2. Національна програма інформатизації в Україні

2.1. Основні положення державного регламентуючого документу з питань інформатизації. «Про Національну Програму інформатизації (НПІ) України».

Перехід до ринкової економіки зумовлює докорінну ломку усталених форм та методів управління галузями народного господарства, зокрема торгівлею, з переорієнтацією її на використання досягнень науково технічного прогресу, активізацією інтелектуального потенціалу суспільства. Великих перетворень повинна і починає зазнавати комерційна робота, рівень якої безпосередньо впливає на результативність роботи торгових підприємств і організацій, функціонуючих у сферах великого, середнього та малого бізнесу. Ефективність і якість роботи комерційних служб торгівлі далеко не відповідають сучасному етапу розвитку суспільства. Причини цього здебільшого криються у слабкій підготовці та діловій активності комерційних кадрів та низькому рівні оснащення і використання сучасних програмно-технічних засобів комп’ютерізації комерційних служб.

На подалання цих стримуючих факторів спрямована НПІ, затверджена 7 лютого 1998р. (№74/98-ВР) і надрукована у газеті «Голос України» № 65 від 7 квітня 1998р.

НПІ являє собою Закон України, який визначає загальні засади формування, виконання та коригування Національної Програми Інформації.

НПІ визначає стратегію розв’язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загально-державного значення.

НПІ включає:

1. Концепцію Національної Програми Інформатизації (Закон України про концепцію Національної Програми Інформатизації (№75/98-ВР від 4 лютого 1998року));

2. Сукупність державних, галузевих та регіональних програм та проектів з інформатизації (Закон України “Про затвердження завдань Національної Програми Інформатизації на 1998-2000 роки” (№76/98-ВР від 4 лютого 1998 року).

НПІ формується виходячи з довгострокових приоритетів соціально-економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку країни з урахуванням світових напрямків розвитку та досягнень у сфері інформатизації і спрямована на розв’язання найважливіших загально-суспільних проблем (забезпечення розвитку освіти, науки, культури, охорони довкілля та здоров’я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави та демократизації суспільства) та створення умов для інтеграції України у світовий інформаційний простір відповідно до сучасних тенденцій інформаційної геополітики.

НПІ становить комплекс взаємопов’язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямків створення сучасної іформатизаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Концепція Національної Програми Інформатизації, як складова частина НПІ включає:

• характеристику сучасного стану інформатизації;

• стратегічні цілі та основні принципи інформатизації;

• очікувані наслідки її реалізації.

Одним із основних напрямків інформатизації (розділ IV “ Основні напрямки інформатизації” ) визначено формування національної інфраструктури інформатизації, у складі якої виділяється система підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері інформатизації.

У розділі І “Загальні положення” відзначено сутність, місце і значення інформатизації, як сукупності взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів. Основним засобом реалізації сучасних інформаційних технологій являють сучасні ЕОМ та програмне забезпечення.

У розділі ІІ “Стан інформації в Україні” відзначено про недостатній рівень впровадження та застосування сучасних операційних систем Windows-95 та Windows NT, що дають змогу працювати в комп’ютерних мережах (10-15 відсотків споживачів).

Таким чином, розглянувши основні положення НПІ необхідно визначити значення їх для кожного учасника сучасних інформаційних технологій.

2. Основні положення з питань впровадження автоматизованої системи управління системою споживчої кооперації.

«Про програму автоматизованої системи управління споживчою кооперацією» (Відповідно до постанови правління Укоопспілки від 19.12.97 № 184).

У споживчій кооперації України, що є одним з найскладніших народно-господарських комплексів, накопичений значний досвід в області розробки, впровадження та експлуатації автоматизованих систем обробки економічної інформації. Майже за 25-річний період в системі споживчої кооперації було спроектовано і функціонувало понад 50-т пректів в галузі гуртової та роздрібної торгівлі, транспорту, заготівель та виробництва. Проекти охоплювали такі функції управліня як оперативний та бухгалтерський облік, планування, звітність, комерційна робота гуртових баз та управлінь облспоживспілок. На даний час в споживчій кооперації функціонує 9 інформаційно-обчислювальних центрів, інститут інформатики і комп’ютерізації споживчої кооперації (Укоопінком), інститут проектування ком’ютерних систем обробки інформації (Укоопінформпроект), машинолічильні станції і відділи автоматизованих систем управління.

Однак, на даний час стан комп’ютерізації виконання організаційно-управлінських робіт на всіх рівнях і у всіх ланках керівництва складним господарством споживчої кооперації є незадовільним. Причини цього носять як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. До них слід віднести:

1. Поглиблення кризового стану економіки України в цілому і в споживчій кооперації, зокрема, привело до скорочення проектних робіт в галузі інформатики, звуження комплексу задач, що експлуатуються до задач бухгалтерського обліку.

