ба
.docxцианотичні і покриті липким потом, тахікардія звичайно перевищує 120 у хвилину.
На 3 стадії розвивається гіперкапнічна і гіпоксемічна кома, що проявляється різкими
порушеннями ЦНС, які являються причиною летального наслідку.
Рідким ускладненням БА є спонтанний пневмоторакс. При тривалому і стійкому перебізі БА
розвиваються емфізема легень і легеневе серце з відповідними проявими легенево-серцевої
недостатності.
ЛІКУВАННЯ
Можна виділити такі 4 основні принципи лікування БА:
1 / Втамування приступу бронхіальної астми
/ лiквiдацiя бронхоспазму /;
2 / Лікування астматичного статусу
3 /; Планове лікування бронхіальної астми /подавлення
алергічного запалення у бронхіальному дереві /;
4 /,Підтримуюче лікування у фазі нестійкої
ремісії.175
I. ВТАМУВАННЯ НЕУСКЛАДНЕНОГО ПРИСТУПУ
БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
Застосовується, у основному, 3 групи лікарських препаратів:
1. Селективні 2-адреноміметики /у вигляді дозованих аерозолів/ вибірково стимулюють 2-
адренорецептори бронхів, що супроводжується послабленням гладком'язових м”язів бронхів і
бронходилатуючим ефектом.
* Алупент /астмопент, орципреналін/ - дія починається через 1-2 хвилину після інгаляції /1-2
глибоких вдохів/, приступ купується через 15-20 хвилин, тривалість дії - 3 години. Протягом доби
інгаляцію можна повторювати 4 рази;
* Сальбутамол - максимум ефекту настає через 30 хвилин, триває 2-3 години;
* Тербуталін - максимум дії настає через 45-60 хвилин, продовжується не меньше 5 годин;
* Беротек /фенотерол/ - максимум дії через 45 хвилин, тривалість дії - 5-7 годин, застосовується
найбільш часто;
* Беродуал - сполучення 2-адреностимулятора і холінолітика іпратропіуму броміду.
Вищезазначені препарати широко розповсюджені у повсякденній практиці, є препаратами
вибору при, починаючомуся приступі БА і часто використовуються хворими як метод самолікування.
До появи селективних 2-адреностимуляторів з успіхом використовувались такі неселективні
адреноміметики як адреналін і ефедрін. Проте, поруч з бронходилатуючим ефектом, ці препарати
володіють і сторонніми діями /підвищення АТ, тахікардія, збудження, збільшення потреби міокарду у
кисні і провокування ішемії/, що у теперішній час обмежує їх застосування, особливо у похилих
хворих. Тому ці препарати використовуються у основному при розвитку астматичного статусу.
2. Метилксантіни /еуфілін, теофілін/ - володіють вираженим бронходилатуючим ефектом за
рахунок інгібування фосфодіестерази, підвищення рівня цАМФ у гладких м”язах і секреторному
апараті бронхіального дерева. Є препаратами 2-й лінії у купированні приступів БА. Якщо через 15-30
хвилин після повторного застосування дозованих аерозолів приступ БА не купується, прибігають до
в/в введення 10 мл 2, 4% г-ну еуфіліну /звичайно у сполученні з 1 мл 0, 06% г-ну корлгіконом/.
3. Холінолітики /атропін, метацин, платіфіллін/ - застосовуються з допоміжною метою. Надають
помірний бронхорозширюучий ефект шляхом блокади мускарінових рецепторів і зменьшення
вивільнення ацетілхоліну. Добре зарекомендував себе синтетичний холінодітик атровент,
застосовуваний у дозованих аерозолях.
Нерідко у щоденній практиці при легких приступах БА хворі самостійно використовують
комбiновані препарати - теофедрін і солутан.
Звичайно вказаних вище заходів цілком досить для купування неускладненого приступу БА.
Проте, якщо після повторного застосування еуфіліну приступ курувати не вдається, прибігають до в/в
введенню глюкокортикоідів /30-60 мг в/в ~.
II. ЛІКУВАННЯ АСТМАТИЧНОГО СТАТУСУ
На випадок постановки діагнозу астматичного статусу першим заходом є струйне або краплинне
в/в введення великих доз глюкокортикоідів /90-150 мг преднізолону, 250 мг гідрокортизону/. При
поліпшенні стану хворого в/в введення преднізолону продовжується у, підтримуюючих дозах по 30
мг кожні 3-4 години.
Лікувальний ефект глюкокортикоідів пов'язаний з потужною протизапальною і протинабряковою
дією, відновленням чутливості 2-адренорецепторов, посиленням бронходилатуючого ефекту
ендогенних катехоламінів, зменьшень дегрануляції гладких клітин. При недостатньому ефекті
додатково використовують в/в введення 0, 5 - 1 мл 5% г-ну ефедріну або 0, 1% г-ну адреналіну.
