21. Протипожежні розриви між будівлями. Протипожежні стіни

Протипожежні розриви. Для попередження поширення пожежі з одного

будинку на інший між ними влаштовують протипожежні розриви. При визна-

ченні розмірів протипожежних розривів виходять з того, що найбільшу пожеж-

ну небезпеку щодо можливого запалення сусідніх будинків і споруд представ-

ляє теплове випромінювання від вогнища пожежі. Кількість сприйманого тепла

будинком, який розташований поряд з палаючим об'єктом, залежить від власти-

востей горючих матеріалів і температури полум'я, а також від величини випро-

мінюючої поверхні, площі світлових прорізів, групи займистості обгороджува-

льних конструкцій, наявності протипожежних перешкод, взаємного розташу-

вання будинків, метеорологічних умов і т. п. Тому при визначенні протипоже-

жних розривів враховують і ступінь вогнестійкості будинку.

За певних умов, що виключають можливість виникнення або поширення

пожежі, розриви не нормуються. Наприклад, при розміщенні виробництв кате-

горій Г і Д у будинках I й II ступенів вогнестійкості з негорючою покрівлею, а

також при наявності зовнішніх протипожежних стін і т. д

Згідно СТБ 11.0.03.-95 "Пасивна протипожежний захист. Терміни та визначення" під протипожежною стіною розуміється - стіна, що має спеціальні конструктивні рішення, що забезпечують перегороджує здатність для обмеження поширення пожежі.Класифікація протипожежних стін  1. Протипожежні стіни бувають двох типів:  - 1-го типу з межею вогнестійкості не менше REI 150,  - 2-го типу з межею вогнестійкості не менше REI 45.  2. За розміщенню у будівлях протипожежні стіни поділяються на:  - Внутрішні,  - Зовнішні.  Внутрішні протипожежні стіни призначаються для запобігання поширенню пожежі з одного пожежного відсіку в інший, а зовнішні - між будинками. Зовнішні протипожежні стіни, як правило, застосовують у тих випадках, коли відстань між будівлями або спорудами не відповідає вимогам пожежної безпеки.  3. За конструктивним виконанням протипожежні стіни поділяються на:  - Каркасні зі штучним заповненням каркаса цеглою чи блоками,  - Каркасно-панельні,  - Безкаркасні з використанням штучних виробів: цегли або кам'яних блоків.  4. За способом сприйняття навантажень протипожежні стіни можуть бути:  - Самонесучі,  - Несучі,  - Ненесучі.  Самонесучі - сприймають навантаження лише від власної ваги по всій висоті будівлі і вітрове навантаження. Такі стіни спираються на самостійні фундаменти і розташовуються між двома рядами колон.  Ненесучі (навісні) - сприймають навантаження лише від власної ваги та вітру тільки в межах одного поверху або однієї панелі каркасних будинків при висоті поверху не більше 6 м. При більшій висоті поверху стіни такого типу умовно відносять до самонесучим. Такі стіни спираються на фундаментні балки або фундаменти, а навісні кріплять до колон.  Несучі - сприймають крім власної ваги, також навантаження від покриттів, перекриттів, кранів і т.п. На такі стіни можуть спиратися ферми, балки, прогони та інші конструкції покриттів і перекриттів.  Іноді червоно-панельні стіни поділяють на ненесучі і самонесучі. Стіни з навісними панелями, коли навантаження від власної ваги панелей повністю передається від горизонтальної балки (ригеля), або колони каркаса, називають ненесучими. У першому варіанті до накладних елементів 2 балки 3 приварюють сталевий стрижень 4 з анкерами 7. Наважку стінових панелей 5 здійснюють зачепленням анкерів за петлі 6, розташовані у верхній частині кожної панелі. При даному способі кріплення стінових панелей до ригелю додатково потрібно вогнезахист всіх металевих з'єднань і вузлів навішування монтажу будівельних конструкцій.  Більш кращим в цьому плані є варіант кріплення панелей до колон. У цьому варіанті панелі 5 навішують на опорні консолі 8 колони 1, для чого у верхнього краю панелей поблизу бічних крайок передбачають ніші з несучими елементами 9, привареними до хомутів, монтажних петель 6. При монтажу кишені, утворені нішами панелей спільно з гранню колони, заповнюють бетоном на дрібні гравії, стик стає прихованим і захищеним при пожежі від впливу високих температур. У нижній грані панелей також влаштовують "кишені", в які входять монтажні петлі нижнього ряду панелей. Спосіб навішування допускає деяку рухливість панелей в горизонтальному і вертикальному напрямках.  У самонесучих каркасно-панельних стінах вузли зчленування допускають можливість зміщення панелей по вертикалі вгору і вниз, але перешкоджають їх зміщення в горизонтальному напрямку, завдяки чому забезпечується герметизація стиків між панелями при експлуатації будівлі. Біля стін з навісними панелями можливе порушення герметизації горизонтальних і вертикальних стиків між панелями.

22. Обєкти та органи управління в СУОП.

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

В спрощеному вигляді СУОП представляє собою сукупність органа (суб'єкта) та об'єкта управління, що зв'язані між собою каналами передачі Інформації. Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку \, правлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інженеру). Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праців структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підприємства в цілому.

Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним нормативним актам про охорону праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці.

До основних функцій управління охороною праці належать:

—  прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

—  організація та координація робіт;

—  облік показників стану умов і безпеки праці;

—  аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

—  контроль за функціонуванням СУОП;

—  стимулювання роботи по вдосконагірнню охорони праці. Основні завдання управління охороною праці:

—  навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

— забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

—  забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

—  забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

—  організація лікувально-профілактичного обслуговування;

—  професійний добір працівників з окремих професій;

—  удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.