1.4 Завдання зв’язку в бою й операції, порядок їх визначення

Відомо, що успіх вирішення будь-якого завдання в значній мірі залежить від того, наскільки чітко і правильно воно поставлене. Та, щоб правильно визначити завдання, потрібно чітко уявити, як його виконати. У такій складній справі, як організація зв’язку вміле до визначення завдань зв’язку має дуже важливе, і навіть визначальне значення.

Щоб правильно визначити завдання зв’язку, необхідно перш за все зрозуміти, що таке зв’язок, перед яким постають завдання, і чим саме, якими умовами ці завдання обумовлені. З цією метою доцільно пригадати, що в сучасному бою й операції, для яких характерні швидкі й різкі зміни обстановки, успішність дій військ знаходиться в прямій залежності від організованості цих дій, що безпосередньо визначається якістю управління. Та в досягненні потрібного рівня якості управління, важлива роль відводиться зв’язку як процесу доставки повідомлень. Відомості, що містяться в повідомленнях, забезпечують знання обстановки, дозволяють виробляти рішення, ставити завдання військам (знову ж таки з допомогою передачі повідомлень) на здійснення необхідних дій, направлених на досягнення мети операції (бою).

Таким чином, простежується чіткий ланцюжок залежності, який виразно показує, що успішне вирішення завдань, які стоять перед зв’язком (коли вони правильно визначені) впливає на досягнення мети операції (бою), мал 1.4.

Рівень якості зв’язку		Рівень якості управління		Успіх бойових дій		Мета операції (бою)
Мета операції (бою)		Завдання військам		Завдання системі управління		Завдання зв’язку
Мал 1.4 Залежність результатів бою (операції) від якості зв’язку й визначення завдань зв’язку.

Дана залежність дозволяє побачити послідовність визначення завдання зв’язку, їх витоки й підпорядкованість: мета операції (бою) досягається в процесі виконання військами бойових завдань; у відповідності з завданнями, що стоять перед військами, визначається завдання системи управління й через них – завдання системи зв’язку (або зв’язку в широкому розуміння слова).

У воєнному лексиконі поняття “ зв’язок” звичайно вживається в трьох значеннях. Перше значення застосовується в широкому розуміння цього слова “зв’язок”.

У “Пораднику зі зв’язку” визначено, “ зв’язок є основним засобом управління військами”. Чому засобом, коли раніше про зв’язок говорили, як про процес доставки повідомлень?

Пояснимо. Здійснення й забезпечення процесу доставки повідомлень покладається на спеціальні війська – військ зв’язку. Їх силами й засобами розгортаються й обслуговуються системи військового зв’язку, управління військами, та їх взаємодію під час підготовки та в ході виконання бойових завдань. Всі ці поняття – і війська зв’язку, і система зв’язку, і процес доставки повідомлень – об’єднані в єдине поняття “зв’язок”, трактоване в широкому розумінні слова.

Друге значення поняття “зв’язок” як процес доставки повідомлень, було розглянуто раніше й досить детально.

У третьому значенні під “зв’язком” розуміється канал вторинної мережі або канал передачі з підключеним до нього відповідним терміналом (телефонним апаратом, друкуючим або креслярсько-графічним пристроєм, факсимільним апаратом і т.д.). У даному значенні під “зв’язком” розуміється деяка матеріальна субстанція, спроможна (і призначена) забезпечувати доставку повідомлень конкретного виду.

Таким чином, цілком очевидно, що завдання, що стоять перед “зв’язком” це завдання системи й військ зв’язку, обумовлені завданнями , які стоять перед системою управління, а також вимогами, що висуваються до цієї системи щодо доставки повідомлень. Тобто, коли говориться про завдання зв’язку, то поняття “зв’язок” трактується в першому широкому розумінні слова.

У системі управління військами зв’язок має одне завдання – доставка повідомлень. Та це завдання поділяється (конкретизується) на окремі завдання. Чітко визначившись із ознаками, за якими ця конкретизація здійснюється, можна потім для будь-яких конкретних умов завжди повністю і правильно сформулювати завдання зв’язку.

Першою такою ознакою є характер конкретної оперативної інформації, що міститься в повідомленнях. За цією ознакою відповідно до завдань управління військами можна сформулювати такі окремі завдання зв’язку.

1. Передача (прийом) сигналів, команд, розпоряджень, донесень щодо підтримання високої мобілізаційної і бойової готовності військ.

2. Обмін інформацією із старшими, взаємодіючими й підлеглими штабами в час підготовки та в ході бойових дій військ.