Паралельно продовжується в/в краплинне введення 2, 4% р-ну еуфіліну /протягом доби можна
вводити не більш 6 ампул препарату/ і проводиться інфузійна терапія, направлена на лiквiдацiю
дихального ацидозу і відновлення об'єму циркулюючої крові. З цією метою в/в краплинно вводиться
5% г-н глюкози, реополіглюкіна, 4% р-н натрію гідрокарбонату. Для профілактики, розвиваючогося
ДВС-синдрому п /до застосовується гепарін - по 5-10 тис. ОД 2-4 рази у добу. Для зменьшення
гіпоксемії проводиться інгаляція зволоженого кисню.
На випадок неефективності заходів на стадії “ німої легені ” після збільшення початкових доз
глюкокортикоідів у 2-3 рази, здійснюється ендотрахеальна інтубація, хворого переводять на штучну176
вентиляцію легень і проводять санаційну бронхоскопію з посегментарним промиванням бронхів
теплим розчином натрію хлоріду або соди з подальшим відсмоктуванням бронхіального вмісту.
III. ПЛАНОВЕ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ.
Основні напрямки планового лікування БА представлені нижче у таблиці 9.
Таблиця 9
ПЛАНОВЕ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
1. Етіологiчне лікування:
* Елімінаційна терапія
* Ізоляція хворого від оточуючих алергенів
* Переміщення хворого у безаллергенну палату
2. Патогенетичне лікування:
* Специфічна гіпосенсибілізація /введення
встановленого алергену точно по схемі, у поступово
зростаючих дозах /;
* Неспецифічна гіпосенсибілзація /лікування
гістаглобуліном, етеросорбція, розвантажувально-
дієтична терапія /;
* Бронходилататори /еуфілін, бета-адреностимулятори/;
* Стабілізатори гладких клітин /інталій, кетотіфен/
* Антігістамінні препарати;
* Глюкокортикоіди;
* Імуномодулятори;
* Відхаркуючі засоби ;
3. Немедикаментозні методи лікування:
* Ефферентні методи /гемосорбція, імуносорбція,
плазмафорез, УФО і лазерне опромінення крові /;
* Фізиотерапевтичні методи;
* Масаж грудної клітини /різні види/;
* Дихальна гімнастика;
* Спелеотерапія
Етіологiчне лікування можна проводити тільки після виявлення алергенів, викликаючих
гіперчутливість трахеобронхіального дерева за допомогою специфічних алергологічних реакцій. На
ранніх стадіях БА повне припинення контакту з алергеном може бути дуже ефективним і привести до
видужування хворого. При гіперчутливості до пилку рослин необхідно максимально скоротити
можливі контакти з пилком, особливо у періоди цвітіння рослин, аж до переміни місця проживання
на тимчасовий або постійний строк. Оскільки основними алергенами домашнього пилу є грибки і
кліщі, то у випадках гіперчутливості до домашнього пилу рекомендується прибрати з квартири
килими, плюшеві іграшка, ворсові вовняні і ватні ковдри, що являються основні місця накопичення
кліщів. Матраци слід покривати миючимся непроникним пластиком і робити вологе прибирання 1
раз у тиждень. Необхідно регулярно міняти постільну білизну, мити обої і проводити прибирання за
допомогою пилососу, книги тримати на заскленних полицях. При гіперчутливості до вовни домашніх
тваринних не можна їх заводити у квартирах. В випадках харчової алергії необхідна елімінаційна
дієта. За навністю професійних шкідливостей міняється місце або умову роботи. В деяких
спеціалізованих клініках застосовуються безаллергенні палати, оснащені системами тонких очищень
повітря від аерозольних сумішей /пил, туман, пилок рослин і т. д. /.
Специфічна гіпосенсибілізація - створення стійкості до дії алергену, відповідального за
гіперсенсибілізацію, шляхом його профілактичного введення у поступово і точно індивідуально
підвищуваних дозах, починаючи з субпорогових /звичайно - 0, 1 мл/. Використовувані для
специфічної імунотерапії, спеціально приготовлені алергени при їх введенні блокують або знижують
створення IgE і інших реагенів і з'єднання їх з антигеном, знижують чутливість клітин-мішеней
алергічних реакцій до алергенів і медіаторам алергії. Даний вид терапії ефективний у 70-80%
випадках атопічної астми, проте слід пам'ятати, що він проводиться тільки поза загострення БА,
тобто у період ремісії.177
Неспецифічна гіпосенсибілізація проводиться звичайно гістаглобуліном, одна ампула якого
містить 0, 1 мкг гістаміну і 6 мг гама-глобуліну з людської крові. Методика лікування складається у п
/ш введення поступово зростаючих доз препарату, починаючи з 1 мл. Механізм дії звключається у
виробці противогістамінних антітел і підвищенні здатності сироватки інактивувати гістамін. Як і
специфічна гіпосенсибілізація, цей вид лікування проводиться тільки у період ремісії. З метою
неспецифічної гіпосенсибілізації застосовують також такі види лікування як розвантажувально-
дієтична терапія, ентеросорбція /прийом енрерісгелю або ентерісорбенту СКН/, застосування
адаптогенів /екстракт елеутерококку, настійка женьшеню, сапарал і ін. /.
Глюкокортикоіди для планового лікування БА призначаються тільки у самих тяжких випадках,
за відсутністю ефекті від інших методів лікування. Основні механізми їх дії представлені у таблиці