1.3. Нормативно – правове забезпечення організації обліку касових операцій

Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку касових операцій, є затверджене Постановою Правління Національного банку України "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України" №72 від 19.02.2001 р. Вимоги цого Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі — підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі — підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання ними. Це Положення не поширюється на розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.

ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - ХIV (зі змінами та доповненнями) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Економісти – практики вважають, що для удосконалення методики складання Звіту про рух грошових коштів доцільно внести наступні доповнення і зміни в національні стандарти доповнити методику коригування руху грошових коштів від операційної діяльності по негрошових, зокрема бартерних операціях. Для цього доцільно використовувати дані синтетичного і аналітичного обліку руху грошових коштів. У Звіт про рух грошових коштів доцільно ввести показник (рядок) коригування у розділі І операційної діяльності з позначенням «Коригування на бартерні операції»; додати рекомендований перелік показників інвестиційної і фінансової діяльності для інвестиційних фондів і компаній, пенсійних фондів, ломбардів, лізингових компаній.

У цьому випадку усуваються всі недоліки і труднощі розрахунку показників Звіту про рух грошових коштів.

Інформація про наявність і рух грошових коштів та їх еквівалентів, відображена на рахунках третього класу, узагальнюється у фінансовій і управлінській звітності, важливе місце серед якої займає звіт про рух грошових коштів (додаток А). Більшість сучасних економістів вважають звіт про рух грошових коштів складною, заплутаною формою, складання якої ґрунтується на підтасуванні значень у його статтях для виведення тієї ж суми залишку грошових коштів на кінець звітного періоду, що і в балансі. Звіт про рух грошових коштів заповнюється вітчизняними підприємствами відповідно до НСБО 1, а компаніями, які складають фінзвітність за міжнародними стандартами, - відповідно до МСБО 7. При цьому, між цими стандартами існують відмінності, зокрема, в порядку включення надходження і сплати відсотків та дивідендів до певних видів діяльності. М(С)БО 7 дозволяє складати звіт про рух грошових коштів за прямим чи непрямим методом на вибір суб’єкта господарювання, при цьому заохочується використання саме прямого методу.

Зрозуміло, що прямий метод дозволяє побачити основні джерела надходжень та виплат грошових коштів та їх еквівалентів від операційної діяльності, що є дуже корисним для прогнозування майбутніх грошових потоків та контролю фактичних, виявлення відхилень. Непрямий метод дозволяє виявляти причини відхилень чистого прибутку від чистого грошового потоку, “…прослідкувати весь шлях, який проходять фінансові ресурси для того, щоб перетворитися у грошову форму”. На думку економістів, підприємствам варто складати Звіт про рух грошових коштів, як за прямим методом, так і за непрямим одночасно. При цьому визначення надходжень і виплат грошових коштів за прямим методом варто здійснювати протягом звітного періоду шляхом внесення коригувань і визначення сум належних до відповідного виду діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної) одночасно із формуванням бухгалтерських проведень по конкретній господарській операції. Можливо це здасться трудомісткою роботою? Проте на сучасних підприємствах із автоматизованою системою бухгалтерського обліку дані маніпуляції обмежаться проставлянням галочок у окремих клітинках при внесенні кореспонденції по господарській операції (в разі внесення незначних змін в алгоритм бухгалтерської програми). В той час, як менеджери отримають дуже важливу інформацію для планування майбутніх грошових потоків, зокрема можливість виділення грошових потоків від операційної діяльності в розрізі структурних підрозділів. Крім того, таким методом звіт про рух грошових коштів можна будувати за станом на будь-яку дату, що принципово важливо для прийняття оперативних управлінських рішень. Таким чином підприємство отримає повну картину про рух грошових коштів в розрізі основних статей надходжень і виплат грошових коштів (запропонований прямий метод) та причин відхилення чистого грошового потоку від чистого прибутку (непрямий метод).

Відповідно до НСБО 1, показники діяльності філій, відділень та інших відокремлених підрозділів включають до загального фінансового звіту підприємства — юридичної особи. Кошти, які філією у звітному періоді перераховані з поточного рахунка на поточний рахунок компанії, залишаються грошовими коштами юридичної особи — компанії, та як такі, що на звітну дату не зараховані на поточний рахунок компанії, мають відображатись у цьому звітному періоді як грошові кошти в дорозі.

Грошові кошти та еквіваленти грошових коштів відповідно до НСБО 1, включаються до статті «Грошові кошти та їх еквіваленти», тобто у рядку 1165 Балансу (форма №1) (додаток Б) відображається сальдо рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», субрахунків 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» і 351 «Еквіваленти грошових коштів».

У розділі VI «Грошові кошти» Приміток до річної фінансової звітності (форма №5) наводяться дані про структуру грошових коштів на кінець року.

З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами було прийнято Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.05.1995 р. № 436/95 (зі змінами та доповненнями), який визначає застосування штрафної санкції за порушення норм з регулювання готівки.