Туберкульоз легень

При туберкульозі легень активно використовують різні засоби і форми ФР, які володіють не тільки місцевим, а й загальним впливом на організм і змінюють його реактивні властивості.

Завдання ФР:

– поліпшення загального стану здоров'я хворого, вдосконалення координації діяльності всіх систем і органів;

– підвищення захисних властивостей організму, а також його резистентності;

– поліпшення функції зовнішнього дихання (посилення легеневої вентиляції, нормалізація газообміну);

– відновлення механізму правильного дихання;

– поліпшення функції серцево-судинної системи.

Показання до ФР:

– період стихання гострого процесу;

– активація процесів дезінтоксикації;

– навчання механізму правильного дихання;

– збільшення життєвої ємкості легень.

Протипоказання до ФР:

– поява або збереження симптомів інтоксикації;

– погіршення клінічного перебігу хвороби;

– підвищена стомлюваність;

– зниження апетиту;

– поява або посилення кашлю та/або кровохаркання;

– фіброзно–кавернозна форма туберкульозу легенів;

– дихальна та серцево-судинна недостатність в стадії декомпенсації;

– гостре інфільтративне запалення.

Методика ФР при туберкульозі легень

До занять можна приступати після нормалізації температури тіла, зникненні симптомів інтоксикації, нічної пітливості, ознобу, підвищеної стомлюваності. Хворим рекомендується активний руховий режим, з поступовим збільшенням фізичних навантажень. Інтенсивні навантаження виключаються навіть при достатній фізичній підготовленості. Небажані вправи зі значним підвищенням внутрішньогрудного тиску, а також з підвищеною емоційною збудливістю.

ЛГ проводиться в період стихання гострого періоду (зниження температури тіла, ШОЕ та інших показників, що свідчать про інтоксикацію).

ЛГ на ліжковому режимі проводиться у вихідному положенні лежачи, з включенням загальнорозвиваючих і дихальних вправ. Тривалість 5–8 хв (3–4 рази на день).

ЛГ при палатному режимі проводиться у вихідному положенні сидячи і стоячи. Включаються загальнорозвиваючі, дихальні вправи, ходьба на місці і по палаті. Загальнорозвиваючі вправи, нахили і повороти тулуба виконують з невеликою амплітудою і малою частотою. Тривалість 8–12 хв (багаторазово протягом дня).

При вільному режимі ЛГ проводиться в залі лікувальної фізкультури сидячи і стоячи. Включають загальнорозвиваючі вправи, дихальні та вправи з гімнастичною палицею, м'ячами, малими гантелями, у гімнастичної стінки, а також ігри. Тривалість занять 15–25 хв. Обов'язкові прогулянки в парку (саду) лікарні.

Найбільш відповідними формами ФР для хворих на туберкульоз легень є РГГ і дозована ходьба, пізніше – теренкур; в умовах санаторію – рухливі і спортивні ігри (настільний теніс, волейбол та бадмінтон) за полегшеними правилами. У зимовий період застосовуються ходьба на лижах, катання на ковзанах; при цьому не можна допускати переохолодження.

Показані елементи фізичного тренування; при цьому навантаження повинні бути строго дозованими, тривалістю 1,5–2 год. на добу.

Важливу роль грає загартовування, яке необхідно починати одночасно із заняттями ФР, ефективний контрастний душ.

Під час санаторно–курортного лікування фізичні навантаження збільшуються залежно від функціонального стану хворого, віку та виду трудової діяльності. Рекомендуються теренкур, спортивні ігри, ходьба в поєднанні з бігом, а в зимову пору року – ходьба на лижах. Проводяться киснева терапія, фітотерапія, дієтотерапія (калорійне харчування з великим вмістом тваринних білків, вітамінів, овочів і фруктів), корисно вживання великої кількості рідини (соки, відвари з трав та ін.)

При дифузному пневмосклерозі, ускладненому туберкульозним процесом, ФР починають на ранніх етапах лікування (за відсутності проявів інтоксикації) в умовах стаціонару. Чим більш виражені порушення легеневої вентиляції і газообміну, тим більше місця на заняттях ЛГ повинні займати спеціальні дихальні вправи – з тренуванням подовженого видиху, діафрагмального дихання і зміцненням дихальної мускулатури. При поліпшенні стану до них додаються загальнорозвиваючі вправи, ще пізніше – дозована ходьба.

