2. Індивідуальна частина

2.1. Розрахунок потрібної кількості піску та сховищ для зберігання піску.

Запас піску на сховах пункту екіпіровки визначаємо в залежності від місячного обсягу перевозочної роботи та норм витрати піску на 10⁶ ткм експлуатаційної роботи Е_п , м³ за формулою:

,

де А_міс – місячний обсяг перевозочної роботи, ткм;

Н_п – норма витрати піску на 10⁶ ткм експлуатаційної роботи, м³;

Т_сб = 3 місяці – число місяців роботи сховища без поповнення піску.

Місячний обсяг перевозочної роботи приймаємо по розрахункам із розділу 1.3. Норми витрати піску для вантажних електровозів Н_п=0,63 м³, для пасажирських електровозів Н_п=0,44 м³.

;

;

.

Для зберігання піску рекомендується типові сховища бакенного типу при наявності типових сховищ ємністю 120 м³, 400 м³, 1200 м³ та розрахованого загального потрібного запасу піску в пункті екіпіровки потрібно мати 5 сховищ по 1200 м³.

Для визначення кількості барабанних сушил для сушки піску розраховуємо добову продуктивність піскосушилки в залежності від добової витрати піску та створення необхідного запасу піску на зимовий період Д_бс, м³ за формулою:

,

де – коефіцієнт, який враховує кожну добову закладку піску на

зимовий період;

;

;

.

Необхідну кількість барабанних сушил Н_бс, шт. визначаємо за формулою:

,

де - щільність сухого піску;

Д_бсс – часова продуктивність одного барабанного сушила;

t=22 год – добовий час роботи барабанного сушила.

В пунктах екіпіровки застосовують барабанні сушила наступних типів: СОБУ-1 (Д_бсс=1500 кг/год), СОБУ-1М (Д_бсс=2300 кг/год), СОБУ-3 (Д_бсс=3000 кг/год). В данній курсовій роботі приймаємо барабанне сушило СОБУ-3.

2.2. Визначення кількості спеціалізованих стійл та вибір обладнання пункту екіпіровки.

Кількість спеціалізованих стійл для виконання екіпіровки суміщеною з ТО-2 К_ст, стійл визначаємо за формулою:

,

де М_ек – добова програма локомотивів, ек;

t_ек=2 год – час норми простою локомотива під екіпіровкою

суміщеною з ТО-2;

- коефіцієнт, який враховує нерівномірність заходу

локомотивів під екіпіровку.

В практиці експлуатаційної роботи локомотивів, як правило суміщається з виконанням ТО-2. Відповідно до існуючих нормативів періодичність ТО-2 в данній курсовій роботі приймаємо періодичність виконання ТО-2 36 год. На цій підставі добова програма екіпіровок М_ек, лок визначається за формулою:

,

де - сумарний парк локомотивів, лок.

Сумарний парк локомотивів приймаємо по розрахункам із розділу 1.2.

;

;

;

.

2.3. Визначення контингенту працівників пункту екіпіровки

До складу екіпіровних бригад при екіпіровці суміщеною з ТО-2 входять: екіпіровщики піску та мастила, а також слюсарі-ремонтники для виконання робіт за ТО-2, слюсарі-елекрики, слюсарі-ходовики, слюсарі-кришовики, слюсарі-акумулятощики. При визначенні контингенту працівників пункту екіпіровки необхідно враховувати, що пункт працює цілодобово без вихідних днів, для цього приймаємо типову чотирьох змінну схему організації праці з терміном зміни 12 годин. Явочна кількість працівників пункту екіпіровки залежить також від фронту екіпіровки, тобто кількості спеціалізованих стійл, тобто очолює пункт екіпіровки старший майстер, а зміни очолюють змінні майстри, на цій підставі явочна кількість працівників приведена в таблиці 14.

Посада	К-сть
Старший майстер	1
Змінні майстри	4
Екіпіровщики піску	12
Екіпіровщики мастила	12
Машиністи піскосушилок	4
Слюсарі-елекрики	12
Слюсарі-екіпіровщики	12
Слюсарі-ходовики	12
Слюсарі-кришовики	12
Слюсарі-акумулятощики	12

Таблиця 14

Сумарна явочна кількість виробничих працівників пункту екіпіровки складає .

Сумарна кількість виробничих працівників пункту екіпіровки Н, чол визначаємо за формулою:

,

де - коефіцієнт, який враховує кількість працівників, що

знаходиться у відпустках, відрядженнях або хворіють.

_.

2.4 Заходи з охорони праці та протипожежної безпеки в пункті екіпіровки.

