74)Відшкодування шкоди потерпілому при нещасних випадках

Як відомо, випадки травматизму на виробництві, на жаль, є непоодиноким явищем на підприємствах нашої держави. Те, що сьогодні відбувається на будівельних майданчиках, на територіях промислових підприємств і в автопарках, примушує замислитися про тлінність людського існування, бо недотримання правил техніки безпеки зрештою призводить до травматизму і нещасних випадків на виробництві, і, як правило, потерпілими від цих нещасних випадків є самі співробітники підприємств. Перелік законодавчих актів і нормативно-правових процесуальних документів, спрямованих на усунення цих негативних явищ, достатньо великий, але не кожен керівник намагається їх дотримуватися. І можна довго дискутувати про те, що в отриманих травмах і каліцтвах часто винні самі потерпілі, проте обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної їх життю та здоров’ю, лежить на адміністрації підприємства. Нещасний випадок на виробництві законодавець розглядає як обмежену в часі подію або раптову дію на працівника виробничого чинника, або обставин, які трапилися в процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяна шкода його здоров’ю або настала смерть. І якщо з відшкодуванням матеріальної (майнової) шкоди в даних випадках все більш-менш зрозуміло, однак багато керівників забувають про те, що у потерпілого від нещасного випадку є можливість стягнути і моральну шкоду.під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями, або бездіяльністю інших осіб. На вимоги про відшкодування моральної шкоди позовна давність не розповсюджується. Моральна шкода, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних виплат. Моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також особам, що проживали з нею однією сім’єю. Фізична або юридична особа, що заподіяла шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним унаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності. А також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання необхідних ліків тощо. Отже, як ми бачимо із наведеної правової норми, всі ці компенсації і витрати, пов’язані з відшкодуванням шкоди, цілком і повністю покладаються на плечі керівників підприємства. Повертаючись до вищеописаного нещасного випадку на виробництві, мені, як учаснику процесу, були незрозумілі заяви представника юридичної особи про те, що підприємство за свій рахунок поховало загиблого співробітника. Доводи ці були безглузді та недоречні, оскільки стаття 1201 ЦК України прямо покладає  на особу, що заподіяла смерть, обов’язок відшкодувати необхідні витрати на поховання і на спорудження пам’ятника. Вказана допомога на поховання в рахунок відшкодування шкоди не зараховується. Зрозуміло, що судом цей аргумент не був прийнятий до уваги і на зменшення суми моральної шкоди не мав ніякого впливу. Шкода, заподіяна каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов’язань (наприклад, за договором перевезення, оренди транспортного засобу тощо), розглядається судом на підставах, передбачених статтями про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки і загальними підставами відповідальності за заподіяну майнову шкоду. Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, є процесом, який за своєю сутністю, дуже складний та трудомісткий. Мені, на жаль, довелося брати участь в процесі, в якому розглядався позов рідних і близьких загиблого працівника до керівництва автотранспортного підприємства. Вся складність даної ситуації полягала в тому, що транспортний засіб знаходився в оренді. Збір і надання доказів про те, хто був фактичним користувачем транспортного засобу в момент нещасного випадку, потребував від представників потерпілого немало зусиль та енергії. Зрозуміло, які перепони та перешкоди чинилися зацікавленими організаціями з протилежної сторони задля того, щоб уникнути відповідальності за заподіяну шкоду. Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або експлуатацією транспортних засобів, механізмів та устаткування, створюючи підвищену небезпеку для особи, що здійснює цю діяльність, та інших осіб. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом на відповідній правовій підставі; використання, зберігання або експлуатація якого створює підвищену небезпеку. Правовою підставою володіння джерелом підвищеної небезпеки є право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо. Власником джерела підвищеної небезпеки визнається тільки особа, яка володіє певним правом по відношенню до вказаного джерела. Однак з іншого боку, відповідно до матеріальних ознак, власником визнається той власник, який фактично використовує джерело підвищеної небезпеки. Наприклад, чинне законодавство щодо транспортних засобів, передбачає два типа найма – найм транспортного засобу з екіпажем і найм без екіпажа. В першому випадку відповідальність за заподіяну шкоду покладається на наймодавця, в другому – на наймача. В судовому засіданні довелося довго визначати, хто і на якій правовій підставі, на момент нещасного випадку, був фактичним власником транспортного засобу і яка організація повинна виплачувати компенсацію сім’ї загиблого.

В якому ж порядку відбувається відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого? Стаття 1200 ЦК України визначає коло осіб і встановлює, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, що перебували на його утриманні або мали до дня смерті право на отримання від нього допомоги, а також дитина потерпілого, що народилася після його смерті. Специфіка цього виду відшкодування шкоди полягає в тому, що результатом шкоди, заподіяної життю фізичної особи, є його смерть. Відповідно до цього, причинний зв’язок встановлюється поза фактом смерті фізичної особи, результатом якої є майнові втрати інших осіб, визначених статтею 1200 ЦК України. Наведеною статтею встановлюється перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди. Шкода відшкодовується:

• дитині – до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту – до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення ним двадцяти трьох років);

• чоловіку, дружині, батькам, які досягли пенсійного віку – довічно;

• інвалідам – на термін їх інвалідності;

• одному з батьків, чоловіку або іншому члену сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого, – до досягнення ними чотирнадцяти років;

• іншим непрацездатним особам, які перебували на утриманні потерпілого, – протягом п’яти років після його смерті.

• Ця шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, з утриманням частини, яка приходилась на нього самого і працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали право на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія; суми, що належать йому за договором довічного відшкодування та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, що втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, підрахований для будь-якої з осіб, що мають право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахунку, окрім таких випадків, як: народження дитини, зачатої за життя і яка народилася після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, зайнятим доглядом за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим і членам їх сімей додаткові виплати, відповідно до колективного або трудового договору. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна платня на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим колишньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. Час знаходження на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується в стаж роботи для призначення пенсії по віку, а також в стаж роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Певний порядок і специфіку має відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю, за яким суб’єктом відшкодування шкоди є юридична особа, що припиняє свою діяльність. У разі реорганізації юридичної особи процес відшкодування відбувається простіше – законодавець покладає виплату щомісячних платежів на його правонаступника. У разі ліквідації юридичної особи платежі, що належать потерпілому або особам, вказаним вище, повинні бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам. Під капіталізацією законодавець розуміє узагальнення всіх платежів в єдину суму за весь прогнозований термін виплат. У випадках відсутності у ліквідованої юридичної особи засобів для капіталізації платежів, що підлягають сплаті, обов’язок по капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду по позову потерпілого. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, вимоги її кредиторів в першу чергу задовольняються щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю.Зобов’язання з відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, є грошовим зобов’язанням, тривалим в часі. Розмір такого відшкодування може змінюватися у зв’язку з процесами інфляції в економіці. За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.