1.2. Питання для самопідготовки

1. Короткий історичний огляд розвитку фармакогнозії.

2. Зародження та розвиток фармакогнозії як науки; аптекарський приказ та його роль в організації збирання та вирощування лікарських рослий.

3.Створення "аптекарських" городів в Україні; експедиційні роботи з виявлення природних рослинних ресурсів.

4. Сировинна база JIP; створення сировинної бази дикорослих і культивованих лікарських рослин в Україні.

5. Хімічний склад ЛРС; основні групи БАР; діючі і супутні сполуки; системи класифікацій ЛР і ЛРС: хімічна, морфологічна, ботанічна, фармакологічна.

6. Первинні і вторинні метаболіти; біогенез БАР; динаміка утворення біологічно активних речовин у рослинах в процесі онтогенезу і під впливом факторів зовнішнього середовища (географічний, кліматичний, геохімічний та інші).

7. Стандартизація ЛРС у світлі вимог Європейської фармакопеї; система стандартизації в Україні; методи контролю якості (МКЯ) на лікарську рослинну сировину.

8. Монографії Державної фармакопеї України (ДФУ), фармакопейні статті (ФС), Державні стандарти (ДСтУ), Галузеві стандарти (ГСтУ); порядок розробки, узгодження і затвердження аналітичної нормативної документації на ЛРС.

9. Методи аналізу біологічно активних речовин рослинного походження; вивчення хімічного складу ЛР і створення на їх основі нових фітопрепаратів.

10. Сушіння, зберігання сировини; роль і значення вітчизняних науковців і науково-дослідних закладів у вивченні ЛР.

11. Аналітична нормативна документація. Приведення сировини до стандартного стану

12.. Охорона дикоросли лікарських рослин та їх ресурсів.

2. Виконати наступні завдання:

1) Складіть в виді таблиці короткий історичний нарис фармакогнозії.

2) Складіть в виді таблиці календарні періоди і особли­вості збирання лікарської рослинної сировини.

3) Складіть інструкцію по зберіганню сировини. Вкажіть терміни зберігання.

Самоконтроль по пропонованих тестах і завданнях (у електронному читальному залі в матеріалах кафедри).

3. Допоміжні матеріали по самопідготовці.

2. Складання класифікацій, блок-схем, графологічної структури процесів за завданням кафедри.

4.Тематика рефератів по навчально-дослідній роботі студентів (ндрс).

	Основні напрями наукових досліджень в області вивчення лікарських рослин.
	Історичні етапи розвитку використання та вивчення лікарських рослин у світовій медицині.
	Аптечний наказ та його роль в організації збирання та вирощування дікарських рослин
	Створення „аптечних” городів в Україні

Мінімальний обсяг теоретичного матеріалу, який повинен знати студент

Перші письмові свідчення про застосування рослин належать шумерам, які жили за 6 тис. років до н. е.

Ассирійці свої знання про рослини зафіксували на глиняних табличках.

Вавилоняни ще в XI ст. до н. е. описали декілька сотень рослин із позначенням їх застосування. Засновник наукової медицини Гіппократ (бл. 460 — бл. 377 до н. е.) у творі «Corpus Hyppocraticum» описав 236 лікарсь­ких рослин та узагальнив відомості про них.

Грецький філософ та засновник ботаніки Теофраст (372— 287 до н. е.) у праці «Дослідження рослин» систематизував нако­пичені знання про цілющу флору. Діоскорид (І ст. н. е.) описав усі рос­лини, якими користувалася антична медицина. Його твір «Materia medica» (дослів. «лікарська матерія»), ілюстрований малюнками рос­лин, багато разів перевидавався латинською мовою і протягом століть був практичним посібником лікарів та аптекарів різних країн світу.

Римський лікар Клавдій Гален (бл. 130 — бл. 200) застосував методи переробки лікарських рослин, запровадив у практику нові лікарські форми (спиртові настойки), що тепер називають гале­новими препаратами.

Найбільшої популярності набув інший видатний представник арабської медицини філософ, вчений, лікар Абу Алі ібн Сіна (Аві-ценна), що жив у 980—1037 рр. Його багатотомний твір «Канон лікарської науки» містить опис майже 900 лікарських рослин. Протягом п'яти століть ця праця була підручником для лікарів.

У XVII ст. хіміки Л. Воклен, А. Фуркруа, Ж. Сеген, А. Боме провели перші дослідження з вивчення діючих речовин рослин.

У середині XIX ст. з рослин були виділені глікозиди, дубильні речовини, сапоніни, смоли та ін. Наприкінці XIX — на початку XX ст. відкрито вітаміни, пізніше виявлено біологічну дію флаво­ноїдів та похідних кумарину, фітонцидів та мікроелементів.

Великий внесок у розвиток мікроскопічного аналізу лікарсь­кої сировини зробив швейцарський фармакогност А.Чирх. Його тритомний посібник з фармакогнозії отримав світове визнання.

Корені траволікування слід шукати ще в передісторії україн­ської держави. Ці традиції беруть початок у культурі скіфів, що мешкали у Північному Причорномор'ї .

У слов'янських народів століттями складалися традиції заготівлі та сушіння лікарської сировини, приготування з них ліків.

Видатним етапом у справі медичної допомоги можна вважати середину ХVІІ ст. За часів царювання Олексія Михайловича був створений Аптекарський приказ, який потім набув статусу державної організації з надання медичної допомоги царському двору та армії. У 1654 році в Росії було організовано першу школу з підготовки лікарів та аптекарів. У 1654 році у Москві створені «аптекарські городи», де вирощували лікарськи рослини.

