- •Розділ і
- •Основні положення з організації зв’язку
- •1.1 Роль і місце військового зв’язку в управлінні військами
- •1.2 Наукові основи організації зв’язку.
- •1.3 Основні положення, критерії й поняття організації зв’язку.
- •1.4 Завдання зв’язку в бою й операції, порядок їх визначення
- •Розділ іі
- •2. Вимоги управління військами до зв’язку
- •2.1 Своєчасність зв’язку.
- •Найбільший час надання засобів зв’язку зс України для ведення телефонних переговорів.
- •Найбільша тривалість проходження телеграм (криптограм) каналами зв’язку мо України
- •Нормативи обробки телеграфних повідомлень на бойових постах вузлів зв’язку
- •Вимоги до зв’язку щодо своєчасності
- •2.2 Достовірність зв’язку
- •Вимоги до зв’язку щодо достовірності
- •2.3. Безпека зв’язку
- •Розділ III
- •3. Принципи організації зв’язку
- •3.1. Принцип випереджальної готовності системи зв’язку відповідно готовності органів управління та військ
- •3.2. Принцип відповідальності старшого штабу за зв’язок з підлеглими
- •3.3. Принцип комплексного використання засобів зв’язку
- •3.4. Принцип єдності системи зв’язку
- •3.5. Принцип раціонального поєднання прямих зв’язків і зв’язків через опорні (допоміжні) вузли зв’язку.
- •3.6. Принцип сполучення систем зв’язку різних ланок управління, видів Збройних Сил і родів військ
- •3.7. Принцип погодженого застосування й тісної взаємодії військ зв’язку
- •3.8. Принцип суворої регламентації відповідальності за організацію зв’язку взаємодії
- •Розділ IV
- •Система зв’язку
- •Мал. 4.1. Елементи системи зв’язку.
- •Розділ V
- •5. Основні властивлості систем зв’язку і вимоги до них.
- •5.1 Бойова готовність системи зв’язку
- •5.2. Мобільність системи зв’язку
- •Нормативи щодо розгортання вузлів зв’язку ак
- •Р( tмб Тмб.Доп) Рмб.Тр
- •5.3 Розвідзахищеність системи зв’язку
- •5.4 Стійкість системи зв’язку
- •Дані щодо стійкості ліній зв’язку
- •Вимоги щодо стійкості напрямків зв’язку
- •Вимогі щодо часу безвідмовної роботи та часу поновлення
- •Пропускна спроможність системи зв’язку
1.2 Наукові основи організації зв’язку.
З точки зору філософії організація зв’язку, як наука, повинна мати свій предмет, закони, категорії, поняття, метод.
Предметом організації зв’язку є теорія й практика організації зв’язку в ході ведення бойових дій.
Теорія організації зв’язку становить систему наукових знань, що відображають сучасні погляди на рівень і місце зв’язку в управління військами, силами та зброєю, порядок, тактику та способи бойового застосування сил і засобів зв’язку для побудови системи зв’язку в бою та операції. Вона також визначає порядок і зміст управління системою і військами зв’язку та їх всебічного забезпечення.
Практика організації зв’язку передбачає набуття навичок у застосуванні теоретичних положень організації зв’язку в конкретних умовах бойової обстановки, розгортанні та забезпеченні стійкого функціонування системи зв’язку, розробку рекомендацій з найбільш ефективних методів підготовки і бойового застосування військ зв’язку, в управлінні системою й військами зв’язку.
Важливим теоретичним і практичним завданням є визначення тенденцій і напрямків подальшого вдосконалення й розвитку системи зв’язку та її елементів, розробка принципів побудови й структр перспективних мереж зв’язку. Науковими основами організації зв’язку є вчення про війну та армію, воєнна наука теорія та узагальнений досвід організації зв’язку в війнах та в ході військових навчань. Вона розвивається на основі загальних законів воєнного мистецтва й принципів абстрагованих із цих законів щодо теорії й практики воєнного зв’язку.
У даний час у теорії й практиці організації зв’язку користуються принципами, які встановлюють відповідальність за організацію й забезпечення зв’язку, визначають способи організації й порядок використання різних засобів зв’язку, і регламентують взаємодію військ зв’язку різних видів Збройних Сил.
Організація зв’язку, як наука, має свої критерії і поняття. До них, наприклад, відносяться:
засоби зв’язку;
управління зв’язком;
ефективність зв’язку та ін.
Науковими методами організації зв’язку є діалектика. Загальна методологічна основа організації зв’язку це, перш за все, філософія – наука про найбільш загальні закони розвитку природи, людського суспільства й мислення. Її основні положення виступають у ролі основоположних при вивченні всіх питань у області організації зв’язку.
Теорія й практика організації зв’язку розвивається на основі досвіду війн, військових навчань, змін у засобах і способах збройної боротьби, в управлінні військами, в засобах зв’язку й тенденціях їх удосконалення. Джерелом цього розвитку є, перш за все, наявність протиріччя між зростаючими бойовими можливостями зброї й техніки, способами збройної боротьби, що постійно удосконалюються , з одного боку, і рівнем розвитку управління й засобів управління з другого.
Це приводить до виникнення нових завдань управління, підвищення вимог до нього, а отже, і до зв’язку. Важливість теоретичних і практичних завдань, щодо організації зв’язку визначають необхідність щодо підготовки командних та інженерних кадрів для військ зв’язку. Теорія організації зв’язку озброює офіцерів-зв’язківців необхідними знаннями основних положень організації зв’язку в умовах сучасного бою та операції, науковими методами управління системами, підрозділами й частинами зв’язку. Вона формує основу для придбання професійних практичних навичок, необхідних посадовим особам із зв’язку, командирам і офіцерам штабів частин зв’язку. Знання теоретичних основ організації зв’язку сприяють розвитку оперативно-тактичного мислення, вміння оцінювати обстановку, самостійно приймати рішення, чітко й конкретно ставити завдання підлеглим і забезпечувати їх виконання під час бойових дій. На основі цих знань формуються такі найважливіші якості офіцера зв’язківця, як висока відповідальність за організацію й забезпечення зв’язку, вміння організовувати дії підлеглих, твердо і рішуче провадити в життя прийняті рішення.