- •2. Електростатика
- •2.1. Закон взаємодії електричних зарядів
- •2.2. Основні характеристики електричного поля
- •2.3. Закон Гаусса
- •2.3.1. Закон Гаусса в інтегральній формі
- •2.3.2. Закон Гаусса в диференціальній формі
- •2.3.3. Перетворення (теорема) Гаусса-Остроградського
- •2.4. Робота сил та потенціал електростатичного поля
- •2.5. Градієнт потенціалу. Еквіпотенціальні поверхні
- •2.6. Рівняння Пуассона та Лапласа
- •2.7. Граничні умови електростатики
- •2.7.1. Нормальні складники векторів та
- •2.7.2. Тангенціальні складники векторів та
- •2.7.3. Граничні умови для потенціалу
- •2.7.4. Граничні умови на поверхні ідеального провідника
- •2.8. Поняття електричної ємності. Енергія електростатичного поля
- •2.9. Висновки
- •2.10. Контрольні питання та завдання
2.2. Основні характеристики електричного поля
На
підставі закону Кулона (2.1) встановлено,
що один або декілька зарядів, які
розташовані будь-яким чином у деякому
об’ємі, спричинюють у просторі електричне
поле. Нерухомі
та незмінні
у
часі
електричні заряди, які існують в деякій
області простору створюють електростатичне
поле. Якщо в це поле внести пробний
точковий заряд
,
то на нього впливаєсила,
яка дорівнює рівнодійний
усіх сил від кожного з цих зарядів.
Необхідно оцінити це поле, як поле
електричної
природи,
для цього вводять поняття – напруженість
електричного поля
.
Тобто
напруженість
електричного поля
– це характеристика силової
дії
поля на пробний точковий заряд
,
якщо припустити, що внесення його у поле
не впливає безпосередньо на розташування,
зарядів які створюють це поле
,


. (2.4)
Напруженість
електричного поля
залежить від середовища, на що вказує
діелектрична проникність (
),
тобто на границі розподілу середовищ
з різними значеннями
,
функція напруженості поля має розрив.
Для зручності деяких розрахунків
доцільно застосовувати іншу характеристику
поля –
вектор
електричного зміщення,
який також характеризує електричне
поле, але не залежить безпосередньо від
параметра середовища
. (2.5)
Із порівняння (2.4) та (2.5) маємо
. (2.6)
Формула (2.6) – має назву перше матеріальне рівняння.
Одиниця
вимірювання
–
,
тобто він характеризуєоб’ємну густину
заряду.
Сила взаємодії зарядів, а відповідно напруженість електричного поля у різних середовищах різна. Це можна пояснити тим, що під впливом електричного поля речовина поляризується. Створене в результаті додаткове електричне поле накладається на первинне. Тому сумарне електричне поле буде відмінним відносно поля у вакуумі.
Для однорідного лінійного ізотропного середовища (середовища, фізичні властивості яких у будь-якій точці однакові в усіх напрямках, називають ізотропними) та монохромного поля вектор поляризованості речовини дорівнює:
, (2.7)
де
–діелектрична
сприйнятливість.
За Національним стандартом України ДСТУ 2843 поляризованість – векторна величина, якою характеризують ступінь електричної поляризації речовини і яку визначають як границю відношення електричного моменту певного об’єму речовини до цього об’єму, коли останній прямує до нуля.
Діелектрична сприйнятливість (за Національним стандартом України ДСТУ 2843) – це величина, яка характеризує здатність діелектриків (за винятком сегнетоелектриків) поляризуватися в електричному полі, що є скалярною для ізотропної речовини і яку визначають як відношення модуля поляризованості до модуля напруженості електричного поля та тензорною для анізотропної речовини.
Для такого середовища можна записати:

![]()
, (2.8)
де
– абсолютна діелектрична проникність,
–відносна
діелектрична сприйнятливість,
–відносна
діелектрична проникність.
–діелектрична
проникність у вакуумі (електрична стала)
Таким
чином, абсолютна
діелектрична проникність
– це величина, яка характеризує
діелектричні властивості діелектрика,
яка є скалярною
для ізотропної
речовини і дорівнює відношенню модуля
електричного зміщення до модуля
напруженості електричного поля, та
тензорною
для
анізотропної
речовини,
тобто – це перше матеріальне рівняння
(2.6):

Параметр
характеризує діелектричне середовище.
За станом змінення параметрів,
середовища
можна класифікувати як: однорідне
або неоднорідне
(властивості середовища можуть змінюватись
від точки до точки – неоднорідне
середовище, або бути незмінними –
однорідне середовище); ізотропне
або анізотропне;
лінійне
або нелінійне (якщо
між значеннями величин, що
характеризують зовнішній
вплив на середовище, які спричиняють
його зміну, існує
зв’язок).
Параметри середовища можуть бути також стохастичними (мають випадковий характер): стаціонарними та нестаціонарними.
Поле може бути гармонічним – величина, яка характеризує поле має одну гармоніку (монохромним), або може мати багато гармонік, його характеризують спектральною густиною.
Для
монохромного поля та неоднорідного
лінійного ізотропного середовища
діелектрична проникність у загальному
випадку є функція узагальнених
криволінійних координат
:
. (2.9)
Для
монохромного поля та однорідного
нелінійного ізотропного середовища
діелектрична проникність залежить від
значення параметра поля, тобто
:
. (2.9а)
Для монохромного поля та однорідного лінійного анізотропного середовища маємо
, (2.10)
де
сукупність чисел
має назвутензор
.
У скороченій формі:
. (2.10а)
Запровадження вектора зміщення доцільне для вивчення поля в неоднорідних середовищах.
Нехай
маємо поле точкового заряду, розрахуємо
умовну кількість силових ліній, що
перетинає деяку сферу радіусом
з центром у точці розташування джерела.
Кількість силових ліній, які перетинають
деяку поверхню, визначаєпотік
векторного поля.

Рисунок
2.2. До визначення потоку а
–
,
б –

Стосовно
сфери (рис. 2.2а)
потік вектора

, (2.11)
потік
вектора
(рис. 2.2б)
.
(2. 11а)
Додатними
вважають лінії, які виходять з об’єму,
обмеженого деякою поверхнею, а від’ємними,
– які в нього входять. Зауважимо, що
кількість ліній
,
тобто потік
,
які перетинають сферичну поверхню,
дорівнює алгебраїчнійсумі
зарядів,
які є всередині об’єму, обмеженого цією
поверхнею (2.11a).