2. Прискорений розвиток ком’ютерної та комунікаційної техніки привів до фізичного та морального устаріння як ком’ютерної техніки, яка використовується, так і впроваджених проектів ком’ютерної обробки даних.

3. Зміна економічних умов функціонування господарських об’єктів споживчої кооперації привела до кардинальної зміни форм, методів та функцій управління, а це в свою чергу привело до змін в функціональній структурі автоматизованих систем, які експлуатуються, однак модернізація пректів, за деяким виключенням, не проведена.

4. Концептуальні засади розробки, впровадження та експлуатації автоматизованих систем на сучасному етапі не відповідають принципам ринкового господарювання, а зберігають характер жорстокої централізації, притаманній командній системі соціалістичного господарства.

5. В галузі інформатизації споживчої кооперації на даний час відсутні методологічні засади та програма автоматизації функцій та технології управління на різних організаційних рівнях.

6. Відсталі організаційні форми управління, застаріла ком’ютерна техніка та відсутність економіко-правового і методичного забеспечення не дають можливості раціонального використання наявних інформаційних ресурсів.

Вище вказане свідчить про те, що зупинка кризових процесів в кооперативному господарстві, стабілізація фінансово-економічного стану та подальший розвиток потребують високоефективного інформаційного забеспечення всього взаємопов’язаного комплексу процесів діяльності споживчої кооперації. Це можливо лише при створенні та практичному впровадженні інтегрованої автоматизованої інформаційної системи споживчої кооперації України. В її основу слід покласти принцип децентралізованої обробки даних і комп’ютерні технології розподілених систем управління та обробки інформації.

Основою для розробки такої системи служить Постанова Правління Укоопспілки "Про програму автоматизованої системи управління" №184 від 19.12.97.

4. Базові поняття інформаційних систем (ІС) та комп’ютерних технологій (КТ)

Еволюція інформаційних систем та інформаційних технологій безпосередньо пов’язана з історичними віхами розвитку обчислювальної техніки, яка являє собою невід’ємну складову частину їх програмно-технічного забезпечення. При цьому слід чітко визначитися, що інформаційні технології виступають сучасними формами та засобами обробки даних в інформаційних системах.

Поняття технологія визначається як система взаємозв’язаних способів обробки матеріалів та прийомів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Інформація є одним із видів ресурсів, які використовуються людиною в трудовій діяльності і побуті.

Інформаційний ресурс – це особливий вид ресурсу, який будується на ідеях і знаннях, накопичених в результаті науково-технологічної діяльності людей в деякій предметній області (в тому числі, і в економіці) і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення. Інформаційний ресурс має ряд характерних особливостей, зокрема, на відміну від інших (матеріальних) ресурсів, він практично невичерпний; з розвитком суспільства і ростом обсягу використання знань, обсяги інформаційного ресурсу зростають.

З поняттям інформаційний ресурс тісно пов’язане поняття інформаційна технологія, тобто технологія обробки інформації, яка складається з сукупності технологічних елементів: збирання, накопичення, пошуку, передачі інформації користувачам на основі сучасних технічних засобів.

Інформаційна технологія з позиції її організації для вирішення задач деякої предметною області поділяється - предметну, забезпечуючу та функціональну, технологію.

Принципова відмінність інформаційної технології від виробничої полягає в тому, що вона містить елементи творчого характеру, тобто людського фактору, який не підлягає регламентації та формалізації.

Розрізняють дві форми організації інформаційних технологій: централізовану і децентралізовану, які різняться між собою способом зосередження як засобів обробки так і інформації та організаціютехнологічних процесів її обробки.

В залежності від ступені участі користувача в процесі розв’язку задачі по обробленню даних функціональні інформаційні технології можуть бути поділені на пакетні і діалогові, які відповідно притаманні для централізованої та децентралізованої форм організації інформаційних технологій.

Сучасною формою інформаційних технологій є – розподілена обробка даних у комп'ютерних мережах, також відома, як рецентралізована.

Розподілена (рецентралізована) поєднує в собі переваги як централізованої, так і децентралізованої форм і її задачею є організація процесу обробки інформації, розташованої у різних місцях, незалежними комп'ютерами, поєднаними мережею. Часто це виявляється найбільш ефективним використанням ресурсів сукупності комп'ютерів, тому що кожний з них виконує чітко визначену задачу. Мережні інформаційні технології реалізуються в локальних та глобальних обчислювальних мережах (ЛОМ та ГОМ).