У 1717 р. Петро І видав указ про організацію у Петербурзі «аптекарського городу». У 1730 р. у лубенському аптечному саду вперше зібрали врожаї вітчизняного ревеню, м’яти, беладонни, наперстянки, які на той час користувалися попитом у лікарів. Наприкінці ХVІІІ ст. у лубенському ботанічному саду почали вирощувати цукровий буряк, з якого вперше в Росії отримали очищений спирт.

У 1783 – 1788 рр. було видано багатотомну працю Н. М. Максимовича – Амбодіка «Врачебное веществословие».

У 1798 р. у Перербурзі відкрилася Медико – хірургічна академія.

У 1919 р. було розпочато роботу з утворення фармацевтичної промисловості на вітчизняній сировині, вивчення сировинної бази, введення цінних видів рослин в культуру, а також з підго­товки кваліфікованих фармацевтів. У 1921 р. Рада Народних Комі­сарів РРФСР видала декрет про збирання та культуру лікарських рослин. У 1930 р. в різних географічних зонах країни створені спеціалізовані дослідні станції з лікарських рослин (Бітца, Луб­ни, Могильов, Ольгино, Сухумі та ін.), які у 1931 р. були підпо­рядковані Всесоюзному науково-дослідному інституту лікарських та ароматичних рослин (ВІЛАР).

Розвиток сучасної фармакогнозії — це величезна праця ко­лективів наукових працівників навчальних та науково-дослід­них інститутів. Вагомий внесок зробили професори А. С. Гінзберг, А. Ф. Гаммерман, Д. М. Щербачов, А. Я. Томінгас, Г. П. Яковлєв. Важлива роль належить А. Ф. Гаммерман, яка більш як 30 років очолювала кафедру фармакогнозії у Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті (нині Санкт-Петербурзька хіміко-фарма­цевтична академія). Нею створено класичний курс діагностики лікарської рослинної сировини, введено до програми товарознав­чий та фітохімічний аналізи, її підручник «Фармакогнозія» вит­римав шість видань. Учнями А. Ф. Гаммерман були М. Д. Шупінська, М. О. Кузнецова (автори підручника з фармакогнозії для фармацевтичних училищ), М. М. Молодожников (відомий вчений, що займався акліматизацією та інтродукцією іноземних лікарсь­ких рослин), колишні завідуючі кафедрами фармакогнозії ряду фармацевтичних вузів професор К. Ф. Блинова (Санкт-Петербурзька хіміко-фармацевтична академія), доцент 3. Ф. Сюзєва (Пермська фармацевтична академія), доцент Л. І. Еріставі (Тбіліський медичний інститут), професор Д. О. Муравйова (П'ятигорська дер­жавна фармацевтична академія) — автор підручників з фарма­когнозії для вітчизняних та іноземних студентів.

Українська фармакогностична школа представлена Держав­ним науковим центром лікарських засобів (ДНЦЛЗ), Національ­ною фармацевтичною академією України (НФАУ) Харкова, ка­федрами фармакогнозії Запорізького медичного інституту (В. М. Шелудько, К. Є. Корещук) та Львівського медичного інституту (Т. Д. Вільчинський, Л. Я. Ладна-Роговська), кафедрою фармацевтичної хімії та фармакогнозії Київської медичної ака­демії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (Т. В. Зінченко, Н. П. Максютіна, О. М. Гриценко).

Під керівництвом проф. Д.Г.Колесникова (ДНЦЛЗ) проведе­но грунтовні дослідження флори України з метою виявлення дже­рел рослинної сировини для виробництва фітопрепаратів, роз­роблені технології виділення біологічно активних речовин, вивчено їх властивості. Створено близько 90 фітопрепаратів; розроблено методи напівсинтезу серцевих глікозидів (В. Т. Чорнобай, І. X. Макаревич, М. Ф. Комісаренко); досліджено залежність біологічної активності від будови α- і γ-піронів, кардіостероїдів, фенолокислот та інших сполук (О. П. Прокопенко, Я. І. Хаджай, Г. В. Оболєнцева, В. І. Литвиненко, М. Ф. Комісаренко, П. І. Безрук), технологію одержання фітоферментних препаратів (В. Т. Чорнобай, П. І. Кабачний, С. І. Діхтярьов), адсорбційні методи отримання морфіну та інших алкалоїдів із рослинної сировини.

Співробітники кафедри фармакогнозії з курсом ботаніки фармацевтичного факультету Запорізького державного медичного університету протягом багатьох років систематично проводять фітохімічні дослідження біологічно активних сполук рослин родів шавлії, чебрецю, чорнобривців, наперстянки, деревію, м'яти, вале­ріани. Для раціонального використання флори України вивчаються рослинні ресурси Запорізької області.

Науковці фармацевтичних кафедр Київської медичної ака­демії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика плідно працюють над створенням нових лікарських засобів, розробкою їх техно­логії та контролю якості. Під керівництвом професора Н. П. Максютиної ведуться розробки фармацевтичних лікарських та ліку­вально-профілактичних засобів на основі поліфенолів і полі­сахаридів. Фармакогностичні та фітохімічні дослідження очолюють професори О. М. Гриценко і Н. О. Ветютнєва.

Спільними зусиллями фармакогностів, хіміків, біологів, фар­макологів, лікарів-клініцистів фармакогнозія веде пошук заради великої мети — збереження здоров'я людини.