Бронхоектатична хвороба

Завдання ФР:

– ліквідація вогнища запалення;

– поліпшення вентиляції легенів;

– усунення невідповідності між альвеолярною вентиляцією і легеневим кровообігом, поліпшення оксигенації;

– нормалізація співвідношення фаз дихання;

– навчання методиці управління диханням;

– зниження напруги дихальних м'язів;

– навчання управління дихальною мускулатурою;

– збільшення екскурсії грудної клітини;

– дренаж бронхіального дерева і порожнин, поліпшення евакуації мокротиння;

– збереження еластичності легеневої тканини;

– зміцнення дихальних м'язів, які в першу чергу беруть участь у видиху;

– економізація роботи дихальних м'язів шляхом посилення їх потужності і співдружності;

– профілактика деформації грудної клітини;

– поліпшення рухливості хребта, корекція постави;

– тренування кардіореспіраторної системи;

– адаптація до навантажень побутового і трудового характеру;

– підвищення толерантності до фізичних навантажень.

Особливості методики ФР

Застосовуються загальнорозвиваючі вправи і дренажна гімнастика (з урахуванням локалізації бронхоектазів) з подовженим видихом і покашлюванням для видалення мокротиння, а також легким поплескуванням грудної клітини у місці скупчення мокротиння. Не допускати затримки дихання.

Протипоказання до проведення ФР:

– термінальні стадії розвитку бронхоектатичної хвороби, при наявності ризику легеневої кровотечі;

– серцево-легенева недостатність в стадії декомпенсації;

– поширення гною.

У методиці ФР при бронхоектатичної хвороби головне місце займають дренажні вправи та дренажні положення тіла (постуральний дренаж), які сприяють більш ефективному видаленню з легень і бронхів патологічного секрету. З цією метою хворого розташовують таким чином, щоб шляхи відтоку мокроти по бронхах перебували нижче бронхоектазів. Залежно від локалізації патологічного процесу застосовуються різні положення і вправи (рисунок 3).

Рисунок 3. Дренажні положення тіла при патології легеневих зон: 1 – апікальних сегментів верхньої долі; 2 – верхніх сегментів нижньої долі; 3 – передніх сегментів верхньої долі; 4 – бічних базальних сегментів нижньої долі; 5 – задніх сегментів верхньої долі; 6 – передньобазальних сегментів нижньої долі; 7 – язичкових сегментів; 8 – задньобазальних сегментів нижньої долі.

Дренаж порожнини, що знаходиться у верхній долі, проводиться у вихідному положенні лежачи на здоровому боці. При цьому головний кінець ліжка опущений на 25–30 см; рука з боку ураження піднята вгору (вдих). На видиху, щоб попередити затікання мокротиння в здорове легке, хворий повільно повертається на живіт; в цьому положенні він знаходиться кілька секунд і кашляє. У цей час інструктор синхронно з кашльовими поштовхами надавлює на верхню частину грудної клітини.

Для виведення мокротиння з ураженої верхньої долі легені можна використовувати також положення сидячи. Хворому необхідно поступово нахилятися вліво з одночасним поворотом тулуба на 45°, при цьому рука на стороні ураження піднята вгору. У цьому положенні, відкашлюючись, хворий повинен затриматися на кілька секунд; інструктор синхронно з кашльовими поштовхами надавлює на верхню частину грудної клітини, механічно сприяючи виведенню мокротиння.