пересування по станції. До таких пересувань відноситься: рух поїздів по стрілочних переводах, одночасність пересувань і наявність двох різних типів пересувань (поїзних і маневрових). Серед пристроїв залізничної автоматики і телемеханіки системи керування об'єктами на станціях відіграють найважливішу роль. Ядром станційних систем автоматики є централізація стрілок і сигналів, під якою розуміються сукупність пристроїв центрального керування стрілками і сигналами і їхній контроль. Централізація забезпечує економічне і безпечне керування на відстані стрілочними переводами і світлофорними лампами, а також логічні взаємозалежності між станційними об'єктами відповідно до вимог безпеки руху. Розвиток централізації стрілок і сигналів має свою історію, одна з її частин – електрична централізація, розвиток якої, можна розбити на етапи. Один з таких етапів створення блокової маршрутно-релейної централізації (БМРЦ). Виникнення БМРЦ обумовлене розробкою малогабаритних штепсельних реле НМШ і широким упровадженням релейної централізації. Основою системи є закриті релейні блоки, у яких змонтовані типові схемні вузли. В даний час розвиток електричної централізації ведеться в мікропроцесорах і елементах як низкою, так і високого ступеня інтеграції [1].