3. Передача (прийом) сигналів ЦБУ, а також оповіщення військ про небезпеку ядерного нападу противника, про повітряну обстановку, радіаційне, хімічне та біологічне зараження.

4. Забезпечення обміну інформацією в інтересах збору і обробки розвідувальних даних.

5. Забезпечення обміну даними в автоматизованих системах управління.

6. Забезпечення передачі метеоданих і сигналів єдиного часу.

Варто однак визначити, що ці окремі завдання, особливо друге, є досить загальними. Вони конкретизуються стосовно до конкретних умов обстановки, умов дій військ, вирішуваних ними завдань і ступенем виконання самих завдань зв’язку. Основну ознаку цієї конкретизації можна сформулювати так: яким військам (підрозділам, частинам, з’єднанням), якими їх діями і на яких етапах зв’язок повинен забезпечити управління.

Наприклад, в умовах переведення військ з мирного на воєнне положення постає таке конкретне завдання зв’язку, як забезпечення безперервного управління відмобілізуванням військ, їх доукомплектуванням, проведенням бойового злагодження та займанням вихідних рубежів або районів оперативного (бойового) призначення.

Із початком же бойових дій головна увага зосереджується на безпосередньому управлінні боєм (операцією). Причому на кожному етапі бою (операції) завдання зв’язку також поділяються на окремі завдання у відповідності з конкретними умовами.

Таким чином, формулювання конкретних завдань із зв’язку передбачає перш за все визначення: якій посадовій особі (органу управління), від яких пунктів управління, з ким, з якою метою, на яких рубежах або в який період операції (бою) та до якого часу забезпечити зв’язок.

Як бачимо, завдання зв’язку не тільки різноманітні, але й динамічні. Ця динамічність полягає в зміні змісту завдань, їх обсягу, умов виконання на різних етапах підготовки й ведення операцій, бою (швидка динаміка). У той же час завдання зв’язку постійно розширюється, ускладнюються з розвитком воєнного мистецтва, засобів збройної боротьби та засобів управління (повільна динаміка). Це обумовлено такими факторами, як наявність постійного протиріччя між все зростаючим обсягом інформації, необхідної для прийняття обґрунтованого рішення, скороченням часу, відведеного на її збирання й обробку (скорочення тривалості циклу управління взагалі).

Крім того, характерною невіддільною рисою нашого часу є запровадження засобів автоматизації у всі галузі управлінської діяльності, і в тому числі і в військову. Це ставить нові завдання перед зв’язком, перерозподіляє ролі різних видів зв’язку в управлінні військами.

У системах управління військами використовуються всі види і роди зв’язку. Роль і значення кожного з них визначається його технічними можливостями, а також вимогами стійкого, безперервного, оперативного й прихованого управління військами в конкретних умовах бойової обстановки

Так, телефонний зв’язок відрізняє, перш за все висока оперативність. Вона наближає управління до умов особистого спілкування. Телефонні переговори в оперативній і тактичній ланках управління складають основну частину від загального обсягу інформації.

Букводрукуючий телеграфний зв’язок широко використовується при обміні документальними повідомленнями. Проте, широке впровадження в останні роки засобів автоматизації управління військами привело до появи в системах військового зв’язку таких видів зв’язку як передача даних і факсимільний зв’язок. Їх широке застосування неминуче приведе до зниження питомої ваги телеграфного зв’язку в загальному інформаційному обсязі, а також у деякій мірі й телефонного. При цьому наявність на автоматизованих робочих місцях посадових осіб пунктів управління комплексу засобів із передачі, прийому й відображенню інформації (дисплей, креслярсько-графічний апарат, алфавітно-цифровий друкуючий пристрій і т. ін.) значно підвищує можливості інформаційного обміну.

У сучасних умовах успіх операції (бойових дій військ) має складну залежність від багатьох факторів, у тому числі від якості управління військами (мал. 1.5).

Воно ж, в свою чергу, багато в чому залежить від стану зв’язку між органами управління. Якість зв’язку, як процес, визначається набором деяких суттєвих властивостей. Найбільш суттєвими властивостями військового зв’язку є його своєчасність, достовірність і безпека. Виходячи з інтересів органів управління указані властивості повинні відповідати певному заданому рівню, при якому буде забезпечуватись ефективне управління військами (силами), зброєю. Іншими словами, система управління військами висуває до військового зв’язку вимоги щодо його своєчасності, певності та безпеки.

Очевидно, що ці вимоги повинні бути науково обґрунтовані, підтверджені практично й відповідати реальним умовам і завданням, вирішуваними військами, силами або бойовими засобами.