Серед сучасних і найбільш поширених інформаційних технологій є такі їх форми як - автоматизовані робочі місця (АРМ) фахівців, у яких процеси збирання, збереження, обробки і видачі даних виконуються безпосередньо на підприємствах і в організаціях фахівцями конкретної предметної області.

АРМ фахівця являє собою проблемно орієнтовану діалогову людино – машинну систему. В залежності від предметної області розроблені і успішно використовуються АРМ економіста, АРМ бухгалтера, АРМ менеджера, АРМ товарознавця і багато, багато інших.

Автоматизоване робоче місце фахівця може включати до себе всю функціональну інформаційну технологію або її частину в залежності від рівня декомпозиції задач (цілей) в структурі управління об’єктом.

Інформаційні ресурси організації доцільно розглянути на прикладі забезпечення навчальної діяльності студентів електронними ресурсами бібліотек та іншими електронними ресурсами навчально-методичного забезпечення дисциплін.

У загальному розумінні ІТС - комп'ютерні технології обробки комерційно-економічної інформації - являють собою дієвий засіб удосконалення роботи користувачів, для яких основним об'єктом іх професійної діяльності виступає інформація.

Використання сучасних програмно-технічних засобів для обробки інформації ставить перед кожним користувачем задачі двох рівнів з їх підготовки до роботи з сучасними комп’ютерними технологіями.

Задача першого рівня передбачає базову підготовку з питань використання сучасного програмно-технічного забезпечення взагалі.

Задачею другого рівня виступає задача оволодіння технологією використання сучасного програмно-технічного забезпечення для його використання у професійній діяльності, що передбачає вивчення :

• сучасних підходів до організації ІТС,

• діючих та перспективних варіантів їх організації,

• основних принципів створення та впровадження ІТС на робочих місцях користувачів,

• правових та економічних питань з організації та використання ІТС на об'єктах їх впровадження,

• технології роботи з професійно-орієнтованими пакетами прикладних програм у автономних та системнах варіантах функціювання ІТС.

Таким чином, усі вище визначені для вивчення питання являють собою предмет курсу ІТС.

Для оволодіння усіма питаннями з курсу необхідно керуватися системним підходом, що означає міцний взаємозв'язок та взаємообумовленність усього теоретичного та практичного матеріалу зі змісту курсу. У зв'язку з цим необхідно визначити його теоретичну та практичну бази, які являють собою базисну підготовку для розуміння та вивчення матеріалу із програми курсу у повному обсязі.

Теоретичною базою курсу є дисципліни:

• "Комп'ютерна техніка та програмування ";

• "Теорія інформаційних систем";

• " Управління";

• Комплекс спеціальних дисциплін за фахом.

Практичною базою курсу виступають економічні дисципліни, у яких вивчається порядок та правила функціонування та реєстрації інформації, яка формується у процесі господарчої діяльності. До них необхідно, перш за все відносяться "Облік та аудит", "Економіка та планування", "Організація торгових процесів" та інші, що вивчаються за фахом.

Для отримання конкретного уявлення про визначений предмет курсу пропонується вивчення основних понять, які включені до назви ІТС. Для цього пропонується схема 1.

Ключовими поняттями ІТС є такі.

1. К - комп'ютерні (ті, що реалізуються за допомогою комп'ютерів - обчислювальних машин)

2. Т - технології (сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу…, які здійснюються в процесі виробництва продукції)

3. О - обробки (дія, що направлена на зміну стану, властивостей, форми сировини, матеріалу, яка виконується в умовах технологічного процесу, який являє собою чітко визначену послідовність пов'язаних між собою та технологічно неподільних операцій для отримання бажаних результатів)

4. К - комерційної (така, що означає процеси, пов'язані з обміном товарів між виробником та споживачем)

5. Е - економічної (така, що означає процеси, факти, явища, які протікають у економічній сфері)

6. І - інформація (У загальному розумінні під інформацією слід розуміти сукупність повідомлень про факти, явища, події, які протікають в об'єктивному світі. Інформація - це глобальне поняття, визначення якого залежить від її користувача та його інтересів. Це поняття потребує глибокого вивчення, що передбачається окремою темою).

Для вивчення матеріалу доцільно виконати угрупування усіх шести визначених понять по їх природі та функціональному значенню.

Поняття 1 становить єдине у групі першій групі. Комп'ютер виступає основним технічним засобом реалізації процесу обробки інформації.

Поняття 2 та 3 становлять другу групу і являють собою визначений організаційно-методичний комплекс використання комп'ютера.

Поняття 4, 5 та 6 поєднуються у третю групу і становлять собою основний об'єкт для прикладення комп'ютерних технологій для обробки інформації (з умовою здійснення основних стадій її перетворення: збір, реєстрація, передача, збереження, математично-логічна обробка.)

