66. Протипожежне водопостачання

Висока теплоємність і низька вартість води обумовлюють її застосування

як основну вогнегасну речовини. Правильна організація протипожежного водо-

постачання є важливою умовою успішної ліквідації загорянь.

Пожежне водопостачання населених місць і промислових підприємств

може бути безводопровідним і водопровідним.

Безводопровідне водопостачання допускається для порівняно невеликих

підприємств (територія не більше 20 га) з категорією виробництва Г, Д і з ви-

тратою води на зовнішнє пожежегасіння не більше 20 л/с. При безводопровід-

ному постачанні використовують природні й штучні джерела води. Природні

джерела обладнують водозабірними пристроями, які виконують у вигляді ка-

м'яного або свайного зміцнення берега, пожежного під'їзду (пірса), прийомного

колодязя. Довжина укріпленої ділянки берега чи ширина пірса повинні бути не

менше 4,5...5 м.

Штучні джерела води для пожежогасіння бувають двох видів − відкриті

(водойми) і закриті (резервуари).

Водойми являють собою заглиблення в землі на 2,5 – 3,5 м і місткістю 100

– 400 м

3

квадратної, прямокутної або круглої форми. Для зменшення фільтрації

води дно відкритих джерел покривають гідроізоляційним шаром, який повинен

бути водонепроникним, довговічним і недорогим.

Резервуари є спорудами, більш надійними в експлуатації, ніж водойми. За

конструктивними характеристиками вони бувають залізобетонними, цегельни-

ми, кам'яними та дерев'яними. Резервуари можуть бути підземними, напівпі-198

дземними і надземними. Глибина їх має бути не менше 2 м і не більше 6 м. Ко-

жен резервуар обладнується люком розміром не менше 0,6 х 0,6 м з подвійними

кришками і вентиляційною трубкою. У дні резервуара робиться приямок розмі-

ром 0,6 х 0,6 м і глибиною близько 0,5 м, з допомогою якого забезпечується по-

вне зливання води з резервуару.

Водопровідне постачання є більш надійним. Водопровід складається з:

− водозабірних споруд;

− насосної станції першого підйому, що подає воду на очисні споруди;

− резервуарів чистої води, з яких вода насосної станції другого підйому

подається по водопроводах у водогінну мережу й водонапірну башту, призна-

чену для регулювання нерівномірності водоспоживання і збереження недотор-

канного протипожежного запасу води.

Водопровідні лінії поділяються на магістральні (діаметром 300 мм) й ро-

зподільні. Водогінні мережі прокладають уздовж доріг. Вони повинні бути пе-

реважно кільцевими. Тупикові лінії протипожежного призначення допускається

прокладати довжиною не більше 200 м. Протипожежні водопроводи потрібно

поєднувати з водопроводами іншого призначення (господарсько-питними, ви-

робничими).

Для забору води на протипожежні потреби на водопровідних лініях уста-

новлюють пожежні гідранти підземного й надземного виконання. Для відшу-

кання гідрантів на стінах будинків, заборах встановлюють відповідні покажчи-

ки. Пожежні гідранти розміщують на відстані не більше 150 м один від одного,

не далі 2,5 м від краю дороги і не ближче 5 м від стін будинків.

Водопроводи існують низького й високого тиску. Водопроводом низького

тиску називають такий, вода з якого на гасіння пожежі подається з гідранта за

допомогою пожежного насоса. Водопроводом високого тиску називають водо-

провід, з якого вода подається по рукавних лініях, що приєднують безпосеред-

ньо до гідрантів. Для гасіння пожеж на початковій стадії всередині будинків

передбачають внутрішні пожежні водопроводи.

Внутрішній водопровід складається з введень, водомірних вузлів, стояків,

водопровідної мережі, водозабірної та регулюючої арматури. Внутрішні поже-

жні крани з приєднаними до них рукавами і стволами встановлюють у нішах

або шафках біля введень на площадках опалювальних сходових кліток, у кори-

дорах та інших доступних місцях на висоті 1,35 м від рівня полу