5.3 Розвідзахищеність системи зв’язку

Система зв’язку як технічна підсистема системи управління військами є першочерговим об’єктом розвідки противника. Як свідчить досвід локальних війн і воєнних конфліктів останніх років протиборчі сторони ведуть посилену розвідку систем зв’язку противника, як з метою одержання розвідувальної інформації із циркулюючих у ній повідомлень, так і з метою виявлення системи управління в цілому. Останнє ведеться з метою забезпечення гарантованого подавлення системи і дезорганізації управління військами, силами і зброєю противника всіма доступними способами: фізичним знищенням елементів системи зв’язку і управління, подавленням ліній зв’язку засобами РЄБ.

Ураховуючи це, а також той факт, що противник володіє необхідними та найдосконалейшими силами і засобами РЄБ, ВТЗ і має рішучу мету щодо розвідки, знищення і подавлення ліній зв’язку, елементів системи зв’язку, необхідно приділяти постійну увагу забезпеченню розвідзахищеності систем зв’язку у мирний, так (і особливо) у воєнний час.

Розвідзахищеність - здатність системи військового зв’язку протистати всім видам розвідки противника. Система зв’язку повинна бути надійно захищена як від радіо і радіотехнічної, так і від інших технічних засобів розвідки противника.

С точки зору організації зв’язку захист від радіорозвідки противника має на меті, по-перше, приховати від противника зміст інформації, що циркулює в системі зв’язку, і, по-друге, протидіяти розкриттю противником структури системи зв’язку.

Перша мета досягається розробкою та виконанням заходів щодо безпеки зв’язку. Розкриття системи зв’язку радіорозвідкою противника починається з вивчення та визначення місць розташування окремих джерел радіовипромінювання (ДРВ). Частковими показниками розвідзахищеності для них є:

а) імовірність виявлення і визначення місцеположення ДРВ за час менший допустимого (Тдоп).

Рвиявл( t Тдоп), Рмр(t  Тдоп)(5.4)

б) середній час виявлення та визначення місця розташування

ДРВ: tвиявл., tмр;

в) точність виявлення місця розташування ДРВ: Rск.

На основі виявлення та визначення місця розташування окремих ДРВ і спостереження за ними радіорозвідка противника розкриває зв’язки між ними, тобто визначає кореспондуючі РЕЗ та їх взаємне розташування на місцевості. Іншими словами, здійснюється розкриття радіомереж, радіонаправлень, радіорелейних, тропосферних і космічних ліній зв’язку. У значенні часткових показників розвідзахищеності даних ліній зв’язку використовується ймовірність їх розкриття радіорозвідкою противника Ррозкр( t Тдоп)і середній час розкриттяtрозкр. НЗ

Накопичення даних радіорозвідкою противника про кількість і типи випромінюючих засобів у районах, а також установлення їх взаємозв’язку з іншими групами ДРВ дає можливість радіорозвідці противника розкрити вузли зв’язку пунктів управління, тобто визначити їх оперативно-тактичну належність. У значенні чаткових показників розвідзахищеності ВЗПУ використовується імовірність розкриття радіорозвідкою вузла зв’язку ПУ:

Ррозк.вз( t Тдоп )(5.5)

і середній час розкриття tрозкр.вз.

Після визначення оперативно-тактичної належності ВПУ радіорозвідка противника з тим чи іншим ступенем достовірності може зробити висновок про структуру системи зв’язку, а отже про прийняту систему управління (групування) військ і в деякій мірі про задум операції (бою). Тому в значенні узагальнених показників розвідзахищеності системи зв’язку використовується імовірність розкриття радіорозвідкою противника структури системи зв’язку

Ррозкр.сз (t  Тдоп)і середній час розкриття системи зв’язкуtрозкр.сз., під яким розуміється математичне очікування часу, необхідного радіорозвідці противника для визначення оперативно-тактичності належності 80% основних елементів системи зв’язку.

Вимоги до розвідзахищеності системи зв’язку полягають у тому, щоб час розкриття системи (елементів системи) зв’язку tрозкр. був неменший допустимогоtрозкр.Тдоп. при Ррозк  Рдоп.

Рівень вимог стосовно розвідзахищеності системи зв’язку визначається видом, етапами бою (операції) і тривалістю перебування елементів системи зв’язку на одному місці.

Так, середній час розкриття вузлів зв’язку ПУ повинен бути не меншим:

для ВЗ системи зв’язку СЛУ - 60 г. з імовірністю 0.99

для ВЗ системи зв’язку ОСЛУ - 50 г. з імовірністю 0,99

для ВЗ системи зв’язку ОЛУ - 25 г. з імовірністю 0,9

для ВЗ системи зв’язку ОТЛУ і ТЛУ - 10 г. з імовірністю 0,9.

Заходи щодо забезпечення розвідзахищеності системи зв’язку проводяться з урахуванням загального задуму маскування дій військ у наступній операції (бою).

Одним із основних способів захисту системи зв’язку від радіорозвідки противника є радіомаскування, як складова частина загального маскування.

Радіомаскування- це комплекс організаційно-технічних заходів спрямованих на протидію радіорозвідці противника. Вона організується штабами всіх об’єднань і частин. У залежності від мети й характеру вирішуваних завдань радіомаскування поділяється на оперативне й спеціальне (військове).

Оперативне радіомаскування- це комплекс заходів, що проводяться військами з метою приховати від радіорозвідки противника дійсні та навязати йому неправдиві дані про склад, групування та ступінь готовності військ, задуму командування, характер наступних дій та інші дані. Основними способами оперативного маскування є радіоімітація та радіодезінформація.

Радіоімітація - це створення радіообстановки, що відповідає задуму оперативного маскування шляхом розгортання фальшивої системи зв’язку.

Радіодезінформація- це введення противника в оману відносно дійсних намірів наших військ.

Заходи спеціального військового радіомаскування є функцією військ зв’язку. Спеціальне радіомаскування забезпечується: вибором способів організації радіозв’язку і призначення радіоданих, які підвищують прихованість радіозв’язку; винесення випромінюючих засобів за межі ПУ; виявлення та усунення демаскуючих ознак в організації радіозв’язку, у використанні радіозасобів і в характеристиках їх випромінювання; забороною використання старих радіоданих у нових районах дислокації військ і штабів; зберіганням у таємності від противника заходів щодо організації зв’язку, раціональним вибором засобів і способів забезпечення зв’язку; застосуванням апаратури швидкої дії; організацією контролю за виконанням установлених режимів роботи різних засобів зв’язку та інших заходів маскування, вимог прихованого управління військами, а також негайне припинення виявлених порушень.