Охорона праці

Охорона праці на підприємстві повинна керуватися вимогами ГОСТ 32.20-83 «Технічне обслуговування і поточний ремонт електровозів, тепловозів та моторвагонного рухомого складу. Загальні вимоги безпеки» і ГОСТ 12.3.002-75 «Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки».

Поряд з вимогами зазначених стандартів при виконанні робіт з технічного обслуговування і поточного ремонту тягового рухомого складу повинні дотримуватися і іншим стандартам систем стандартів безпеки праці і нормативно-технічних документів, докладний перечень яких наведено у довідковому додатку ГОСТ 32.20-83.

Вимоги до технологічних процесів технічного обслуговування і поточного ремонту тягового рухомого складу

ТРС до постановки на технічне обслуговування ТО-3 , ТО-4, поточний ремонт ПР-1, ПР-2, ПР 3 повинен бути очищений від бруду, пилу, снігу і льоду, електричні машини та апарати повинні бути очищені стисненим повітрям.

Введення (вивід) ТРС в депо і ПТО слід проводити по команді однієї особи - чергового по депо (його помічника) або старшого майстра ПТО і під

спостереженням змінного майстра (бригадира). Швидкість пересування ТРС при введенні (виведення) в стійла і на відкриті позиції не повинна перевищувати 3 км/год. Пересування поштовхами не допускається. Під час введення (виводу) ТРС в стійла створки воріт повинні бути надійно закріплені у відкритому положенні. Перебування людей на даху і підніжках рухомого складу, а також в прорізі воріт не допускається. При температурі зовнішнього повітря нижче 8°С кожне відкривання воріт повинно супроводжуватися автоматичним включенням повітряної теплової завіси. Перед введенні (виводі) ТРС повинні бути сповіщені працівники, що перебувають у даному стійлі або на рухомому складі, встановленому тут раніше. Працівники повинні вийти з оглядової канави, на яку вводиться або виводиться рухомий склад, зійти з даху рухомого складу. У електропоїзді повинні бути відключені високовольтні перемички.

Введення (вивід) в будівлю депо і ПТО електровозів постійного і змінного струму і тепловозів з електричною передачею повинен проводитися при живленні від стороннього джерела постійного струму напругою до 250 В.

Введення (вивід) електропоїздів постійного струму на стійла ТО-2, 3, 4 і ПР-1 може проводитися при живленні від контактного дроту з робочою напругою або маневровим локомотивом, а на стійла ПР-2 і ПР-3 - тільки маневровим локомотивом. На кожному стійлі депо і ПТО, що має контактний дріт, повинна бути сигналізація про наявність або відсутність напруги в контактній мережі.

Джерела живлення постійного струму напругою до 250В для електровозів і тепловозів з електричною передачею повинні мати кабель або тролейний дріт, під’єднаний до розетки локомотива. Підвіска тролейного проводу, що перебуває під напругою, повинна виключати можливість торкання його ремонтним персоналом. Подавати і знімати напругу з контактної мережі депо і ПТО повинен черговий по депо, його помічник або інший спеціально виділений і навчений для цієї мети працівник.

При введенні на стійло ТРС повинен повністю поміститися усередині будівлі депо або ПТО. При цьому повинні дотримуватися наступні відстані, що забезпечують вільний прохід персоналу в депо і ПТО:

- відстань від осі автозчеплення до обріза (першого ступеня) канави - не менше 1,2 м;

- відстань між двома локомотивами, електропоїздами або розщепленими секціями локомотивів і вагонами електропоїздів, встановленими на одному шляху,- не менше 2 м.

Після введення в стійло технічного обслуговування і текучого ремонту ТПС повинен бути загальмований ручним гальмом або під колеса підкладені гальмові башмаки. До початку технічного обслуговування і поточного ремонту тягових електродвигунів, підвагонного устаткування, допоміжних машин і апаратури електрорухомого складу в депо, ПТО або на дорогах під контактним проводом повинні бути виконані наступні операції. На електровозах і електропоїздах: вимкнено допоміжні машини; опущені струмоприймачі і перекриті крани до клапанів струмоприймачів; знята реверсивна рукоятка, заблоковані кнопкові вимикачі; зняті ємнісні заряди з силовий і допоміжних ланцюгів; відкриті двері апаратних камер; на електровозах і електропоїздах змінного струму додатково: заземлений головний введення тягового трансформатора.

Примітивно до участку пункту екіпіровки необхідно пояснити основні міри з охорони праці, вказати технічні засоби для їх забезпечення; особливо слідує звернути міри безпеки при роботі з горючими матеріали та їх екіпіруванню, приладам, які знаходяться під тиском, електроустановкам.