1. Загальними показниками:

1. Формат;

2. Товщина форми (та її допустима нерівномірність)

Наприклад, для офсетного методу друку товщина друкарських форми варіюється від 0,15-0,3 мм, для флексографічного – 0,5-6,5 і більше.

3. Наявність контрольних елементів та їх правильне розміщення на друкарській формі (мітки приведення фарб, мітки для наступної обробки відбитка);

4. Тестові шкали.

2. Друкарсько-експлуатаційними:

1. Тиражестійкість – характеризується максимальною кількістю відбитків, котрі можна отримати з друкарської форми без значного погіршення якості віддрукованого зображення.

Тиражестійкість залежить:

• Від характеру зображення;

• Способу друкування;

• Технології виготовлення друкарських форм;

• Властивостей формного матеріалу;

• Режимів друкарського процесу;

• Властивостей композиційних матеріалів, що використовуються в процесі друку;

2. Мікротвердість друкарської форми – показник друкарської форми, що характеризує її міцність та пластичність і залежить від природи формного матеріалу. Для форм флексографічного друку важливим також є показник співвідношення оборотних і залишкових деформацій друкарської форми та час релаксації її друкарських елементів.

3. Стійкість форми до розчинників друкарської фарби, котрі можуть викликати у процесі задруковування чи змивання друкарських форм набухання (флексографічний друк), або руйнування друкувальних/пробільних елементів форм плоского офсетного друку.

4. Будова друкувальних і пробільних елементів – це перш за все їх глибина (виражається в мм чи мкм), а також їх геометричний профіль .

3. Репродукційно-графічними характеристиками.

Дані показники характеризують якість відтворення на друкарських формах векторного або растрового зображення.

1. Роздільна здатність – найважливіший показник якості друкарських форм. Він характеризує можливість форми до роздільного відтворення штрихових елементів зображення і визначається числом ліній на одиницю довжини.

2. Видільна здатність – характеризує властивість друкарської форми передавати окремо розташовані штрихові елементи поряд з якими немає інших елементів або мілких деталей.

Суть фотохімічних процесів копіювання

Копіювальний процес – процес переносу текстової та ілюстраційної інформації з фотоформи на формні пластини, що покриті світлочутливим шаром.

Елементи копіювального процесу:

• фотоформи;

• формні пластини;

• прилади для експонування та обробки копій.

Фотоформи – растрові або векторні негативи і дав позитиви, що виготовлені на прозорій підкладці. Вони можуть містити текстову або ілюстрацій ну інформацію. В залежності від полярності зображення фотоформи, що використовуються, розрізняють процеси позитивного і негативного копіювання.

Формна пластина – являє собою тонку металічну або полімерну пластину , на якій знаходиться світлочутливий копіювальний шар і у багатьох випадках інші допоміжні шари.

Експонуючі пристрої – забезпечують необхідний контакт між фотоформою і світлочутливим шаром пластини і дозоване експозиційно-активне випромінювання світлочутливого шару.

Пристрої для обробки копій – призначені для механізованої або автоматизованої обробки формних пластин після експонування.

Формна пластина після копіювального процесу стає друкарською формою!!!

Копіювальний процес включає дві основні стадії:

• Контактне експонування світлочутливого шару формної пластини через фотоформу (негатив або діапозитив)/проекційне копіювання;

• Видалення шару (шляхом промивання водою або проявником) майбутніх пробільних елементів.

Фактори, що впливають на репродукційно-графічні властивості друкарських форм:

• Параметри копіювального шару;

• Мікрогеометрія поверхні підкладки формної пластини;

• Умови експонування і проявлення;

• Характеристики фотоформи, що використовуються для копіювання.

Рис. 1.11 – Способи контактного копіювання: а - позитивний; б - негативний. 1 - підкладка; 2 - копіювальний шар; 3 - фотоформа діапозитивна; 4 - фотоформа негативна

Відомості про копіювальні шари

Основні компоненти шарів:

1. Не світлочутливий плівкоутвоюючий полімер.

Забезпечує фізико-хімічні властивості шару в об’ємі та на його поверхні. Наявність у складі повітряно-сухого шару поряд з полімером деякої кількості розчинника плівко утворюючого полімеру, що потрібен для утворення розчину плівки копіювального шару, що потребується для надання йому пластичності.

2. Світлочутливі з’єднання.

До їх складу можуть входити компоненти , які підвищують інтегральну світлочутливість , розширюють спектральну чутливість шару, а також прискорюють протікання фотохімічної реакції.

3. Різні цільові добавки.

Гарантують збереження властивостей шарів, забезпечують їх експлуатаційні властивості.

4. Фарбники.

Слугують для підфарбовування шарів, щ необхідні для візуального контролю якості його нанесення.

Різновиди копіювальних шарів

По найменуванню основних компонентів:

1. Гідрофільні сполуки з діазоз’єднаннями;

2. Шари на основі діазосполук;

3. Фото полімерні копіювальні шари.