Розрахунок трудомісткості виробничої програми

№ з/п	Найменування продукції	Річний обсяг виробництва, тоб. (т)	Трудомісткість одиниці продукції, люд.-днів	Трудомісткість виробничої програми, люд.-днів
1	2	3	4	5
				гр. 5 = гр. 3 ´ гр. 4
	Разом

Чисельність основних виробничих працівників визначають ділен­ням трудомісткості виробничої програми на ефективний фонд робо­чого часу одного працівника.

Чисельність інших категорій промислово-виробничого персоналу визначають із розрахованої чисельності основних виробничих пра­цівників та рекомендованої структури середньоспискової чисельності працюючих і оформляють у табл. 6.

Ступінь механізації та автоматизації праці працівників визна­ча­ється згідно зі штатною відомістю як відношення кількості люд.-днів на механізованих та автоматизованих операціях до загальної необ­хід­ної кількості люд.-днів.

Таблиця 6

Проектна чисельність промислово-виробничого персоналу _____________________________________________ (назва підприємства)

Категорії промислово-виробничого персоналу	Питома вага, %	Чисельність промислово-виробничого персоналу
Основні працівники	60
Допоміжні працівники	22
Інженерно-технічний персонал та службовці	16
МОП	2
Разом	100

У випадках реконструкції необхідно порівняти ці значення з да­ними підприємства до реконструкції та визначити рівень підвищення ступеню механізації та автоматизації праці працівників.

1.3 Розрахунок продуктивності праці

Основним показником рівня продуктивності праці є виробіток про­дукту у натуральному чи вартісному виразі у розрахунку на одного спискового працівника. Як правило, продуктивність праці визна­ча­ється у цілому по підприємству (його структурних підрозділах) від­но­шенням обсягу продукції у порівняльних цінах до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу чи до чисельності працівників.

(6)

або

(7)

де  – виробіток продукції у розрахунку на одного середньо­спискового працівника.

У проектах технічного переозброєння, реконструкцій чи розши­рен­ня діючих підприємств необхідно виконати порівняльний розрахунок цього показника, визначивши темп його росту порівняно із звітними даними.

1.4 Розрахунок собівартості продукції і загальної суми операційних витрат

Виробнича собівартість продукції підприємства згідно з Націо­наль­ним стандартом бухгалтерського обліку 16 «Витрати» складається із таких елементів: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на за­ро­біт­ну плату, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.

Собівартість окремих виробів (робіт, послуг) обчислюється з до­помогою калькуляційних розрахунків.

Об’єктом калькуляції є продукція, роботи або послуги.

Калькуляційна одиниця – це одиниця виміру об’єкту калькуляції. Так, якщо об’єктом калькулювання є виробниче замовлення, то каль­ку­ляційною одиницею може бути виріб, вузол, деталь, група одно­рід­них виробів. Для такого об’єкту калькулювання як виріб кальку­ля­ційною одиницею може виступати типорозмір, артикул, марка. Для продукту калькуляційні одиниці – це вагові одиниці у натурі – кі­лограм, тонна тощо, вагові одиниці у перерахунку на стандарти про­дукту.

Калькуляційна одиниця продукції має відповідати одиниці вимі­рю­вання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції у плані виробництва продукції у натуральному виразі.

Під час складання планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво і збут одиниці продукції у плановому періоді.

При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.

Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, що споживається на технологічні цілі, визн­ачаються на основі технічно обґрунтованих норм їх витрат на вироб­ництво відповідного виробу і цін на відповідні види матеріальних ресурсів.

Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів (за ці­ною їх можливого використання і реалізації).

Витрати на енергію, що споживається на технологічні цілі, також визначаються на основі норм витрат різних видів енергії на вироб­ництво одиниці продукції і середньої їх ціни (собівартості), що скла­дається на підприємстві у плановому році.

У дипломному проекті необхідно показати розрахунок собівартості одного із видів продукції, що планується до випуску.

Розрахунок прямих матеріальних витрат проводиться у табл. 7.

Планування витрат на основну заробітну плату здійснюється з ура­хуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. За основу для планування витрат беруться нормативні ставки основної заробітної пла­ти, розраховані відповідно до переліку робочих місць і норм їх об­слу­говування, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових ок­ла­дів і планового обсягу виробництва відповідних видів продукції.

Таблиця 7