Протипоказанівправи, пов'язані з напруженням (виси, упори, підняття тяжкості, складні координаційні вправи); небажані також стрибки і прискорення.

Фіброзно–кавернозний туберкульоз легеньє протипоказанням до призначення ФР у всіх її формах, тому що в легенях відбувається розпад легеневої тканини або розвиток грубої рубцевої тканини і будь-яка активізація хворого може прискорити ці процеси. ЛГ призначається хворим, які направляються на операцію. Їх навчають вправам, які будуть їм необхідні в післяопераційному періоді: відкашлюванню бронхіального секрету; діафрагмальному диханню – для поліпшення гемодинаміки у грудній і черевній порожнинах. Важливі коригуючи вправи як засіб профілактики можливого розвитку сколіозу в післяопераційному періоді (внаслідок розвитку атрофії грудних м'язів).

Туберкульозні плеврити (серозні).Туберкульозне ураження плеври характеризується тим, що випіт в плевральній порожнині зберігається довше, ніж при ексудативному (не туберкульозному) плевриті; він схильний до осумковування, яке призводить спочатку до фібринозних нашарувань, а потім до розвитку сполучної тканини в порожнині плеври. В результаті структура плеври істотно змінюється, що не може не позначитися на її функції. Надалі це призводить до плевро-пневмосклерозу із звапнінням плеври і цирротичною деформацією легені, внаслідок чого різко знижуються вентиляційна здатність легень і газообмін, розвивається дихальна недостатність.

Завдання ФР– сприяти більш швидкому всмоктуванню застійного ексудату і тим самим запобігти подальшому розвитку патологічного процесу.

На першому етапі розвитку туберкульозного плевриту рекомендується лікування положенням: хворому пропонується змінювати положення в ліжку – лежачи на «хворому» боці, потім з неповним поворотом вперед і назад. У кожному з цих положень слід перебувати по 20 хв кілька разів на добу. Таким чином досягається розшарування внутрішнього (вісцерального) і пристінкового (парієтального) листків плеври ексудатом, що накопився в її порожнині. Це запобігає осумкуванню порожнини плеври і утворенню спайок між плевральними листками, сприяючи всмоктуванню ексудату. При поліпшенні стану хворого його руховий режим активізується, можна приступати до спеціальних вправ для збільшення екскурсії грудної клітини на стороні плевриту.

У тих випадках, коли осумкування ексудату все ж сталося, спеціальні вправи призначаються для збільшення всмоктування через малопроникливу плевру. З цією метою застосовують вправи на «парадоксальне» дихання – різко збільшують внутрішньогрудний, а отже, і внутрішньоплевральний тиск, що сприяє проникненню рідкої частини ексудату крізь плевральні оболонки. Ефект дії цих вправ зростає при частому повторенні. Далі в комплекс включають вправи на розтягування, щоб відновити екскурсію ребер і діафрагми на стороні плевриту.

Залежно від функціонального стану хворих зазвичай ділять на 3 групи: слабка, середня, сильна.

До слабкої групивідносять хворих в періоді субкомпенсації, з нестійким загальним станом або хворих, які нещодавно перенесли загострення процесу, з явищами підвищеної реактивності серцево-судинної системи, задишкою при рухах, загальною швидкою стомлюваністю, поганим апетитом і ін.

У цю групу включають наступних хворих:

1) з вогнищевими формами туберкульозу;

2) з інфільтратами, з розпадом і наявністю явною доріжки лімфатичного відтоку, що вказує на незакінчену інфільтративну фазу;

3) з фіброзно-кавернозним одностороннім процесом і явищами дисемінації в одному або обох легенях;

4) з хронічним дисемінованим вогнищевим туберкульозом гематогенного походження з явищами емфіземи і розпаду;

5) з цирозом за наявності каверн і без них, із зморщуванням верхівки легені, без явищ декомпенсації;

6) при двосторонньому і односторонньому пневмотораксі 1–2-х місячної давнини;

7) хворих після торакопластики.

Хворим слабкої групи слід проводити РГГ протягом 10–12 хвилин, процедури ЛГ (12–20 хвилин) і прогулянки на свіжому повітрі з поступово зростаючою дистанцією (залежно від самопочуття хворого). Активні засоби лікувальної фізкультури повинні чергуватися з пасивним відпочинком на повітрі. Вправи виконуються в середньому темпі, дихання повільне, не форсоване. Для полегшення загального навантаження частково використовувати вихідне положення сидячи.