Таким чином, необхідно подати більш конкретне визначення поняттю КТОКЕЇ у поданому контексті.

ІТС - являють собою сукупність програмно-технічного та методичного забезпечення, яке призначене для переробки комерційно - економічної інформації і представлення її результатів у формі, необхідній фахівцям комерційних служб для удосконалення їх професійної діяльності.

Методологія організації та впровадження будь-яких ІТС регламентується галузевим керуючими методичними матеріалами (- на рівні автономних), якими перш за все передбачається:

1) визначення мети їх створення ;

2) визначення економічної обґрунтованостість;

3) вивчення існуючої організаційної структури та сталої інформаційної технології;

4) розрахунок об’ємів обчислювальних робіт та потреби в технічних засобах;

5) вибір раціональної ІТ для конкретної предметної області.

6) вибір програмно-технічних засобів;

7) необхідність додержання основних принципів їх створення;

8) підготовка спеціалістів-користувачів для роботи в системі;

9) санітарно-технічна підготовка об’єкта до впровадження.

5. Основні принципи створення ІС

З позицій теорії системи та управління - предметна область, в якій здійснюються процеси обробки економічної інформації являє собою економічну інформаційну систему (ЕІС).

ЕІС по своєму складу нагадує «підприємство по переробці вхідних даних та виробництву вихідної інформації». Як і в будь-якому виробничому процесі в ЕІС має місце технологія переробки вхідної інформації в результатну.

Поняття технологія в свою чергу визначається, як система взаємопов’язаних способів збору, накопичення, зберігання, пошуку, передачі та обробки інформації.

Такі технології називають “інформаційними технологіями ”.

3. Інформаційні технології, за ознакою засобів їх реалізації, прийнято розподіляти на немашинні, або предметні, та машинні.

Немашинні технології, являють собою процес обробки інформації ручним способом. При цьому всі основні операції виконуються спеціалістами по традиційним, сталим технологіям, витрачаючи при цьому 2/3 обсягу свого робочого часу на рутинну роботу по переробці інформації.

Сучасним напрямком в реалізації ІТ являється використання засобів їх автоматизації.

Інформаційні технології, які реалізуються за допомогою комп’ютерної техніки являють собою комп’ютерні технології.

Впровадження комп’ютеризації обумовлено становленням концепції нової інформаційної технології, основу якої становить розподілена комп’ютерна техніка, “дружнє” програмне забезпечення та розвинуті комунікації. При цьому комп’ютери не породжують інформаційну продуктивність, а надають можливість людині підвищити продуктивність шляхом збільшення (розширення) обсягів робіт. Принципіальна відзнака нової інформаційної технології від предметної полягає не лише в автоматизації процесів зміни форми або місця знаходження інформації, але і в зміні її змісту. При цьому можна виділити дві стратегії впровадження нової ІТ в локальну інформаційну структуру (предметну область): адаптуєму до організаційної структури та раціональну.

Перша стратегія орієнтується на наявну структуру об’єкта (рівень ризику від впровадження зводиться до мінімуму, бо затрати мінімальні і організаційна структура не раціоналізується).

Друга стратегія орієнтується на майбутню структуру (система розширюється відповідно до потреб та можливостей організації).

Для обох стратегій принципово змінюється підхід до використання обчислювальної техніки: провадиться її переміщення із периферії інформаційної активності організації безпосередньо на робочі місця її переробки.

Для нової ІТ характерні:

1) робота користувача в режимі маніпулювання даними, тобто користувач повинен «бачити» і «діяти», а не «знати» і «пам’ятати»;

2) наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтервальної бази даних, яка передбачає єдину уніфіковану форму представлення, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних;

3) безпаперовий процес обробки документу,при якому на папері фіксується тільки кінцевий варіант документу, а проміжні версії та необхідні данні записані на машинних носіях і доводяться до користувача через екран дисплею;

4) інтерактивний (діалоговий) режим рішення задачі з широкими можливостями для користувача;

5) можливості колективного виконання документів на основі групи ПЕОМ, об’єднаних засобами комунікацій;

6) можливості адекватної перебудови форми та способу представлення інформації в процесі рішення задачі.

Таким чином, в основу концепції нової інформаційної технології, що базується на широкому використанні комп’ютерної техніки, повинні бути покладені три основних принципи: - інтегрування; - гнучкість; - інтерактивність.

Будь-яка ІС повинна забезпечувати підтримку наступних принципів в процесі її розробки та функціонування:

- відкритість по відношенню до складу задач, що вирішуються - можливість реорганізації своїми системними програмними засобами.

- саморозвитку - видозміна функціональної структури.

локальність по відношенню до системного ПЗ.

6. Класифікація ІС

7. Структура комп’ютерних інформаційних систем